Лист моєму сину. Коли прийде час сепарації
Сепарація — невід’ємний, хоч і болючий етап у житті кожного з нас. Відкреслити власну незалежність від батьків — це завдання самої дитини чи підлітка, адже без внутрішнього бунту й прагнення власного шляху цей процес неможливий. На жаль, нерідко саме батьки не дають цьому відбутися: не визнають права дитини на автономію, не сприяють її поступовому віддаленню. Як результат, такі юні люди вступають у доросле життя й створюють власні сім’ї, але так і не знаходять у собі справжньої зрілості.
Пропонуємо вам зворушливий лист до сина від мами, сімейного психолога Лори Попкової.
Лист моєму сину. Коли прийде час сепарації
Мій любий сину.
Я довго в собі носила цей лист. Багато разів уявляла, як його писатиму — з чого почну, чим завершу. Але найважливіше — я завжди знала, що колись цей момент настане.
Я народила тебе, виростила, піклувалася про тебе, як тільки могла. І завжди хотіла для тебе найкращого — щастя, сили, власної дороги. Але водночас я усвідомила: іноді моя любов ставала тісною. Іноді — обмежувала тебе. Бо я так боялася, щоб ти не впав, не втомився, не зламався. Я хотіла вберегти тебе — але іноді плутала турботу з контролем, співчуття — з надмірною відповідальністю.
Я пишу цей лист не для того, щоб просити вибачення, і не для того, щоб щось довести. Я пишу, щоб чесно сказати тобі:
Від сьогодні твоє життя — повністю твоє.
Твої рішення — це твій вибір.
Твої помилки — це твій досвід.
Твої перемоги — це твій шлях.
Я не буду більше жити замість тебе.
Я не буду більше рятувати тебе від твого болю.
Я більше не триматиму в собі твої стани, як свої.
Це не відмова від любові — це новий її рівень.
Дорослий.
Любов, яка не сковує, а дає простір.
Я повертаю собі себе.
Я хочу займатися своїм життям, своїм тілом, своєю душею, своїми мріями — не через егоїзм, а через відповідальність. Бо це — моє. І тільки моє.
Тепер кожен із нас стоїть на власних ногах.
Ми — поряд, але не злиті.
Ми — близькі, але окремі.
Я завжди залишаюсь твоєю мамою.
Але відтепер — не як центр твого всесвіту, а як жінка, яка любить тебе і вірить у твою силу.
І, знаєш… я правда вірю, що ти впораєшся.
З любов’ю — Мама.
