Різне

Побутові чудасії Великої Британії. Або як усе влаштовано в домі

Мистецтвознавиця, видавчиня та авторка Єлизавета Бєльська, яка разом із чоловіком Антіном Мухарським перебувала у Великій Британії з творчими вечорами та презентаціями книжок, поділилася на своїй сторінці у Facebook спостереженнями про побут у цій країні.

“Побутові чудасії Великої Британії. Або як усе влаштовано в домі.

Світло у ванній часто вмикається не на стіні, а мотузкою, що звисає зі стелі. Інша мотузочка – для бойлера. Поки не потягнеш, вода буде крижана.

Звично сушити волосся у ванній теж не вдасться. Розеток немає. Взагалі. Фен, плойка, електрична зубна щітка – нічого не під’єднаєш. Це заборонено, бо небезпечно.

Розетки в інших кімнатах не працюють, допоки не здогадаєшся, що поряд із кожною є спеціальний тумблер, що подає в неї електрику.

Усі кімнати зазвичай з пухнастим ковроліном. Спальня, сходи, вітальня, навіть ванна.

Сміття сортують на компост (рештки їжі, бананові шкоринки, чайна заварка), скло, картон, те, що здають у переробку, і все решта. Отак з’їдаєш йогурт і стоїш над смітниками. Треба вирішити, чи кришечка з фольги є папером і знайти, який намальований значок утилізації на стаканчику.

Вікна відчиняються вгору, а рами поділені на квадратики. Це красиво, але мити точно не зручно.

Вхідні двері дерев’яні, тонкі. Часто з одним ненадійним замком. На вигляд – як наші міжкімнатні з матовим склом чи вітражами. У приватних будинках ті, хто вже виплатив кредит на житло, люблять перефарбувати їх у червоний, щоб сповістити всіх про свою радість і гордість.

Парковки – окрема тема. Ми припаркувалися в середмісті за 9 фунтів на годину (505 гривень). Повертаємося, а на нас чекає товстенький конверт з написом “пенальті” і штрафом 100 фунтів (5600 гривень) за те, що ледь наїхали колесом на розмітку місця. Якщо заплатити впродовж двох тижнів, зроблять знижку 50 %.

Ваги – у фунтах. Мої 52 кг – це 115 фунтів. Відстані – в милях (100 км – 62 милі).

Щодо сексу вдома: тут тонкі стіни, скрипучі ліжка. І дуже чутливі сусіди.

В містах безліч крамниць із сотнями листівок в асортименті. Їх тут купують постійно. На день народження, Великдень, день батька, у якості вибачення чи привітання з народженням дитини, підвищенням або подякою за запрошення на вечерю. Те, що ми пишемо у месенджерах, вони – у листівках.

І ще одне, дуже британське – сади й подвір’я. Передній двір – обличчя чоловіка. Саме він відповідає за газон. Стрижка, чистота, порядок – це символ того, що тут живе нормальна родина.

Якщо трава розкуйовджена, є бур’яни і нагромадження мотлоху – це сприймається не просто як недогляд, а як ознака відсутності культури, безвідповідальності й навіть загроза для репутації району. По цьому оцінюють. Тому чоловіки виходять із тримером для трави, навіть у дощ. А заможні, розлучаючись із дружиною, можуть і далі оплачувати послуги садівника, щоб вона не бідкалася, “що скажуть люди”. Тільки до моменту, поки вона зустріне іншого чоловіка.”

“Одне з перших здивувань у Великій Британії — це їхні крани. У багатьох будинках досі два окремі: один для гарячої, другий для холодної води.
Спочатку подумала, що це дуже старий ремонт. А потім стало зрозуміло, що це — абсолютно свідоме рішення. І навіть законодавча вимога в минулому. Раніше гарячу воду подавали з бака на горищі, де розмножувалися бактерії. Тому вона вважалася небезпечною для пиття. А холодна йшла безпосередньо з водогону. Щоб уникнути змішування й ризику інфекцій, крани зробили окремими. Ця логіка досі збереглась у багатьох старих будинках, навіть після оновлень.
Поцікавилася, чому просто не змінити на змішувач? Виявилося, щоб поставити нормальний кран, треба перероблювати всю систему труб, бо вода подається з різних резервуарів, під різним тиском. А це великий і дорогий ремонт. Тому багато хто залишає, як є.
Мити руки чи прати спідню білизну незручно. Бо якщо підставити їх під гарячу — обпікає, під холодну — не відчуваєш пальців від холоду. Місцеві або мерзнуть, не вмикаючи гарячий кран, або швидко чергують руки між струменями. А найчастіше — просто закривають раковину пробкою, набирають воду з обох кранів і миють у цій воді. Посуд — так само. Спочатку намилюють, тоді споліскують. І для багатьох британців це абсолютно нормально, бо вони так жили з дитинства.
У публічних місцях — у ресторанах, кафе, пабах — усе інакше. Діють сучасні санітарні норми, які передбачають зручну та гігієнічну подачу води. Тому скрізь або сучасні змішувачі, або сенсорні крани з регульованою температурою. Так що в публічному просторі все логічно і зручно. А от удома — як пощастить із будинком.
Ця дрібничка багато розповідає про країну. Про те, як тут усе працює — не завжди зручно, зате історично обґрунтовано. Але у поведінці доцільність і здоровий глузд мають перевагу перед правилами. Наприклад, люди вільно переходять через дорогу на червоний, якщо дорога вільна від автівок.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button