Ніколи не жалійся на своїх дітей. Особливо в їхній присутності

Ніколи не жалійся на своїх дітей. Особливо в їхній присутності. Все чим вони є, якими вони є, все що тебе в них захоплює чи дратує, все що викликає гордість чи розчарування – у всьому цьому є частинка тебе, пише дипломована фахівчиня в галузі соціально – психологічної реабілітації та дитячої психології Тетяна Солодка.

Ніколи не дозволяй іншим їх ображати. Ні великим, ані малим, ні рідним, ані чужим. З тобою їм має бути затишно і безпечно. З тобою вони мають ставати з кожним днем все більш впевненішими в собі.

Ніколи не розділяй дітей. Не кажи хто з них кращий, хто красивіший, хто розумніший тощо. Завжди пам’ятай – вони з самого початку різні!

Ніколи не кажи «дивись на Марійку, Петрика». Не порівнюй. Дитяча самооцінка – це дуже крихка субстанція, яка складається з твоїх випадково сказаних слів. Тому, думай перед тим, як щось сказати, особливо коли зла або втомлена!

Ніколи не роби те, що не хотіла б щоб твої діти робили для тебе чи з тобою.

Ніколи не заважай їм ставати самостійнішим. Запам’ятай : якщо ти робиш щось замість дитини, то тим само крадеш у неї можливість для її розвитку.

Ніколи не ставай на чиюсь сторону в момент суперечки. Винні обоє.
Ніколи не ображайся на дітей. Твої образи роблять їх слабкими, а це не та путівка в майбутнє, яка їм потрібна.

Ніколи не думай, що ти знаєш краще. Навчись питати. Все що ти хочеш дати, взяти, подати, навчити, запропонувати своїй дитині повинно починатися з : «чи можу я..?» або «ти хочеш спробувати ?» тощо

І останнє: ніколи не забувай всі ці пункти застосовувати щодо себе по відношенню до інших людей. Таким чином ти будеш знати на скільки то приємно, коли :
1. Про тебе не пліткують.
2. Тебе захищають.
3. Про твою унікальність пам’ятають.
4. Тебе не порівнюють.
5. З тобою рахуються.
6. Тобі дають помилятися.
7. Твоєю виною не маніпулюють.
8. Тобі пояснюють.
9. Твого дозволу питають.