Ми всі були закохані. Багато людей закохуються та починають стосунки не раз і не два за все життя, а деякі — один раз і назавжди. Можливо, певні дрібниці дають нам зрозуміти, що це — саме та жінка чи саме той чоловік, з яким хочеться провести всі свої дні та ночі.
Ми в Тутка вирішили почитати історії людей і дізнатися, що наймиліше та найбільш відчайдушне робили їхні кохані.
- Розігрівала коханому вечерю. Мікрохвильовка погано розігріла. Тут, кажу, ще дно не крутиться. І він їв, встав і каже: «Мені треба поїхати, скоро повернуся». Ну добре, думаю, може по роботі чи що. І тут він повертається з новою мікрохвильовкою! Ось, каже, а то з попередньою кепські справи. Починаю підозрювати, що у нас все серйозно.
- Разом з чоловіком 15 років. І ось він вирішив розповісти, як він зрозумів, що я його кохаю: «Коли ми сиділи на терасі на морі, ти раптом завмерла й прошепотіла: “Не рухайся”. А через секунду я побачив, як ти з моєї голови руками скинула величезного павука».
А я з дитинства страшно боюся плазунів і комах. Я поглянула на Олега, намагаючись побачити усміхнені очі, але побачила лише абсолютно серйозний погляд. І тут спіймала себе на думці, що кохання все ж таки криється в дрібницях. - Вона була моєю першою дівчиною. Нам було 16 років. Я йшов їй назустріч і, побачивши її, не міг перестати посміхатися, думав, у мене обличчя лусне. Тоді я все зрозумів. Це було в серпні 1971 року. І я досі закоханий в неї.
«Сьогодні я наледве прокинулася о 8 ранку на пару й запанікувала, що спізнююся. А чоловік, виявляється, вже “сидить” на моїй парі в Zoom і ще приніс сніданок у ліжко»
- У мене є брат-близнюк, з яким ми з дитинства не ладнаємо. Все життя дуже дратувало, що нас всі плутають, навіть найкращі друзі. Але одна моя дівчина виділилася: коли побачила загальне фото — насупилася, а потім так невпевнено запитала: «А ви з ним не родичі випадково — бо дуже схожі?» Я був шокованим, сказав, що ми близнюки та нас всі плутають. Вона довго обурювалася, що ми зовсім різні, тільки трохи схожі. Тепер вона моя дружина — єдина людина, яка розгледіла у мені мене.
- У ресторані, де працював мій хлопець, проходив якийсь конкурс краси, то цей дурник вкрав грамоту та підписав її для мене. Здається, я знайшла найкращого хлопця у світі.
- Я на 8-му місяці, намагаюся більше ходити. Перед тим, як забрати дитину з садка, вирішила прогулятися по парку та вляпалася в купу. Прибігла додому, переодягнула взуття, брудні кросівки викинула на балкон (помити пізніше), спізнювалася в садок. Повернулися з дитиною з садка — стоять мої кросівки як новенькі: красиві, чисті та не смердючі. Чоловік вимив. Для когось це — просто дрібниця, але саме такі вчинки для мене це дуже круто.
Читайте також: 18 щирих історій про те, що любов має тисячу облич
«Чоловік: “На, візьми мою шкарпетку, щоб не натирало”»
- Вона не покинула мене, коли у мене був нервовий зрив і почалися галюцинації через безсоння. Вона не лише найкраща дружина, але і просто дивовижна людина.
- Я запросив її на вечерю та збирався здивувати запеченою курочкою. Але повернувся з роботи та побачив на кухні безлад, який залишив мій сусід. Приїхала дівчина, і мені довелося пояснювати їй, що вечеря відкладається. Вона просто запропонувала допомогти й, поки я мив посуд, сама приготувала їжу. Тоді я зрозумів, що це — моя жінка.
- Я тиждень практично не вилажу з ліжка через напади тривоги, ходжу в будь-чому, виглядаю як мох. Чоловік кожні 10 хвилин: «А хто це у мене тут найкращий у світі? Мій скарб! Моя красуня! А кого це я зараз зацілую? Принести тобі їжу? А водичку? »
«Мій чоловік — це просто чудо!»
- Я з 20 років бачу світ сірим. Не бачу кольорів, розрізняю тільки за різною яскравістю. Це сталося після невдалої операції на очі, пошкодили нерви. Змиритися з цим мені допомогла моя дружина, а на той момент дівчина, вона стала моїм гідом. Вона завжди розповідала мені, що і якого кольору навколо. Орієнтуючись на пам’ять та її слова, я прикрашав свій чорно-білий світ. «Золоте з прозорим камінцем», – відповіла вона на моє запитання, якого кольору обручка в моїх руках, і раптом заплакала від щастя.
- Мій чоловік — свята людина! Щоразу, відчувши, що я нервую, він дає мені в руки пінцет і дозволяє висмикувати волосинки з щетини на своєму обличчі. Мене ця справа дуже заспокоює, а він терпить, поки я не розслаблюсь остаточно. Жертвує собою заради любові!
- Ми з чоловіком майже ніколи не сваримося. Але якось ми раптом опинилися по різні боки барикад з якогось важливого питання. У цей момент чоловік вперше за кілька років замість ніжної кішечки на мить побачив розлючену рись, завис на хвилину, а потім сказав: «Повернись, будь ласка, в режим обожнювання мене». Після цього сварка згладилася та питання теж якось саме розв’язалося.
«Дружина приготувала мені особливий млинець, щоб підбадьорити перед моїм адвокатським іспитом»
“Навчання”.
- Так вийшло в моєму житті, що батькам було не до мене і, коли я підійшла до кінця навчання в школі, мені не дали грошей на випускний. На ньому я прийшла в старій сукні моєї тітки. Поки всі гуляли в кафе до ранку, я лаялася з хлопцем на лавочці та вранці пішла спати. Минуло 4 роки. У мене тепер інший хлопець. Нещодавно я прийшла додому, а там стоять свічки, накритий стіл і грає музика з темою випускного. Коханий надів на мене стрічку випускника та запросив на танець. Я ридала ридма. Це — найкращий випускний через 4 роки!
- У мене була важлива співбесіда в іншому місті, але через снігопад мій потяг скасували. Я зателефонувала хлопцю поплакатися — тоді ми були знайомі лише кілька днів. Він забронював нам готель, допоміг мені зібратися і відвіз мене на машині в це місто. Коли я запитала його, навіщо він доклав стільки зусиль, він відповів, що розумів, як я мрію про цю роботу. Він завжди знає, як зробити мене щасливою.
- Я щойно переїхала в столицю. Зарплату затримували, грошей вистачало на житло та макарони. А майбутній чоловік завжди приходив в гості й приносив курку, зефіри та туалетний папір. Спочатку я дивувалася такому цікавому набору й навіть жартувала над ним. А потім виявилося, що він сам не їв, сидів на одній перловці, але мені продукти носив. Шукав роботу, грошей не було. А коли працював в колективі, завжди приносив мені тортик або шоколадку, якщо у когось свято було. Сам не їв.
«Коли мене ще не було, мама намалювала перстень — сама щось там придумала. А тато знайшов малюнок, замовив таку каблучку та подарував їй»
Розкажіть, як ви зустріли людину, яка стала коханням всього вашого життя?
