«Мильна» вишивка: як в Україні поширився хрестик і до чого тут Брокар
А точніше його дружина Шарлотта, яка перетворила рослинні орнаменти у схеми вишивок
Так, ми знаємо, що вишивка в Україні існує з давніх-давен. Традиційні народні візерунки складали у збірки ще Олена Пчілка та її донька Ольга Косач. Але це були колекційні малюнки – своєрідний етнографічний каталог народної творчості, який ні тодішні, ні сучасні жінки не могли скопіювати, «відшити». Техніці перенесення візерунків ми завдячуємо не цим видатним українкам, а відомому французькому парфумеру та його дружині на прізвище Брокар. Те саме прізвище, яким названі відомі косметично-парфумерні магазини. Джерело: УКРАЇНКИ
Подружжя звали Генріх і Шарлотта, і вони не лише запровадили масову моду на вишивку, а й мимоволі популяризували… хрестик. Так-так, до кінця ХІХ сторіччя він не переважав у техніках вишивки українок. Процес його поширення почався з переїздом пана Брокара на територію російської імперії…
Француз, який відмив Росію
Так іронізують дослідники життя Генріха Брокара. І в цій іронії – лише частина іронії. Генріх був французом, його батько мав крамничку в самому центрі Парижа на Єлисейських полях. У 24 роки він вирішує поїхати до Москви, щоб вивчити можливість розширення батькового бізнесу – зокрема, з виготовлення мила та продажу парфумів.
У своїх листах Генріх Брокар писав, що жахається немитої Росії, але цей місцевий недолік – дуже вигідний ринок. І він захопився його освоювати.
Росіяни загалом були йому не до вподоби. Генріх намагався спілкуватися лише з іноземцями, які проживали в Москві. Одне з таких спілкувань стало для француза доленосним.
Генріх познайомився з підприємцем Томасом Раве і закохався в його дочку Шарлотту.
Шарлотта була розумною дівчиною та елегантною леді, але її серце було зайняте: вона симпатизувала місцевому музиканту. Хитрощами Генріх Шарлотту відбив, і через рік вони одружилися.
Шарлотта була дуже щаслива у шлюбі і саме завдяки їй маленький магазин мила, який Генріх відкрив у Москві, виріс у величезну косметично-парфумерну імперію, яка завоювала майже весь світ.
У 1861 році подружжя відкриває в місті мануфактуру з варіння мила. Першим там виготовили мило дитяче. Різноколірне! Ідею підказала Шарлотта. Мило тут же стало популярним і завоювало золоті медалі на світових виставках.
Народне мило
Згодом Шарлотта подає чоловіку нову ідею – варити «Народне мило» і продавати його за 1 копійку, що в той час було неймовірно дешево. Їхні конкуренти, яких дедалі більшало, продавали своє мило за 30-40 копійок.
«Народне мило» за перші 2 роки продажу склало 10% усієї продукції, яку виготовляв тоді Брокар. Але попит немитої Росії це не могло задовольнити. Генріх зрозумів, що мануфактури мало, треба відкривати нові магазини і представництва. І от тоді він звернув увагу на територію нинішньої України.
Миловарні та бутики, як зараз модно казати, Брокара з’явилися в найбільших містах – Одесі, Харкові, Києві
Вишивка і схема
У 1900 році Генріх помер, і Шарлотта з синами та донькою успадкували «Товариство Брокар і Ко». На той момент обіг компанії складав 8,5 млн рублів, а нові бруски їхнього мила чекали й купували навіть у найвіддаленіших українських селах. Не лише задля гігієни, а заради… вишивки.
Цей маркетинговий хід теж придумала Шарлотта. Спершу вона запропонувала загортати брусок у папір з квітковими орнаментами – виключно для привабливості мила. Замовляла малюнки у професійних художників: красиві, натуралістичні. Вони так подобалися українкам, що ті почали переносити їх як вишивку на свої сорочки та сукні замість поширених тоді простих геометричних узорів.
Дізнавшись про це, Шарлотта придумала наступне: перенести рослинні орнаменти на аркуш в клітинку – те, що ми зараз називаємо схемою вишивки. І мимоволі популяризувала… хрестик.
Брокарівська або “мильна” вишивка
На території України відомо майже двісті видів швів народної вишивки. До кінця ХІХ сторіччя популярними були косичка, ретязь, оксамитовий шов, козлик, а так звана технологія хрестикування до появи брокарівських мильних етикеток вважалася допоміжною. Але художники Брокару замальовували клітинки схем саме хрестиками, тому хрестик почав переважати і з часом став основною технікою, майже витіснивши усі інші. А вишивка за такими зразками отримала назву «мильна» або «брокарівська».
Її особливість – східчаста будова, зумовлена кутиками хрестиків. З узорів переважали троянди, виноградна лоза, ягоди. Найбільшу популярність брокарівська вишивка мала на територіях нинішніх Київщини, Полтавщини, Черкащини, Чернігівщини. Натомість на Західній Україні про брокарівську вишивку майже не чули.
Адже Західна Україна до 1939 року входила до складу інших держав, де не продавали мила та парфумерію Генріха Брокара
Брошурки з вишивками
Схеми вишивок спершу додавали до мила Брокар кожному покупцеві. Жінки почали збирати такі схеми, і Шарлотта знову підхопила ідею: почала видавати окремі маленькі брошурки з вишивками і новими схемами – їх отримували покупці не мила, а парфумерії і косметичних наборів. Згодом розкреслювалися цілі фрагменти для рукава чи коміра, рушника чи скатертини – така собі «Бурда моден» початку XX сторіччя, тільки замість викрійок – схеми вишивки «від Брокара».
Жінки нинішньої Центральної та Східної України, яка в ті часи була у складі Російської імперії, за брокарівськими брошурками буквально полювали. Адаптували узори під свій традиційний одяг, по-своєму обігрували кольори. В Музеї Івана Гончара досі зберігаються кілька екземплярів. Скажімо, сорочки з Київської області та нинішньої Дніпровщини.
Ці сорочки мають традиційні для місцевостей крій, деталі, але орнаменти повністю замінені на ті, що розробляли художники Брокара.
У такій спосіб, на жаль, і стиралися регіональні особливості й різноманіття вишивки, про що писала етнографиня й письменниця Олена Пчілка. У своїй збірці «Український народний орнамент» вона висловлювала занепокоєння «преміями», тобто орнаментованими обгортками мила, які спотворювали і стирали давню красу української вишивки.
Однак багатьма десятиліттями вишивальниці видозмінювали її, накладали на цей стиль свої місцеві особливості. Завдяки народним вишивальницям цей стиль придбав в різних місцевостях етнічні риси
і збагатився культурними традиціями.
