Як зберегти здоров’я: поради великого лікаря Миколи Амосова

Микола Амосов – великий лікар-кардіолог. Але я думаю, що він зробив і величезний внесок у сферу профілактичної медицини, змусивши мільйони людей задуматися про своє здоров’я.
Ми з колегами в роботі Міжнародного Інституту Здоров’я Людини багато в чому керуємося його геніальними словами, яким уже понад 40 років, але їхня актуальність тільки зростає. Джерело: Міжнародний Інститут Здоров’я Людини
Замисліться над цими розумними словами Миколи Амосова, і точно станете сильнішими в боротьбі з хворобами:
Відповідально заявляю: понад 70% ліків ПРИЗНАЧУЮТЬСЯ ДАРЕМНО, а лікарі просто засліплені ВІРОЮ В МОГУТНІСТЬ ТАБЛЕТОК. Бійтеся потрапити в полон до лікарів, тому що БУДЬ-ЯКИЙ лікар ЗАВЖДИ націлюється на ХВОРОБУ, але тільки НЕ на ЗДОРОВ’Я!
- Лікарі НЕ знають причин захворювання – і, відповідно, НЕ знають, ЯК і ЧИМ лікувати – АЛЕ УСЕРДНО “ЛІКУЮТЬ” людей!!!
- Потрібно переглянути ідеологію сучасної медицини. Її кредо: “Людина слабка”, “Немає здорових, усі хворі”, “Лікувати, і якомога більше ліків”. У результаті, в кожній історії хвороби бачиш десятки медикаментів, замість двох-трьох, але точно націлених. Це показник не високого розуму, а низької кваліфікації. Наші лікарі не вірять у природу і не знають профілактики. І вже, звісно, не володіють психотерапією. Утім, для державного служаки це й не потрібно: солдат спить, а служба йде.
- На жаль, звичні стереотипи стійкі. Змінити філософію важко. Це можливо тільки тоді, коли лікар буде зацікавлений у тому, щоб не тільки лікувати, а й виліковувати. Тобто, робота для сімейного лікаря, який зустріне свого пацієнта і завтра, і через рік, і йому він потрібен здоровий, щоб не соромно було дивитись в очі.
- Кожен лікар повинен знати про могутність здорового режиму життя і вміти про нього розповісти хворому, хоча б на додаток до ліків. Для багатьох це життєво необхідно, і загроза смерті подіє – займеться пацієнт собою. Хоч на деякий час.
Мої поради людям
1. Не сподівайтеся, що лікарі зроблять вас здоровим. Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу, але лише підведуть до старту, а далі – щоб жити надійно – покладайтеся на себе. Я аж ніяк не применшую могутність медицини, оскільки служу їй усе життя. Але також знаю толк у здоров’ї – теоретично і практично. З цього приводу похвалюся: уже півтора року проводжу експеримент на собі – три години фізкультури з гантелями і біг.
2. Лікарі лікують хвороби, а здоров’я потрібно добувати самому тренуванням. Бо здоров’я – це “резервні потужності” органів, усієї нашої фізіології. Вони потрібні, щоб підтримувати нормальні функціональні показники – у спокої та під час навантажень – фізичних і психічних, а також щоб не захворіти, а захворівши, за можливості – не померти.
Приміром, щоб кров’яний тиск і пульс не підвищувалися більше ніж у півтора раза під час вправ або бігу, а неминуча задишка швидко заспокоювалася. Щоб не боятися протягу, а застуди швидко минали без ліків, самі собою. І взагалі, щоб добре працювалося, спалося, “їлося і пилося”.
Так от: ці “потужності” ліками не добуваються, тільки тренуванням, вправами, навантаженнями. І – роботою, терпінням до холоду, спеки, голоду, стомлення.
3. Що таке хвороби, відчуває кожен: прикрий розлад різних функцій, що заважає відчувати щастя і навіть жити. Причини теж відомі: зовнішні “шкідливості” (інфекція, екологія, суспільні потрясіння), власна нерозумна поведінка. Іноді – вроджені дефекти.
Стверджую: природа людини міцна. Принаймні, у більшості людей. Щоправда, дрібні хвороби неминучі, але серйозні найчастіше – від нерозумності способу життя: зниження резервів унаслідок детренованості. Зовнішні умови, бідність, стреси – на другому місці.
4. Тренування резервів має бути розумним. Це означає поступове, але наполегливе. Наприклад, у вправах, бігу або навіть ходьбі щодня можна додавати від 3 до 5% від досягнутого рівня, у сенсі кількості рухів, швидкості та відстаней, причому залежно від віку і надійності вихідного здоров’я. Це ж стосується загартовування, засмагання, навіть і роботи.
Якщо сказати про суть тренування – то це режим обмежень і навантажень (РОН, як тепер люблять скорочувати). Це мій коник. Утім, нічого оригінального я не придумав. Три головні пункти.
Перший – їжа з мінімумом жирів і оброблених вуглеводів, 300-400 грамів овочів і фруктів щодня, і щоб вага дорівнювала цифрі: зріст мінус 100 кілограмів.
Другий – фізкультура. Тут справа складніша. Вона всім потрібна, а дітям і людям похилого віку – особливо. Оскільки тепер на роботі майже ніхто фізично не напружується, то, по ідеї, для пристойного здоров’я потрібно б займатися по годині на день кожному. Але немає для цього характеру в нормальної людини.
Тому – хоча б 20 – 30 хвилин гімнастики, це приблизно 1000 рухів, краще з гантелями по 2 – 5 кг. Раджу вправлятися перед телевізором, коли “Новини” показують, щоб час економити. Як доповнення до фізкультури бажано виділяти ділянку для ходьби, дорогою на роботу і назад, по одному кілометру. Корисно, і нерви зберігає. Про біг підтюпцем я вже не кажу – не реально. Але – корисно.
Третій пункт, мабуть, найважчий: управління психікою. “Вчіться володіти собою”. Але ох як це важко! Рецептів багато, аж до медитації, описувати не буду. Сам користуюся простим прийомом: коли велике напруження і виділилося багато адреналіну, фіксую увагу на ритмічному рідкісному диханні й намагаюся розслабити м’язи.
Найкраще б добре в такі моменти – зробити енергійну гімнастику, але ж обстановка зазвичай не дозволяє. Але все одно, щойно дозволить – працюйте. Надлишок адреналіну спалюється під час фізкультури, і таким шляхом судини й органи рятуються від спазмів. У тварин стреси вирішуються втечею або бійкою, а людині це не дозволено.
5. Якщо ти молодий – до 60! – і симптомів від органів немає, то не слід за найменшого нездужання бігти в поліклініку. Як уже казав, наші лікарі не довіряють природі, націлені на ліки і спокій.
Бійтеся потрапити до лікарів у полон! Знайдуть хвороби й переконають: “Відпочивати й лікуватися!”
В організмі є потужні захисні сили – імунна система, механізми компенсації. Вони спрацюють, потрібно дати трохи часу.
Майте на увазі, що більшість легких хвороб минають самі, лікарські зілля тільки супроводжують природне одужання. Вам кажуть: “Вилікували!”, а ви й вірите: “Хороший лікар!”
Якщо вже пощастило потрапити до хорошого лікаря, бережіть його, даремно не турбуйте. Пам’ятайте, що лікар – це більше, ніж просто фахівець. Це не сантехнік. Вказівки лікаря виконуйте… у міру вашого розуміння. І не вимагайте від нього зайвих ліків, про які від сусідок дізналися.
Повторюся: ліків потрібно пити менше. Наприклад, тепер у моду увійшли крапельниці, вже не тільки в лікарні, а й удома. Так от: дурниці це, мода. Одна справа – в реанімації потрібна “важка артилерія”, інша – вдома. Різні показання.
Що сказати на закінчення? Щоб бути здоровим, потрібна сила характеру.
Як слабкій людині знайти оптимум поведінки в трикутнику між хворобами, лікарями і вправами? Моя порада: обирати останнє – вправи й обмеження. Принаймні, намагатися. Повірте – окупиться!
Утім – кожен господар своєї долі. І здоров’я.
6. Цікаве запитання. Чому люди так часто хворіють?
Думаю, що 90% людей, якби вони дотримувалися правильного способу життя, були б здоровими. Але, на жаль, режим потребує напруження волі. А сили волі в людини мало…
Сучасне офіційне лікування здійснюється методом “Підбору-Перебору” (!) засобів, яких не один десяток, і які потім треба приймати все життя (!)
6. І ще. У світі багато, дуже багато поганих лікарів. Не можу огульно заявити: “всі лікарі погані”. Багато хороших, але й поганих – теж. Докази? Запитайте, що вони читають і що вміють.
Читають – із практиків – одиниці. Вміють – більш-менш – лікарі хірургічного профілю. Бо їм без рукоділля просто не можна лікувати.
Терапевти щиро вважають, що їм нічого не потрібно вміти – ні аналіз зробити, ні на рентгені подивитися, ні плевру пунктирувати. Є, мовляв, для цього вузькі фахівці. А ми, мовляв, загальні лікарі. Ось так.
Мені здається, що думки Миколи Амосова точно так само актуальні зараз. І допоможуть Вам точно. Щастя Вам, здоров’я і радості!