Фільми, які СРСР украв у Заходу. “Іронія долі” серед них
Ви напевно чули від прихильників СРСР або й самі стверджували, що радянське кіно — найкраще у світі. Добре, із моральним змістом. А західне, особливо американське, — бездушне і дурне, як усе капіталістичне.
Однак найбільш культові радянські фільми насправді були безсовісно вкрадені по інший бік Берлінської стіни.
«Кавказька полонянка»
Починає наш рейтинг «Кавказька полонянка» Гайдая. Фільм повністю знятий за мотивами американського фільму «Пісня шахрая» 1930 року. Якщо хтось не знає сюжету «Кавказької полонянки» — не біда, можете послухати сюжет «Пісні шахрая».
Читайте також: Радянський “аналоговнєт”: топ популярних речей, які вкрав СРСР у Заходу
Дія відбувається на Кавказі у 1910 році. Російський бандит Єгор закохався в принцесу Віру і вирішує її викрасти. Його спільниками стають напарники Алібек і Мурзабек. Трійця підозріло нагадує Нікуліна, Віцина і Моргунова. Прототип Шурика також напивається і потрапляє в дурні ситуації.
Крім того, Гайдай запозичив різні звукові ефекти, прийоми прискореної і зворотної зйомки, що було новинкою для радянського кінематографа. Фінал комедії лякаюче схожий.
Французький слід
Образи головних героїв з «Кавказької полонянки» дивно схожі на персонажів французького фільму «Скутер» (1957 року).
У французькій картині головними героями також є дивакуватий хлопець в окулярах і красуня у червоній сукні.
Крім цього, обидві комедії побудовані на конфлікті між головними героями та їхніми противниками. Характери антагоністів розкриті тими ж прийомами і з подібним звуковим супроводом.
У «Кавказькій полонянці» є навіть сцена переслідування, яка візуально схожа на аналогічний епізод з французького фільму. Автомобілі в цих сценах також майже однакові. Дивакуватий хлопець у кінці стає героєм, а щаслива пара повертається додому разом.
«Діамантова рука»
Гайдай на цьому не зупинився. У 1968 році він видав ще один плагіат — «Діамантова рука». Данський фільм «Бий першим, Фредді» був знятий на три роки раніше, ніж «Діамантова рука».
У фільмі йдеться про простого чоловіка, який зійшов із корабля і був схоплений шпигунами, що прийняли його за іноземця.
Насправді головний герой — просто продавець розважальних іграшок. У фільмах ідентичні цілі сюжетні лінії та сцени. Корабель, бандити, простак, бандит на ім’я Колік — у Гайдая випадково Льолік.
Намагання стрункої моделі звабити й напоїти головного героя.
А також запозичені фрази на кшталт: «Шеф буде незадоволений».
Жартівливі іграшки на кшталт «чортика з табакерки».
Фінальна бійка у промисловій зоні на околиці міста, сцена з вертольотом наприкінці фільму. І ще багато майже ідентичних епізодів…
До речі, знаменита музика з «Діамантової руки» також дуже підозріло нагадує тему «Бий першим, Фредді». Якщо загалом придивитися до побуту і життя, показаних у фільмі «Діамантова рука», то стає зрозуміло: демонструють зовсім не Радянський Союз. Дорогі готелі та ресторани, модний одяг і подорожі… Герой Нікуліна під час круїзу відвідав Туреччину, Стамбул — країну НАТО, де розміщувалися американські ядерні ракети. Карибська криза була всього за кілька років до виходу фільму! Радянська людина не могла не те що в країну НАТО виїхати, а навіть у «дружні» Польщу чи Болгарію. У Радянському Союзі діяв внутрішній візовий режим: віза була потрібна не для в’їзду, а для виїзду. А тут простий робітник у 1968 році вирушає в круїз «по Франціям і Туреччинам». «Діамантова рука» більш фантастичний фільм, ніж «Чужий» чи «Володар перснів».
Читайте також: Тиранія, підробки і бруд: що писав про Росію британець Едвард Кларк у XVIII столітті
«Місце зустрічі змінити не можна»
Це копія угорського фільму «Розслідування доручено мені». У обох фільмах головні герої співробітники кримінального розшуку.
Дія відбувається у післявоєнний час. І в радянському, і в угорському фільмах є злочинець, який видає себе за співробітника правоохоронних органів. Знову радянські кінематографісти не соромляться красти цілими сценами: переслідування, перестрілки, допити шахраїв.
Навіщо вигадувати велосипед, якщо його вже винайшли угорці?
До речі, з радіо у росіян ця логіка не працює: у них «радіо» чомусь ще раз винайшов Попов — після Марконі.
«Іронія долі, або З легким паром»
Легендарна «Іронія долі» — це косплей голлівудського фільму «Квартира» (1960 року). Фактично — клон.
У фільмі «Квартира» події розгортаються під час новорічних свят. “Совпадение? Не думаю”. Скромний американський трудівник Бад одного разу, напередодні Різдва, повертається додому і виявляє у себе в квартирі дівчину Френ у непритомному стані.
Навколо цієї ситуації і розгортається подальший сюжет. Бад закохується у Френ. Але у Френ є хлопець — Джефф…
«Людина з бульвару Капуцинів»
Фільм 1987 року — це повна калька з «Лимонадного Джо» (1964). Тут взагалі не заморочувались: просто повторили сюжет.
У чехословацькому кіно головного героя звати Джо, а в радянському — Джонні. В обох фільмах вони з’являються у світлому вбранні.
A їхніми обранками стають біляві красуні.
Крім того, обидва фільми є пародіями й мають майже ідентичний музичний супровід.
Тільки в радянській версії ковбої перестають пити віскі й переходять на молоко, а в оригіналі — на лимонад. Радянські режисери працювали за принципом: інший напій — інший фільм.
«Неймовірні пригоди італійців у Росії»
Точна копія голлівудського фільму «Цей шалений, шалений, шалений світ». Єдина відмінність у тому, що в радянській комедії скарб захований під левом, а в оригіналі — під великою літерою W.
«Собаче серце»
Навіть власну класику в СРСР не змогли зняти самостійно. Фільм Бортка скопійований з італо-німецької екранізації цього ж роману.
Бортко крав кілограмами: цілими мізансценами, візуальним стилем. Його чорно-біла сепія підозріло нагадує колористику західного прообразу. А деякі сцени радянського фільму були перезняті практично покадрово — з однаковим чергуванням крупних та середніх планів.
Система плагіату
Радянська система була повністю налаштована на крадіжки. Крали у державних масштабах і в побуті: викрасти бойовий літак чи викрутити лампочку в під’їзді — породження однієї системи.
Як так сталося, що сюжети крали безкарно і ніхто не обурювався? Дуже просто: СРСР був закритою, ізольованою країною. Радянські глядачі просто не могли бачити оригінали. Вони отримували лише те, що «спускали зверху». Більша частина культурної спадщини ХХ століття була взагалі недоступна на одній шостій частині суші.
Радянський Союз — це країна, яка винайшла медіапіратство і звела його в абсолют.
Радянські режисери й композитори, на відміну від пролетаріату, їздили у закордонні турне: дивилися фільми, слухали музику і тихенько все «записували в блокнот».
Робот Вертер
Але як після виходу «Термінатора» (1984) у Союзі створили «Робота Вертера» (1985)? Як кажуть, яка країна — такий і Термінатор. Хоча й Вертер — плагіат: його вкрали з двох італійських фільмів — «Війна роботів» та «Звір у космосі». Причому другий мав доволі пікантний, відвертий характер.
Росія — спадкоємиця СРСР
Сучасна Росія поступово знову занурюється в радянський союз. Традиція красти фільми збереглася й процвітає.
Микита Михалков у кращих традиціях комунізму перезняв культовий американський фільм «12 розгніваних чоловіків» (1957).
Фільм Михалкова «12» — це чистісіньке паразитування. Тільки замість афроамериканця, як в оригіналі, у російській підробці судять кавказця. Символічна паралель: усі знають, як росіяни ставляться до вихідців із Кавказу — так само, як у США середини ХХ століття ставилися до афроамериканців.
І бонусом, фінальний аргумент: мелодію гімну Радянського Союзу й нинішньої Росії вкрадено у великого українського композитора Миколи Лисенка — з його твору «Епічний момент».
