Чому дружини йдуть? Уроки, які рятують стосунки
“Прийшов до мене в онлайн-коучинг чоловік. Американець. Приніс проблеми делегування у бізнесі. На четвертій сесії, між іншими різними тезами, каже: “Моя дружина пішла від мене. Досі не розумію чому – я ж був хорошим чоловіком”. Теза не мала прямого відношення до запиту, але вона мене зачепила. Надто часто чула її раніше від чоловіків. Тригернула вона й моє власне рішення про розлучення. Я задумалася і уявила собі на хвильку жінку, яка міркує приблизно так: “У мене найкращий у світі чоловік, він дбає про всі мої потреби ще до того, як я сама їх усвідомлю, турбується, наприйстрасніший у світі коханець, якого тільки можна собі уявити, чудовий батько для моїх дітей, підтримка для мене у всьому, найближчий друг і розрадник і т.д. Але життя ж одне. Чого буду весь час з одним і тим самим? Може, є десь ще й кращі чоловіки. Піду, пошукаю. Треба розлучитися негайно!” – ось така логіка напрошується, з подачі чоловіків, яких “безпричинно” покинули дружини. Потім сіла виписувати для себе усе те, що вважаю важливим у подружжі і взагалі у стосунках між жінкою і чоловіком. І тут “остапа понесло”. Список пунктів розрісся до 95 тез Мартіна Лютера, прибитих, за легендою, до дверей Віттенберзького храму.”
Текст узято зі сторінки у Facebook Галини Пастушук — української філологині, літературознавиці та доцентки Українського католицького університету. Публікація є її особистим роздумом про подружжя, стосунки та досвід розлучення.
Авторка пише, що свої висновки вона зробила, спираючись на багаторічний досвід у шлюбі й батьківстві, особистий шлях через розлучення та роки після нього. Доповнили цей шлях, Святе письмо, християнські реколекції на тему подружжя, жіноча інтуїція, яка є з усього цього найважливішою і найпростішою, як підкреслює, філологиня, а також десятки курсів про стосунки, коучингова практика і терапія. Важливу роль відіграли книги відомих авторів про подружжя, стосунки й особистий вибір (серед них Джон і Стейсі Елдрідж, Джон Ґрей, Едіт Еґер, Кріс Восс та інші).
Мені абсолютно не важливо, чи ви з ними погоджуєтеся, але мені цікава жива реакція – і жінок, і чоловіків. – пише філологиня.
Пропонуємо 20 перших тез про стосунки:
1. У сильних і мужніх чоловіків жінка щаслива. У всіх решта – сильна. Чи може жінка бути щасливою і сильно водночас? Теоретично, так. Практично – ні. Вона або сильна і переконливо (навіть для самої себе) вдає з себе щасливу, або щаслива, і від того виглядає сильною. Назовні різниці практично нема. Всередині вона – радикальна.
2. Справжній чоловік вимірюється не м’язами і досягненнями, а здатністю визнавати власні слабкості, травми, помилки, зони росту, підніматися над власним еґо, бути вразливим без втрати внутрішньої сили і йти далі вперед. І тільки тоді будуть справжні м’язи і досягнення.
3. Головна місія жінки в шлюбі – бути щасливою, вдячною, і розливати це щастя на всіх довкола. Крапка. Велика жирна крапка. Без жодних АЛЕ.
4. Головна місія чоловіка у шлюбі – бути лідером, через служіння і візіонерство, і кайфувати від цього (тут не плутати лідерство з менеджерством, бо менеджером у подружжі якраз є щаслива жінка).
5. Чоловіки не бояться кохати розумних жінок (закохана жінка й так втрачає розум, при тому чим розумніша, тим більше втрачає). Їх відлякують владні чоловіки, які ховаються у сукенках і спідницях, боячись стати жіночними.
6. Мужній чоловік шукає можливості, млявий і слабкий – рахує перешкоди і виправдання для чергової невдачі.
7. На дні серця кожного здорового чоловіка живуть три заповітні бажання:
- Виграти битву і стати героєм.
- Пережити пригоду.
- Врятувати красуню.
8. На дні серця кожної здорової жінки живуть три симетричні бажання:
- Бути поміченою, бажаною, найважливішою, заради якої точиться битва.
- Взяти участь у пригоді про власний порятунок.
- Відкрити себе як красуню.
9. Найважливіше для жінки: мене бачать, я у безпеці, мене ведуть вперед.
10. Найважливіше для чоловіка – мене чують і поважають, мене приймають, зі мною крокують поруч.
11. Повага – кисень, яким дихає чоловік. Якщо він задихається вдома, він знайде повагу деінде: у молодшої наївнішої жінки, у колег по роботі, у сусіда за пляшкою, у студенток чи практиканток, та навіть у борделі за гроші.
12. Жінка – дивовижне створіння: вона здатна ще довго любити чоловіка, повагу до якого давно втратила. Чоловіка, здатного любити жінку, яку він зневажає, практично не зустрінеш.
13. Справжня жінка – це маяк: вона не думає, який би то човен кинутися врятувати від бурі, вона просто стоїть і світить, зустрічаючи човни, махаючи їм рукою і обираючи того, який не злякався бурі і розгледів світло.
14. Для чоловіка мова – передусім засіб донесення інформації, для жінки – передусім спосіб прожити (складні) емоції.
15. Чим більше полярності між чоловічою і жіночою енергіями, тим більше простору для щастя між чоловіком і дружиною.
16. Чоловік, який знаходить свою жінку, здатний побачити її настільки, що вона сама починає бачити себе. І навпаки, жінка, котра зустріла свого чоловіка, віддзеркалює собою його образ Божий настільки промовисто, що він хоче рости і ставати кращим.
17. Є велика різниця між чоловіком, який хоче свою жінку, і чоловіком, який хоче, щоб жінка була з ним. Перший зробить все (тобто максимум), щоб вона була щаслива і наповнена вдячністю, бо це і його самого робить щасливим. Другий зробить все (тобто мінімум), щоб вона не пішла, натискаючи на її провину, бо він глибоко всередині добре знає, що зробити її щасливою не зможе.
18. Для кожного чоловіка своя жінка найгарніша квітка. Якщо, проте, чоловік не турбується про неї, то тонка природа жінки не розкривається. Вона живе в бутоні, іноді все життя. Є жінки, які в’януть, так і не розквітнувши. Це основна причина, чому жінки 40+, 50+, 60+ часто плачуть. Вони оплакують своє нездійснене цвітіння, свою жіночу нереалізованість.
19. Самі по собі слова чоловіка «я тебе кохаю» не мають жодного значення. Роки побачень і млосного стрічання теж. Не має значення переїзд і «життя разом» без шлюбу. Народження дитини від нього теж не має значення. Не має значення навіть його пропозиція. Шлюб у церкві теж не має жодного значення. Тоді що має?!! Тільки одне: його бажання відкритися на любов, змінюватися і рости, освячуватися і доростати до образу Божого. Не для тебе. Для себе, але ЗАРАДИ тебе і вашого майбутнього. Працювати над собою, змінювати погані звички на хороші, шукати кращу роботу, планувати, як подбати про (майбутню) родину, пробувати, помилятися і знову пробувати, інвестувати у свій розвиток, стратегічно продумувати, як зробити тебе щасливою, як захистити і вберегти тебе і (майбутніх) дітей від розбурханого і жорсткого світу. Одружитися і взяти на себе відповідальність за подружжя – різні речі. Можна сісти на диван і сказати: «Слухай, а давай одружимося». Це нескладно. І переїхати нескладно. І дитинку зробити – що тут складного? І печатка в паспорті – що, складно? І ритуал шлюбу для певності – яка проблема? Усе це нічого не варте, якщо не є підтвердженням внутрішніх дій, рішень, кроків. Вони єдині мають значення. Усе решта може виявитися оманливою зовнішньою мішурою, за якою ховається незрілий і безвідповідальний чоловік, який за допомогою шлюбу легалізує власне ловеластво.
20. Не буває ідеальних шлюбів. Бувають мудрі і терплячі дружини. Бувають чуйні і уважні чоловіки.
Галина Пастушук — українська філологиня, літературознавиця, перекладачка й доцентка кафедри богослов’я Українського католицького університету. Кандидат філологічних наук, авторка понад 20 наукових публікацій. Досліджує англійську літературу Середньовіччя та Відродження, зокрема образ блазня й творчість Шекспіра. Має досвід роботи радіожурналісткою та перекладачкою-синхроністкою. У публічному просторі відома як коментаторка літературних текстів у християнському та культурному контексті.
