Смішно й сумно! Сильна розповідь Малки Лоренц про те, що ж в чоловічому розумінні жіночність. Тут є над чим подумати!
У мене є приятель – красень, заробляє, кар’єра-успіх, три мови. Нервовий, щоправда, трохи, але це від перевантажень. Живе сам. І є подруга – розумниця-красуня, освіта-культура, діамант, а не дівиця. Нервова, щоправда, трохи, але це знову-таки від перевантажень. Живе сама. Дивитися аж болісно на обох, як вони мучаться. Довелося їх познайомити.
А жіночна – це як?
Спершу ніби справа пішла, вони навіть почали жити разом — все було гаразд. Потім справи пішли трохи гірше, і зараз, схоже, вони взагалі йдуть до кінця. Що не так, запитую я цього приятеля. Е-е, и-и, мучиться хлопець. Ну ось щось. Коротше, нежіночна вона якась. Сперечається, ображається через дурниці, вічно чогось хоче, свої якісь справи у неї. Не про таке я мріяв. Упс, кажу я. А жіночна – це як?
Хлоп замислюється, дивлячись вдалечінь. Ну, по-перше, каже він. По-перше, щоб поступалася. Щоб йшла назустріч. Якщо я кажу – підемо направо, то щоб погоджувалася: направо – то направо. А не так, щоб я їй – направо, а вона мені – ні, підемо прямо. Щоб не сперечалася.
По-друге, щоб ставилася з розумінням. Якщо я кричу, наприклад, то це не тому, що я поганий. Це тому що у мене настрій поганий. І не потрібно на мене ображатися. А потрібно, навпаки, заспокоїти якось.
Читайте також: До всіх жінок, які втратили надію, звертається психолог
Щоб менше вимагала. А не ось це ось без кінця – купи те, купи це. То піцу їй, то булочок, то взагалі колготки. Я й сам радий їй купити цю булочку, але я ж повинен сам захотіти. А не з-під палиці. Треба просто почекати, коли мені самому захочеться.
Щоб піклувалася. Щоб я відчував, що їй не все одно. А то я їй булочку, а вона мені що?
Щоб нічого не приховувала. Йдеш з подружкою зустрітися – покажи смс від подружки. Щоб я знав, що все без обману.
Ну зрозуміло, кажу я. Щоб піклувалася як мама, а слухалася, як дочка. Ти якщо таку знайдеш, як ти з нею спати збираєшся? Це ж з усіх боків інцест.
Ні-ні-ні, відповідає хлопець, ніяких інцестів. Доросла жінка – зріла, мудра і відповідальна.
Я вже відчуваю, що зараз буде про гроші.
Ну, по-перше, розвиває думку цей красень, щоб на мою шию не вмощувалася. Щоб не намагалася все моїм коштом. А то я відчуваю, що мене використовують.
Ага, кажу я. Така спеціальна дочка, яка слухається, а годувати її не треба. Круто.
По-друге, щоб моїх грошей не рахувала. Не запитувала, куди поділися і чому не вистачає. Бо я почуваюся, як у фінінспектора.
Ще краще, кажу я. Така спеціальна мама, яка піклується, але не контролює.
І взагалі ми дорослі люди, і все повинно бути навпіл, усі витрати. Якщо вона хоче кави, а я не хочу – нехай сама собі цю каву купує. І за таксі своє сама нехай платить. Ні, може у мене позичити, якщо не вистачає. Але потім нехай поверне, я все записую.
То це тобі руммейтер потрібен, кажу я. За квартиру навпіл, порохотяг спільний, в холодильнику у кожного своя полиця, туалет по черзі миємо.
Ну а що, порахував мій приятель, справедливо поділила!
Секундочку, кажу я. А жіночність тут при чому?
Ну як, каже він. Це ж найголовніше! Щоб на неї покластися можна було! Щоб не все в одні ворота! А це саме. Рука в руку. Пліч-о-пліч.
О’кей, кажу я. Чесний друг, який піклується як мама і слухається як дочка. Тепер я знаю, що таке жіночність, дякую.
