Тиранія, підробки і бруд: що писав про Росію британець Едвард Кларк у XVIII столітті
Доба Просвітництва породила європейську моду на пізнавальну мандрівку — ґрандтур (grand tour), який вважали за чудовий спосіб формування особистості. Велика подорож мала особливий попит серед британської аристократії.
Росію відвідували нечасто. Водночас у другій половині XVIII століття лише для європейського споживача російська влада намагалася створити ілюзію передової та успішної країни. Не раз наголошували на тому, що Росія покінчила з дикістю, активно захищає православних християн на теренах Османської імперії. Джерело: Тиждень
Серед європейських мандрівників, які наприкінці XVIII століття завітали до імперії Романових і намагалися побачити більше дозволеного, вирізняється британець Едвард Деніел Кларк (професор мінералогії, мандрівник, подорожував країнами Близького Сходу та Європи, зокрема відвідав східні і південні райони України та Кубань).
Читайте другу частину: “Я радше обідав би на підлозі української хати, ніж за столом московського князя” – британець Едвард Кларк про Україну і Московію у 1800 році
Головний мотив, що спонукав Кларка відвідати Росію, полягав у тому, щоб побачити східні кордони Європи, про які мало писали європейці та які нечасто відвідували мандрівники.
Ось які оцінки Едвард Кларк залишив у своїх подорожніх записках 1800 року. Сучасні дослідники розглядають ці нотатки як приклад сприйняття Російської імперії європейцями тієї доби.
Росія насправді
До Росії Едвард Кларк разом із 19-річним вихованцем Джоном Мартеном Кріппсом прибули у січні 1800 року, де швидко помітили кордон «між цивілізацією та варварством». Зокрема, їх здивувало, що жителі важче переносять холод, на відміну від британців: Петербурзі опера не проводилася, якщо температура опускалася нижче –17 оС.
Найбільший контраст був на шляху з Петербурга до Москви. По дорозі мандрівники відвідали Царськосільський палац, в якому знаходиться славнозвісна бурштинова кімната, яку Клар описав «жалюгідне марнотратство».
Поступово видовище палаців змінили потворні ізби. Гнітюче враження справив вигляд містечка Єдрово, де була одна широка вулиця з перемазаними багнюкою дерев’яними халупами, у яких замість вікон виднілися маленькі отвори.
Москва
До Москви мандрівники прибули 8 квітня 1800 року, де, за словами Кларка, багатство й елегантність змішувалися з варварством і розпадом. Місто виявилося своєрідною квінтесенцією імперії: на віддалі сяяли куполи храмів та розмальовані шпилі палаців, однак відразу за міською брамою лоск змінювали краєвиди почорнілих дерев’яних хат, свинарників, розкиданих будматеріалів, складів, смітників.
Кларк не міг второпати, куди поділася Москва. Найбільше місто імперії було нудним, надзвичайно брудним велелюдним поселенням із жахливо вимощеними вузькими вуличками, покритими шаром бруду. На цьому тлі дисонували пишні екіпажі, до яких запрягали від чотирьох до шести коней.
Повсюдний бруд доповнювала загальна розпуста, пошесне крадійство й атмосфера підозріливості. Листи додому піддавалися перлюстрації. Чесного листа він зміг відправити, лише коли йому вдалося виїхати з Росії.
В опублікованих згодом подорожніх записках британець часто наводить приклади деспотизму влади, яку уособлював контроверсійний монарх Павєл І. Імператор поєднав у собі риси прогресивного реформатора та ексцентричного деспота-самодура. Його тиранія супроводжувалася повсюдною корупцією. На догоду примхам імператора поліціянти могли здійснювати переслідування за «невідповідні» форми капелюха, зачіски, довжину волосся, колір чобіт.
Антропологія росіян очима іноземця
Потроху мандрівник став помічати, що, окрім влади, в імперії Романових нездоровим ці риси були поширені серед різних верств населення – масова корупція, крадіжки, пияцтво, розпуста. Про це він згадує у своїх записах.
Також британець стверджував, що універсальними рисами росіян, незалежно від їхнього майнового та соціального статусу, були тиранія (у державі, помісті чи родині), рабська покірність щодо вищих за рангом і зарозумілість щодо залежних від себе осіб, внутрішнє несприйняття свободи, неосвіченість, марнотратство, хитрість, жорстокість, варварство, забобонність, озлобленість, грубість, негостинність, заляканість, неохайність і бруд.
Цікаво, що головний талант росіян, на думку Кларка, полягав у неймовірно розвиненому вмінні наслідувати. Ця риса стала вершиною російського інтелекту та принципом усіх досягнень. Зокрема, британець помітив, що росіяни нічого свого не мають, проте відсутність власної продукції та винаходів компенсують умілим копіюванням. Він наводив приклади масової підробки ювелірних виробів (мальтійські та венеційські золоті прикраси), копіювання срібних речей з імітацією знаменитого шефілдського клейма (столові прилади, чорнильниці, ножиці, штопори).
Поряд із пияцтвом найпоширенішими вадами були крадіжки, биття, розпуста, невігластво. Крали всі: від першого міністра до лакея й солдата.
Командири регулярно били підлеглих і були більш розпусними, ніж селяни.
Універсальною національною традицією була величезна кількість забобонів.
Країна без еліти
Окрему увагу британець приділив російському дворянству. На подив іноземця, для дворян не було б покаранням вигнання з країни, адже вони до неї зовсім не прив’язані. Вояжер зауважив, що представники російської знаті любили марнославні хизування. Аристократи один перед одним вихвалялися розкішшю та коштовними дрібничками.
Мандрівника також шокувало лицемірство російських дворян, які без тіні смутку стверджували, що в Англії більше рабства. Натомість британець бачив іншу картину: нерідко дворяни мали десятки тисяч «душ» (наприклад, позашлюбний син Єкатєріни ІІ граф Бобрінскій був власником 70 тисяч селян) і відправляли відпрацьовувати панщину всіх кріпаків обох статей, починаючи з десятирічного віку. На практиці поміщики нерідко виявлялися садистами та всіляко знущалися зі своїх селян. А генерал-майор Лєв Ізмайлов міняв кріпаків на собак та утримував гарем із 30 наложниць віком від 12 років.
Спостерігаючи за московитами, Британець у своїх подорожніх записках писав, що майже всі нечасто мили голову, ходили з брудним волоссям, полюбляти їсти сиру ріпу й пити квас. Так само універсальною проблемою був педикульоз. З паразитами боролися тим, що сушили одяг над вогнем. За словами вояжера, цю процедуру здійснювали всі московити: від селянина-кріпака до генералісимуса Суворова та імператора Павла І. Особливо мандрівників приголомшили будинки російської знаті, де посуд, меблі й прикраси мало не потопали в бруді. Попри те що дворянські карети могли мати по шестеро коней, худоба була недоглянута й понівечена, віжки — гнилі та по сто разів перев’язані вузлами. Аристократи критично мало платили слугам і вдягали їх у лахміття. Окрім того, характерною рисою еліти було нечесне ведення бізнесу з іноземцями.
Мандрівники постійно стикалися з різноманітними заборонами. Наприклад, на території Кремля Кларку не дозволяли робити замальовки.
Хоча росіяни мало читали, була величезна кількість заборонених книжок, а в книгарнях регулярно проводили обшуки. Дворянство читало зрідка, і переважно їх цікавили розпусні французькі новели.
3 червня 1800 року пілігрими прибули до Тули, де вже майже століття діяв збройовий завод. Керівники стратегічного підприємства пиячили, а якість продукції була незадовільною. Тульські рушниці давали осічку в п’яти із шести пострілів.
Після Москви Кларк планував відвідати Київ і Правобережну Україну, щоб згодом через Львів потрапити до Відня.
Однак для уникнення зайвих проблем із поліцією за порадою британського посла — ерла (графа) Чарльза Вітворта мандрівники взяли курс на Константинополь через Дон і Крим. Пілігрими могли їхати і вниз по Дніпру, але Кларка поїздка землями донських та чорноморських козаків привабила як більш авантюрна. Окрім того, ці землі були менш відомі європейцям, ніж українське Подніпров’я.
Цікаво, що росіяни (поліція, офіцери, дворяни) застерігали від поїздки землями, населеними донськими козаками й українцями, мовляв, там процвітає розбій. Однак невідомий французький подорожувальник заспокоїв їх та порадив не переживати за власну безпеку й цілість речей. Згодом Кларк переконався в його слушності аж так, що часом здавалося, ніби знову потрапив до шведів. Натомість серед росіян немислимо було лишати речі без нагляду. Подорож тривала…
* Усі наведені уривки є цитатами з книги Едварда Кларка “Подорожі Росією, Татарією та Туреччиною” (1800 р.). Висловлювання належать автору тієї епохи й відображають його особисте бачення та культурні уявлення кінця XVIII століття. Метою цієї публікації є ознайомлення з історичними джерелами та тим, як європейські мандрівники сприймали Російську імперію.
Читайте всі інші частини дослідження подорожніх записів професора Едварда Кларка:
- “Я радше обідав би на підлозі української хати, ніж за столом московського князя” – британець Едвард Кларк про Україну і Московію у 1800 році
- Подорож Едварда Кларка Росією та її «величчю»: нотатки англійського мандрівника 1800 року
- «Жодна нація не є чистішою у вбранні, ніж козаки» — британець Едвард Кларк про Україну, 1800 рік
