«Ми не просимо дозволу жити». Що говорила Голда Меїр про війну, страх і відповідальність — 20 цитат, які варто прочитати сьогодні

Тутка зібрав 20 цитат Голди Меїр про Ізраїль, волю і відповідальніість людини.

Песимізм – це розкіш, яку євреї не можуть собі дозволити.

“Наші сусіди можуть дозволити собі програти війну. Ми — ні. Це не буде просто поразка. Це буде знищення”.

“Якщо нас атакують — ми не просто маємо право, ми зобов’язані відповісти. Ми не просимо дозволу жити. Ми живемо”.

“Ми хочемо жити. Вороги хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато місця для компромісу”.

Мойсей водив нас пустелею 40 років, щоб привести до єдиного місця на Близькому Сході, де геть немає нафти.

“Життя, якраз коли здається, що все йде добре, любить зробити несподіваний поворот”.

“Я давно вже відкрила, що людей легше змусити плакати або ахати, ніж думати”.

“Ми можемо вести переговори з нашими сусідами. Як тільки вони самі того захочуть, ми можемо домовитися миттєво. Але ми не можемо вести переговори з терористами, які просто хочуть нас знищити”.

Коли поруч ворог – не можна спати спокійно.

“Я засвоїла дуже важливий урок: людина завжди може зробити трохи більше від того, що вчора здавалося межею її можливостей”.

“Людина, яка втрачає совість, втрачає все”.

“Як я можу пояснити різницю між Америкою і Росією?… Америка, яку я знала, – це місце, де люди на конях супроводжують учасників профспілкових маршів, а Росія, яку я знаю, – це місце, де люди на конях вбивають молодих соціалістів і євреїв”.

Чи кращі жінки, ніж чоловіки, я не можу сказати. Але вони, звичайно, не гірші.

“Дві небезпеки підстерігають тих з нас, хто зʼявився як нова самостійна держава: по-перше, небезпека засидітися в минулому; по-друге, ілюзія, що політична незалежність негайно розвʼяже всі наші проблеми”.

“Нам кажуть: не будьте жорсткими. Але скажіть мені, будь ласка, як ще може вижити країна, яку оточують ті, хто мріє стерти її з мапи?”

“Те, що я не була красунею — справжнє благословення. Це змусило мене розвивати внутрішні якості. У красивої дівчини — зовсім інша перепона, яку їй доводиться долати”.

Не варто бути таким скромним – ти не такий вже й великий.

“Хто не вміє плакати всім серцем, той не вміє й сміятися”.

“Довіряй собі. Створюй таку версію себе, з якою тобі буде комфортно жити все життя. Розвивай себе — роздмухуй маленькі внутрішні іскри можливостей у полум’я досягнень”.

Про Голокост: «[…] Зрозуміло, що тоді ще ніхто й уявити не міг, що гітлерівську обітницю знищити євреїв виконуватимуть буквально. На мою думку, це свідчить на користь нормальних, пристойних людей: ми не могли повірити, що такий жахливий злочин можна скоїти або що світ дозволить йому здійснитися. Ні, ми не легковірні. Просто ми не могли уявити того, чого наша уява ще не знала. Проте тепер для мене не існує жахів, які б не можна було уявити».

Що потрібно знати про Голду Меїр?

Голда Меїр народилася в 1898 році в Києві, у бідній єврейській родині. Її батько був теслею, мати працювала годувальницею. Сімʼя жила в невеликій квартирі — за словами Меїр, «жалюгідній і сирій коморі». На той час жити в Російській імперії євреям було небезпечно, тому в 1903 році батьки Голди переїхали до США. Там Меїр закінчила школу і вступила до педагогічного коледжу. У 1921 році разом із чоловіком Моррісом Меєрсоном переїхала до Палестини. Згодом стала однією з найближчих соратниць Давида Бен-Гуріона —лідера сіоністського руху і засновника держави Ізраїль. На його прохання Голда змінила прізвище з Меєрсон на Меїр.

В 30 років стала на чолі жіночого відділу Загальної федерації працівників. Була в числі 38 осіб, що підписали Декларацію незалежності Ізраїлю.

В 50 років стала послом Ізраїлю в СРСР, на посаді провела трохи менше року. Далі працювала міністром праці та міністром закордонних справ.

В 70 років стала прем’єр-міністром Ізраїлю. Багато в чому завдяки Голді, країні вдалося відбити атаку Єгипту та Сирії. В 76 років кабінет міністрів Меїр подав у відставку.

Голда померла у 81 рік від лімфоми.