Як батьки руйнують майбутнє власних дітей
Продовжуємо огляд статті відомої у Канаді ерготерапевтині Вікторії Прудей (Victoria Prooday, яка народилася у Вінниці і переїхала до Канади). Завдяки своїй статті про виховання дітей, опублікованій ще у 2016 році, вона стала відомою й за межами Канади. Вікторія закликає батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що вона говорить у своїй статті: «Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я говорю те, що говорю!».
Як ми знаємо, мозок пластичний і піддатливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити мозок «сильнішим» або «слабшим» і найдобрішими своїми намірами батьки, на жаль, змінюють мозок дітей в неправильному напряму. Ось у чому причини:
1. Вплив технологій
Технології (телевізор, планщет, смартфон) як безкоштовні послуги няньки насправді зовсім не безкоштовні. Ми платимо нервовою системою дітей, їхньою увагою і здатністю відкладати задоволення на пізніше. Порівняно з віртуальною реальністю щоденне життя – нудне. Коли діти приходять на урок, вони зустрічаються зі звичайними голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією, на противагу розповсюдженим графічним вибухам і спеціальним ефектам, які вони звикли бачити на екранах. Після годин віртуальної реальності опрацювання інформації у класах стає все більшим викликом для наших дітей, тому що їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які дають відеоігри. Нездатність обробляти більш низькі рівні стимуляції погіршує готовність дітей вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно роз’єднують нас з дітьми. А емоційна чутливість батьків є головним поживним елементом для дитячого мозку! На жаль, ми свідомо позбавляємо наших дітей цих емоцій.
2. Діти отримують, що хочуть і у ту ж мить
«Я голодний!» – «Зараз зупинимось, поїмо».
«Мені нудно» – «Ось, пограй з моїм телефоном».
«Я хочу пити» – «Ось автомат з напоями».
Здатність відкласти задоволення – один з ключових факторів майбутнього успіху. Ми маємо найкращі наміри зробити дитину щасливою, але, на жаль, робимо її щасливою одразу і нещасною в довгостроковій перспективі.
Вміти відкласти задоволення означає вміти працювати в стресових умовах. Наші діти поступово стають менш здатними мати справу з незначними подразниками, що в підсумку стає великою перешкодою їхньому успіху в житті.
Нездатність відкласти задоволення часто проявляється на уроках, у торгових центрах, в магазинах іграшок у той момент, коли дитина чує слово «Ні!», тому що батьки привчили мозок своєї дитини негайно отримувати те, що вона хоче…
3. Діти керують світом
Від батьків можна часто почути:
«Мій син не любить овочі»,
«Вона не любить лягати спати рано»,
«Він не любить їсти сніданки»,
«Він не хоче одягатися сам»,
«Вона лінується їсти сама»… та інше подібне.
Але відколи діти кажуть батькам, як їх виховувати? Якщо ми віддамо всю ініціативу їм, то все, що робитимуть наші діти це їстимуть макарони з сиром, дивитимуться телевізор, гратимуть на планшетах і лягатимуть спати о 12 годині ночі. Без необхідних поживних речовин і хорошого сну наші діти приходитимуть до школи роздратованими, виснаженими і неуважними.
Крім того, через вседозволеність у сучасних дітей відсутній концепт “потрібно зробити”. На жаль, щоб досягнути цілей у житті, ми мусимо робити те, що необхідно, а це не завжди збігається з тим, що ми хочемо. Наприклад, якщо дитина хоче бути відмінником, вона має старанно вчитися. Щоб бути успішним футболістом – потрібно щодня тренуватися. Наші діти дуже добре знають, що вони хочуть, але їм дуже важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Як результат у майбутньому – цілі стають недосяжними, а дитина розчарованою.
4. Нескінченні веселощі
Ми створили для дітей штучний веселий світ, в якому немає нудних моментів. Коли дитина затихає, ми біжимо розважати її знову і знову, інакше відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок. Ми живемо в різних світах. У них – веселий, у нас – робочий. Чому діти не допомагають нам на кухні або з пранням? Чому не розкладають, не прибирають свої іграшки?
Це монотонна робота, яка тренує мозок працювати під час нудьги, розвиває працездатність. Це той самий м’яз, необхідний, щоб бути здатним до навчання в школі. Коли на уроці дають завдання писати від руки, відповідь учня зазвичай така: “Я не можу, це надто важко, надто нудно”. Чому? Тому що нескінченні веселощі не розвивають навиків працездатності. Їх розвиває праця.
5. Обмежена соціальна взаємодія
Ми всі зайняті, тому даємо дітям гаджети, щоб вони теж ставали зайнятими. Раніше діти гралися надворі, де в природному просторі вчились і практикували соціальні навички. На жаль, технології забрали і замінили собою цей час на вулиці. Технологія зробила і батьків менш доступними для соціальної взаємодії з дітьми. Це очевидно, що наші діти все більше і більше відстають, адже цифровий «бебісіттер» не пристосований допомагати дітям розвивати соціальну комунікацію, яка потрібна для подальшого успіху в житті.
Мозок, як і м’язи навчається і тренується. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина їздила на велосипеді, ви вчите її навичкам їзди на велосипеді. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла чекати, ви повинні навчити її терпінню. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина не мала проблем зі спілкуванням, ви повинні навчити її соціальним навичкам. Аналогічна схема використовується і для набування інших навичок. Ви можете змінити життя вашої дитини шляхом тренування її мозку так, що вона буде успішна в соціальній, емоційній та академічній діяльності!
У продовженні до цієї статті Вікторії Прудей – в першій її частині на нашому сайті розповідатиметься, які ж поради дає ерготерапевтиня для подолання тенденції «нездорового» дитинства, які дії варто виконувати батькам, щоб налагодити правильний процес виховання дитини.
