Як сильно б нам не хотілося приймати раціональні рішення, виходить це далеко не завжди. Річ у тім, що люди схильні створювати свою власну «суб’єктивну реальність», що визначає їх поведінку в соціумі. Винне в цьому наше несвідоме та безліч когнітивних спотворень, які систематично в ньому виникають.
Щоб знати ворога в обличчя, Тутка склав список найбільш поширених помилок мислення і намалював ситуації, в які багато хто з нас потрапляли.
1. Селективне сприйняття
Це спотворення дає змогу помічати лише те, що узгоджується з нашою думкою, смаками та очікуваннями, а решту просто ігнорувати. Наприклад, одного разу повіривши пропаганді конкретної точки зору або піддавшись маркетинговим прийомам конкретної компанії, наш мозок автоматично стає на їхній бік.
Так легше, адже на нас щодня падає величезна кількість інформації, а її потрібно якось фільтрувати. Шкода, що раціональністю та об’єктивністю такий підхід не може похизуватися. Можливо, розумніше буде частіше випробовувати щось нове і бути відкритим до чужих точок зору.
2. Відхилення до статус-кво
Всі ми стикалися з ситуаціями, коли не хочеться щось змінювати, навіть якщо в цьому є потенційна вигода. Це звичайна емоційна реакція, яка змушує нас думати, що зміни зазнають збитків, а їх користь примарна. Наприклад, розрив невдалих стосунків, зміна поганої роботи й інші, менш кардинальні рішення.
На доказ на споживачах електроенергії провели експеримент. Двом групам людей запропонували взяти участь в плануванні подальшої політики енергетичної компанії. Їм дали 6 можливих комбінацій ціни та якості, але поточний (статус-кво) варіант кожній групі описали по-різному. У одних він відрізнявся високою якістю, в інших — низькою ціною. В результаті приблизно 60% учасників у кожній групі вибирали саме свій статус-кво, а інший — тільки близько 6%.
Читайте також: 9 звичок, які перетворюють людину на невдаху
3. Перевага нульового ризику
Через цю помилку мислення ми обираємо за краще усунути один будь-який ризик повністю, навіть якщо в цьому випадку можуть виникнути інші, більш серйозні. Це часто впливає на рішення, що стосуються нашого здоров’я або безпеки. Наприклад, небажання медичного втручання.
З одного боку, вибравши такий варіант, принаймні одна з можливих проблем нас не торкнеться: можна не боятися лікарів, операцій, вакцин і т. д. З іншого, ми ризикуємо здоров’ям. Тут може увімкнутися ще одне спотворення: ілюзія контролю. Не факт, що до лікарів ми не потрапимо. Нехай навіть в несвідомому стані.
4. Спотворення в сприйнятті зробленого вибору
Згідно з цією тенденцією ми схильні заднім числом приписувати зробленому вибору або події з нашої вини позитивні наслідки, а втраченим можливостям — негативні. Так, якщо опитати людей про те, через що вони пройшли та нечітко це пам’ятають, то вони швидше прикрасять дійсність, аніж задумаються про свої можливі помилки та невдачі.
Тобто, злегка спотворюючи факти, ми створюємо ілюзію добробуту та помилкові спогади. От лише розуміти та сприймати дійсність це нам не допоможе. Однак наш мозок все ж подбає, щоб ми запам’ятовували справді неприємні ситуації й намагалися більше в них не потрапляти. Щодо своїх невдач ми рефлексуємо іноді навіть довше, ніж хотілося б.
5. Помилка влучного стрільця
Ви знали анекдот про стрільця, який зрешетив сарай, а потім намалював мішень там, де було найбільше дірок. Ця комічна ситуація не така вже й далека від реальності, адже люди схильні підлаштовувати дані під бажаний результат. Наприклад, віра в різні пророцтва, гороскопи або просто звичка дивитися лише на ті факти, які підтверджують вигідну нам позицію.
Так, в 1992 році у Швеції вирішили визначити, чи є небезпечними лінії високої напруги для здоров’я людей, які живуть поруч. Взяли групу людей і перевірили на 800 різних захворювань. З’ясувалося, що на лейкемію в цій групі хворіють частіше, ніж зазвичай. Щоправда, дослідження інших груп людей жодної кореляції не виявили.
6. Професійна деформація
Це спотворення виникає під впливом факторів професійної діяльності та може змінювати тип особистості, її світосприйняття. Особливо це стосується професій, представники яких багато контактують з людьми, але може виникнути й в інших. Наприклад, вчителі іноді вирізняються категоричністю, немовби всі навколо їх учні, а програмісти у звичайному житті намагаються діяти за чіткими алгоритмами.
В надто важких випадках це перетворюється на професійний психоз. Щоб не доводити до такого, треба займатися самокритикою, намагатися вийти із зони комфорту, здобувати новий досвід, пробувати себе в інших сферах і т. д.
7. Прокляття знань
У випадку з цим викривленням людина теж судить зі своєї дзвіниці, але це не завжди пов’язане з професійною діяльністю. Воно виникає, коли людина має певні знання та передбачає, що і всі інші мусять в цьому розбиратися. Наприклад, в одному дослідженні людей поділили на дві групи: одну попросили вистукувати на столі різні популярні мелодії, а іншу — вгадувати їх. Перша група передбачала, що суперникам вдасться вгадати 50% мелодій, але вийшло лише 2,5%.
8. Ілюзія кінця історії
З цією ілюзією легко зіткнутися, якщо не усвідомлювати, що це ілюзія. Адже багато людей вважає, що в минулому вони зазнали найсильнішого особистісного росту та зараз знаходяться на вершині свого розвитку. Тобто більше жодних серйозних змін не відбудеться, а погляди й думки остаточно сформувалися.
Думати таким чином схильні люди будь-якого віку. Так, 30-річна людина найчастіше скаже, що життя вона вже побачила, а ось 10 років тому була ще зеленою та в неї була неправильна картина світу. Але тепер ця картина правильна й навряд чи в 40 років сильно зміниться. Через 10 років він, ймовірно, скаже приблизно те ж саме.
9. Нога у дверях
Цих психологічний феномен дає змогу нами маніпулювати: погоджуватися на великі прохання після того, як виконали маленькі. Маніпулятор немовби ногою заважає вам зачинити перед ним двері. Спочатку можуть попросити щось дріб’язкове, наприклад дати невелику консультацію, а потім вимагати серйозну безоплатну допомогу, на яку при першому контакті мало хто б погодився.
Представники «фондів» з ілюстрації зустрічаються в багатьох містах і використовують саме таку стратегію. Мимоволі замислюєшся, а не пожертвувати їм трохи, хоча і зрозуміло, що це все пахне здирництвом. При відмові ви відчуєте свою провину: ну як я міг залишити їх та не допомогти?
10. Двері в обличчя
Тут все навпаки: перше прохання здасться занадто складним для виконання, що змусить метафорично грюкнути дверима перед обличчям візаві, а на друге маніпулятор вже не буде так нахабніти. Виходить так, що в нас прокидається почуття провини, соціальної відповідальності або страх прославитися грубіяном. Якщо не усвідомлювати, що це спроба маніпуляції, то відмовитися буває дуже складно.
Відома ще така річ, як сліпа пляма щодо спотворень, тому що чужі помилки помітити легше, ніж свої. Тому не будемо питати про ваші, але розкажіть, може за кимось зі знайомих ви помічали декотрі з описаних спотворень?
