Людська невдячність — дуже відносне поняття. Коли людині погано і тривожно, вона тулиться до вас, як перелякане дитя. І ви з усіх сил втішає її, підтримуєте, допомагаєте. Вам теж несолодко, але переживання іншої людини сильніші за ваших. Треба її підбадьорити й допомогти йому!
Так одна дівчина їздила з подругою по лікарях — у тої припускали поганий діагноз. Вона і сама погано почувалася, голова боліла, мучила слабкість, але хіба можна залишити подругу саму? Це, до речі, і не подруга була; приятелька, добра знайома.
Люди, які стрибають вам на ручки в разі небезпеки, а потім же вас і зачіпають
Дівчина возила цю знайому на своїй машині. Чекала в чергах. Підтримувала і зміцнювала надію. Вислуховувала довгі сповіді та розповіді про всякі симптоми, слухала про аналізи. І постійно була в лікарнях, де теж бачила хвороби й людей, які страждали.
Ця знайома одужала; ні, діагноз не підтвердився. Все добре! А добра дівчина захворіла. Відвідування лікарень і постійна підтримка знайомої, розмови про хвороби виснажили її. І стався серцевий напад.
І тепер хвора очікувала підтримки від знайомої. Та спрацювала людська невдячність і остання навіть не зателефонувала їй. Не написала. Але це пів біди. Ця приятелька сміялася над дівчиною з іншими та жартувала над нею. А потім при зустрічі покритикувала “блідий вигляд” дівчини. І сказала, що в труну кращими кладуть.
Ну, таких історій чимало в житті. Але потім ця приятелька дійсно захворіла, все ж минулі симптоми були тривожним знаком. І вона відразу почала писати та телефонувати цій дівчині та скаржитися на здоров’я. Ділитися тривогами й страхами; навіть о четвертій ранку. І просити разом поїхати до лікарів…
Читайте також: Розлучитися з аб’юзером: 7 причин, які заважають жінкам це зробити
… Добра дівчина просто не змогла поїхати — вона погано себе почувала. Але втішала і підтримувала знайому знову і знову…
Чому? Тому що дівчина була доброю. Але ось такі люди, які стрибають вам на ручки в разі небезпеки, а потім вас же і зачіпають, — вони не змінюються. Ви для них мало означаєте. Їм просто тривожно, ось вони до вас і потягнулися.
– Чоловік у поганому становищі такий вразлива і добрий, так потребує вашої допомоги та підтримки! А потім все налагоджується, і він грубо або презирливо відштовхує вас;
– Колега під загрозою звільнення шукає у вас допомоги, а потім вас висміює з іншими, коли небезпека минула;
– Дорослий син з’являється тільки тоді, коли йому потрібні гроші та допомога. Ось тоді він добрий і відкритий, горнеться до вас. А потім каже: “Не лізь!” і не телефонує. І ви знаєте, що це означає. Це означає, у нього все чудово! Він побіг гратися з друзями, як в дитинстві. А ви йому нецікаві.
Така поведінка — ознака людини з інфантильною особистістю. Вона — як дитина, використовує вас замість прихистку від грози або замість парасольки у зливу. А потім ви не потрібні — навіщо потрібна парасолька в сонячну погоду? Або ліки в здоровому стані?
Але ці речі потрібні. Потім будуть потрібні обов’язково.
Людська вдячність — визначальна ознака людини, не тварини чи предмету. І людина — не річ. Хоча ці люди використовують інших як речі. І плюють в колодязь, з якого їм знову прийдеться пити.
Якщо ви не пов’язані близькими стосунками, подумайте, ким вас вважають. І чи прийдуть, коли закінчиться дощ?
