ТОП 20 найкращих фільмів цього сторіччя, які визначив «The New York Times»
«The New York Times» склав рейтинг зі 100 найвидатніших фільмів XXI століття. Понад 500 впливових діячів кіно — режисерів, акторів та інших зірок Голлівуду й інших кінематографічних центрів світу — обрали стрічки, що вийшли з 1 січня 2000 року.
Серед учасників голосування — лауреати «Оскара» Педро Альмодовар, Софія Коппола, Баррі Дженкінс та Гільєрмо дель Торо, а також відомі актори Чіветель Еджіофор, Майкі Медісон, Джон Туртуро й Джуліанна Мур.
У цьому списку — не стандартні блокбастери, а справжні кіномистецькі перлини. Кіномитці дивляться на кіно глибше, ніж просто глядачі, тож сприйміть їхній вибір як запрошення розширити свій кінокругозір.
Протонужємо вам топ 20 зі списку, решту можете передивитися у «The New York Times»
20. Вовк з Уолл-стріт, 2013
Режисер: Мартін Скорсезе.
Більше ніж через століття після часів «Банд Нью-Йорка», Мартін Скорсезе знову розповідає історію про поганих хлопців з Мангеттена. Леонардо ДіКапріо, який грає сумнозвісного біржового брокера Джордана Белфорта (фільм знято за його мемуарами), рідко був настільки кумедним на екрані — чи то жбурляючи омарів у нав’язливих агентів ФБР, чи то повзучи після передозування наркотиками.
19. Зодіак, 2007
Режисер: Девід Фінчер.
Ця драма, яка не мала успіху в прокаті, насправді є дослідженням одержимості. Серійний убивця, відомий як Зодіак, одержимий створенням власного образу. Поліцейські, обмежені бюрократією (Марк Руффало та Ентоні Едвардс), одержимо женуться за кожною зачіпкою. Журналісти, зокрема герой Роберта Дауні-молодшого — алкоголік і репортер з криміналу — роблять те саме.
18. І твою маму теж, 2001
Режисер: Альфонсо Куарон.
Освітній роман Альфонсо Куарона порушує чимало тем — пристрасть, класові відмінності, чоловічу дружбу, смертність — але передусім пристрасть. Секс — це все, чим, здається, живуть школярі Теноч (Дієґо Луна) і Хуліо (Ґаель Ґарсія Берналь): із власними дівчатами, з дівчатами одне одного, а також із загадковою родичкою, яка надихає їх вирушити в дорожню подорож до пляжу.
Куарон знімає секс так, як відчувають його герої: гарячим, всепоглинаючим, із тінню всього світу, що ховається за кадром. Як і юність сама, з цього фільму ми виходимо, мружачись і розгублено озираючись, перебираючи в пам’яті спогади — ніби пісок, пересипаний золотом.
17. Горбата гора, 2005
Режисер: Енг Лі.
Стриманий і неспішний вестерн Енґа Лі перетворив таємне кохання двох ковбоїв з Вайомінгу (Гіт Леджер і Джейк Джилленгол) на одну з найвеличніших трагічних історій кохання в кіно — водночас естетично досконалу й емоційно спустошливу.
16. Тигр підкрадається, дракон ховається, 2000
Режисер: Енг Лі.
Коли Енґ Лі представив свій шедевр у жанрі wuxia за участі Мішель Єо, Чоу Юн-Фата та Чжан Цзиї, фільм став рідкісним прикладом стрічки, яка однаково глибоко зачепила і західну, і східну аудиторію — і при цьому побивши касові рекорди. Ця бойова драма поєднує в собі аеродинамічні, майже повітряні бойові мистецтва з історією стриманого кохання й заборонених доль. У пам’яті — назавжди: дуель між героїнею Єо й злодійкою у виконанні Чжан із цілим арсеналом зброї, а також балетний бій на мечах між героєм Чоу та Чжан у бамбуковому лісі.
15. Місто Бога, 2003
Режисери: Фернанду Мейрелліш, Катя Лунд.
Підліток змушує молодшого підлітка вбити ще молодшу дитину. Жертва тремтить у загородженому дворику, що нагадує дитяче ігрове загородження. Неподалік плаче ще один хлопчик, років п’яти — його поранили в ногу, щоб подати сигнал… але й просто задля розваги.
Те, що фільм може містити таку сцену й при цьому викликати щось більше, ніж просто відразу, — свідчення його наративної складності, візуальної захопливості й харизми акторів.
14. Безславні виродки, 2009
Режисер: Квентін Тарантіно.
Історія помсти в часи Другої світової у версії Квентіна Тарантіно — епічна, але водночас інтимна: життя і смерть вирішуються жестом руки, начинкою для десерту чи невдалим акцентом. Серед потужного акторського складу особливо вирізняється Крістоф Вальц, який і здобув «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану.
13. Останній нащадок Землі, 2006
Режисер: Альфонсо Куарон.
Попри похмуре майбутнє, зображене в науково-фантастичній драмі Альфонсо Куарона, майже кожна сцена — приголомшлива. Жінки стали безплідними, і надія на продовження людського роду згасає. У Британії, що перетворилась на закриту державу, ворожу до біженців, чиновник (Клайв Овен) несподівано опиняється в ролі захисника — йому доручено охороняти прибулицю (Клер-Гоуп Ашіті), єдину вагітну жінку в світі.
Акторська гра — жива й справжня, сюжет — пророчий, а операторська робота Еммануеля Любецкі — справжній захват. Особливо — сцена засідки, знята одним кадром зсередини рухомого авто, яка залишає глядача з відкритим ротом.
12. Зона інтересу, 2023
Режисер: Джонатан Ґлейзер
Фільм Джонатана Ґлейзера про Голокост порушує всі жанрові правила. Взявши за основу роман Мартіна Еміса з тією ж назвою, Ґлейзер зосереджується не на жертвах, а на буденному житті коменданта Аушвіца Рудольфа Гьосса (Крістіан Фрідель) і його дружини Хедвіґ (Сандра Гюллер), які мешкають по-сусідству з табором. Вони саджають квіти під звуки масових убивств, поки з неба сиплеться попіл людських тіл.
Це дезорієнтуюче кіно — воно показує, наскільки просто ужитися з чудовиськом поруч. А час від часу глядача вириває з заціпеніння тривожна музика Міки Леві, що вганяє холод у спину.
11. Шалений Макс: Дорога гніву, 2015
Режисер: Джордж Міллер
Четверта частина постапокаліптичної саги Джорджа Міллера показує світ, який досі божеволіє від спраги — і Макса (Том Гарді), що приєднується до Фуріоси (Шарліз Терон), однорукої революціонерки за кермом вантажівки. У цьому шаленому, пульсуючому кошмарі — тіла людські й машинні, мертвотно бліді й хромовано блискучі — Міллер створює справжню кінетичну галюцинацію, яка залишає тебе з відкритим ротом: і від візуального шоку, і від неочікуваної емоційної глибини.
10. Соціальна мережа, 2010
Режисер: Девід Фінчер.
Це не стільки біографія, скільки розгром. Гіпнотично нещадна й подекуди жорстоко дотепна історія походження Марка Цукерберга (Джессі Айзенберг) і створення Facebook у баченні Девіда Фінчера починається з розриву стосунків між хлопцем і дівчиною. А завершується тим, що той самий хлопець — найсамотніший мільярдер у світі, який нав’язливо натискає “оновити сторінку” у власному Facebook.
Коли «Соціальна мережа» вийшла на екрани, вона здавалася майже жорстоким переосмисленням класичної американської історії успіху. Але з огляду на те, як соціальні мережі докорінно змінили світ, цей фільм тепер здається майже наївним — і, можливо, недостатньо жорстким.
9. Віднесені привидами, 2001
Режисер: Міядзакі Хаяо.
Мальована від руки казка Хаяо Міядзакі про дорослішання — це своєрідна «Аліса в Дивокраї» нашого часу. З покинутого чарівного банного будинку постійно виринають незабутні персонажі: кочегар із закіптюженими сажовими духами, мовчазний привид Безобличчя, хлопець-дракон Хаку — і хоробра Тіхіро, яка намагається знайти шлях у цьому світі, де її безпорадних батьків відьма перетворила на свиней. Це — чарівна пригода, якій майже немає рівних.
8. Пастка, 2017
Режисер: Джордан Піл.
Коли Кріс (Деніел Калуя), герой трилера Джордана Піла, приїжджає в гості до батьків своєї білої дівчини, одразу стає зрозуміло — щось не так. Її мати надто пильно за ним спостерігає, а батько — до незручного улесливий. Незабаром Кріс дізнається, що ця родина та їхні друзі — сучасні работорговці, які пересаджують білі мізки в тіла темношкірих людей. З чорним гумором, блискучим темпом і майстерною режисурою, Піл у своєму вражаючому дебюті використовує прийоми жанру, створюючи стрічку, яка водночас є напруженим трилером про жахи білого домінування та нещадною сатирою на “пострасову” Америку.
7. Вічне сяйво чистого розуму, 2004
Режисер: Мішель Ґондрі.
Іноді з’являється фільм настільки шалено вигадливий і чудернацький, що ти мимоволі замислюєшся: а чи не наснився він тобі? Знятий Мішелем Ґондрі за сценарієм Чарлі Кауфмана, цей сон сягає далеко за межі романтичної комедії. Кейт Вінслет і Джим Керрі грають колишню пару, яка вирішує стерти з пам’яті всі спогади про свої стосунки. Цей фільм — грайливий і водночас розриває душу — наголошує, наскільки сильно навіть найболючіші спогади формують нас.
6. Старим тут не місце, 2007
Режисери: Джоел Коен, Ітан Коен.
«Скільки найбільше ви коли-небудь програвали підкиданням монети?» — запитує моторошний найманий убивця Антон Чіґур (Хав’єр Бардем) у власника заправки, який і гадки не мав, що сьогодні гратиме зі смертю. Чіґур здається майже надлюдським, коли переслідує своїх жертв у цьому нео-вестерн-кримінальному трилері, який брати Коени екранізували за кривавим романом Кормака Маккарті про насильство й фатум. Тривалі сцени без музики й без слів — лише чоловіки, які щосили намагаються не померти. Але, як каже один із героїв: «Не зупиниш те, що вже йде.»
5. Місячне сяйво, 2016
Режисер: Баррі Дженкінс
Вся вага цієї тендітної драми відчувається не одразу, але коли фінал настає — він приголомшує. Баррі Дженкінс майстерно проводить нас крізь життя одного темношкірого гомосексуального чоловіка. «Місячне сяйво» — це історія про все, що формує нас як особистостей. Про красу й любов, які трапляються на нашому шляху, про те, що ми приймаємо — і що ні. І зрештою — про те, як це: почуватися вигнанцем, але терпляче й тихо знаходити дорогу додому.
4. Любовний настрій, 2001
Режисер: Вонг Кар-вай
Невдовзі після того, як журналіст (Тоні Люн) і секретарка (Меґґі Чун), обоє одружені з іншими, переїжджають у той самий тісний будинок у Гонконзі 1962 року, вони проходять повз одне одного в гіпнотичному уповільненому русі. Іскри не злітають — вони тліють. І продовжують тліти у захопливо красивій, елегійній історії кохання Вонга Карвая, де пристрасть вписана в кожен погляд і кожне недомовлене слово. Тут чуттєвий вигин жіночої спини стає символом туги, а завитки диму від чоловічої сигарети — болем минущості життя.
3. Нафта, 2007
Режисер: Пол Томас Андерсон.
Шедевр Пола Томаса Андерсона про кров і нафту, про чоловіків і їхніх богів, починається наприкінці XIX століття: американський шукач пригод Деніел Плейнв’ю на самоті копирсається в глибокій шахті, розбиваючи землю. Він продовжує довбати й трощити — землю, людей — щоб стати нафтовим магнатом, який спустошує все й усіх довкола. Стиль Андерсона змушує затамувати подих: операторська робота підноситься в повітря разом із амбіціями і героя, і режисера. Але не менше вражають і екологічні, і духовні руйнації, що переслідують цю глибоко американську трагедію.
2. Малголланд Драй, 2001
Режисер: Девід Лінч.
Збочена казка Девіда Лінча розповідає про спадну спіраль життя молодої акторки з яскравими очима Бетті, яка невдовзі після прибуття до Лос-Анджелеса натрапляє на небезпечний, лабіринт таємниць.
Це один із найпохмуріших і найжахливіших фільмів Лінча, а також один із його найбільш емоційно руйнівних. Один із найкращих фільмів про Голлівуд, темний дзеркальний світ, де сни перетворюються на кошмари, а це означає, що це також одна з найбільш автобіографічних робіт Лінча.
1. Паразити, 2019
Режисер: Пон Чжун Хо.
Історія про заможних і незаможних, лютий докір руйнівним наслідкам неолібералізму, приємно запальний і тривожний шокер Пон Джун Хо розповідає про злиденну родину, яка проникає в заможний дім. Пон, майстер жанру, не обмежуваний умовностями, плавно переходить від широкої комедії до палкої соціальної сатири протягом усього фільму, а потім запалює все це пароксизмом трагічного насильства, яке настільки ж приголомшливе, наскільки й неминуче.
