Мова — це не просто слова. Вона визначає, як ми бачимо світ
Російська мова змінює мисленням
Часто можна почути, що «неважливо, якою мовою говорити, важливо ЩО». Не погоджусь з однієї простої причини — мова, а саме звуки та артикуляція, — це важливий аспект смислового наповнення того, що ми хочемо сказати. І це впливає на формування характеру особистості і навіть народу.
От, до прикладу, послухайте німецьку та італійську — відчуваєте різницю у звучанні й милозвучності?
Але ще цікавіше — спостерігати та аналізувати первинні смисли, запаковані в прості слова.
Мова має значення, просто порівняймо:
1. Лікар — Врач
– Лікар (укр.) — від «лікувати», прямо пов’язане з процесом оздоровлення.
– Врач (рос.) — від «врать» / «ворожить», первісно: «той, хто лікує заклинаннями».
Українське слово підкреслює результат (лікування), російське — спосіб (замовляння).
2. Лікарня — Больница
– Лікарня (укр.) — там, де лікують.
– Больница (рос.) — там, де хворіють (болеют).
3. Шлюб — Брак
– Шлюб (укр.) — походить від «злюб» (з’єднання за любов’ю) або «слюб» (обітниця), а також від польського ślub (обітниця).
– Брак (рос.) — запозичене з нім. Brack — «недолік, зіпсоване».
4. Дружина — Жена
– Дружина (укр.) — від слова «друг», тобто «другий я». Тобто партнерка, рівна, опора. «Дружиною» ще називають справжнє військо — гарно звучить!
– Жена (рос.) — «женщина», «жена», корінь gen – означає «народжувати», тобто передусім «та, що народжує».
На рівні синтаксису: «жениться на ней» — підлеглість. Українська синтаксична конструкція: «одружитися з нею».
5. Подружжя — Супруги
– Подружжя (укр.) — ті, хто разом, як друзі.
– Супруги (рос.) — від «спрягати», «сопрягати», разом бути упряженими для роботи.
6. Весілля — Свадьба
– Весілля (укр.) — від «веселий», свято радості.
– Свадьба (рос.) — від «свать», тобто домовленість між родами.
7. Кохати — Любить
– Кохати (укр.) — від «пестити, піклуватися, берегти». Ніжність, турбота.
– Любить (рос.) — від «любы» («приємний, милий»). Це радше приємність, симпатія, ніж глибоке почуття.
Багато є таких прикладів. Досліджувати можна довго. Додамо тільки наостанок:
Мова (укр.) — це процес мовлення, донесення смислів через звуки.
Язык (рос.) — має два значення: і як «мова» (тобто звукове оформлення думок), і як «язык» — орган у ротовій порожнині, який просто бере участь у цьому процесі.
Тому війна з лексикою — це війна з ідентичністю. Мова має значення: якою мовою говоримо, такими і стаємо людьми.
МОВА — це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів, наш національний ідентифікатор. Говоритимеш російською — то з часом почнеш думати (будувати логічні ланцюжки), як ті, що за поребриком. Почни розмовляти українською — і ти не помітиш, як згодом будеш бачити світ іншими, «українськими» очима.
І наостанок бонус — Віталій Портников про різницю між українцями та росіянами в ментальності та фольклорі:
«Для українця найвищий авторитет має сім’я, для росіянина — цар.
Українці не сприймають життя як низку обставин — «вот так получилось». Ні, вони самі вирішують, як має бути. Тому українці — народ набагато більш мобільний, ніж росіяни. Так, українці багато виїжджають і працюють на чужині, тому що ви [росіяни] не хочете нічого змінювати. Не тому, що ви такі патріоти, а тому, що ваша головна казка розповідає, що треба сидіти на печі і якщо що — то й піч сама поїде. А вона не їде… Дивно. Це не випадковий фольклор, в українців такої казки нема. Уявіть собі українську казку про те, як Омельян сидів на печі і потім на печі кудись мандрував. Ні, українець мандрує сам. Ми уявляємо цей образ відразу з якоюсь там торбинкою за плечима, а не на печі.
Українці набагато більш вперті у своїх стосунках з державою і взагалі з дійсністю. Їх дуже важко переконувати. Росіянина переконати легше — не емоціями, а доказом сили. Росіянин може змінити думку, якщо зустрічається з силою, українець — ні.
Українця не потрібно переконувати, що таке добро, а що таке зло. У росіянина такого розуміння немає. Справедливість — це те, що встановить держава: як вона скаже, так і буде справедливо.”
