Українська сорочка: цікаві факти та відмінності від вишиванки
У фондах Музею Івана Гончара – неймовірна колекція старовинного одягу й майже всі наявні на території України техніки вишивки, а їх близько 200. Відтепер роздивитися частину експонатів можна на оновленому сайті музею, де окрім оцифрованої бази і наукового блогу, є й така практична річ як схеми кроїв і вишивок. На сайт виклали 30 зразків сорочок (чоловічих, жіночих, дитячих) з описами технік, особливостей шиття – це дуже цікаво. Джерело: Українки.
Традиційна вишита сорочка і вишиванка – це дещо інше
Сорочка була основою традиційного народного вбрання. Вона мала:
- усталений крій, який кілька століть майже не змінювався. Він залежав від ширини лляного чи конопляного доморобного полотна. Мінімальні зміни вносилися за вподобанням або за потребою власника сорочки.
- вишивку, яка наносилася за певною системою та у вигляді традиційного геометричного орнаменту. Саме сорочки найбільше і найчастіше вишивалися, адже були основою усього вбрання.
Натомість вишиванка – це будь-який одяг, декорований вишивкою. Це і сорочка (як традиційна, так і сучасна), і блузка, і сукня, і спідниця. Саме через оздоблення такий одяг отримав назву «вишиванка». На відміну від традиційної сорочки вишиванку прикрашали не лише геометричними, а також авторськими візерунками, абстрактними та рослинним орнаментами. Часто використовували схеми, що публікувалися в додатках для жіночих журналів.
Вишиванки стали популярними на початку XX ст спершу в містах, а в середині XX ст поширилися й серед селян, витісняючи традиційну сорочку.
Для кожного етнографічного регіону була характерна своя вишивка на сорочці
Загалом на території України вирізняють 18 окремих етнографічних регіонів, і кожен мав свої особливості в оздобленні сорочок. Охопимо кілька найбільших та найвиразніших.
Полісся (північна смуга України) – переважала вишивка у червоній гамі та з геометричними візерунками
Вишивали нитками, фарбованими природним рослинним фарбником мареною красильною або тваринним барвником червець (кошеніль). В орнаментиці – найрізноманітніші поєднання квадратів, ромбів та трикутників. Приклад – сорочка з Рівненської області, вишита на домотканому полотні червоними нитками.
Поділля (Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина) – переважала чорна вишивка
Чорний колір в українській народній традиції ніколи не сприймався як жалобний. На території Борщівського і Заліщицького районів Тернопільської області святковою вважалася саме чорна велика хустка. На Поділлі чорними нитками вишивали й буденні, і святкові сорочки, дитячі також.
Чорна вишивка символізувала землю, багатство і достаток
Середня Наддніпрянщина (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина) – поширена вишивка у всіх варіаціях, але найбільш характерна білим по білому
Білим по білому – це найдавніша вишивка в усіх українських регіонах і, мабуть, найпростіша у виконані. В цій техніці вишивали і буденні, і святкові сорочки. Використовувалася домопрядена, переважно лляна нитка, яку просто відбілювали на сонці, або купована бавовняна нитка.
Східна Україна (Слобожанщина, Харківщина) – різні варіанти вишивки з додаванням металевої нитки сухозлітки
Місцеве населення сформували переселенці з інших регіонів, якій привезли свої техніки та орнаменти. З них згодом сформувався регіональний стиль сорочок. Наприклад, святковою на Слобожанщині була сорочка з дуже широкими рукавами, ажурною вишивкою білим по білому, з контрастною чорною вишивкою на уставках, з додаванням металевої нитки сухозлітки.
Західна Україна (Покуття, Гуцульщина, Буковина) – переважала кольорова вишивка
Тут найбільш строката вишивка з усіх регіонів України – в одній сорочці поєднувалася максимальна кількість кольорів. Зразок – сорочка з Івано-Франківщини, вишита традиційним геометричним орнаментом у техніці низь.
У вишивці цієї сорочки з Франківщини використано 20 кольорів:
Традиційна сорочка в певних регіонах мала свою місцеву назву. Наприклад, на території Закарпаття сорочку називали “довганя”. На території Рівненського Полісся вживали слово “кошуля”, яке є спорідненим до польського слова “сорочка”.
Найбільша колекція традиційних сорочок – у київському Музеї Івана Гончара. У його фондах загалом зберігається 1400 вишитих предметів одягу, з них 1380 – саме сорочки і лише 20 вишиванок.
