Соромитися — всім властива людська риса. Вона дає нам змогу прислухатися до себе і розуміти, з чим саме пов’язана така позиція й приховане відчуття провини. Але дуже часто ми відчуваємо це почуття там, де його не повинно бути. Воно настільки сильне, що деколи приводить до психологічних порушень. З таким невиправданим соромом треба боротися.
Редакція Тутка прочитала безліч розповідей про те, в яких ситуаціях людям часто стає соромно – і це ніяк і нічим не виправдане.
Мати проблему з одягом
Героїні серіалів одягаються в новий костюм кожну серію і періодично тішать себе придбанням нових розкішних туфель або вечірньої сукні. Але життя – це не серіал. Якщо одяг чистий і зручний, його не треба соромитися, навіть якщо ваш гардероб складається всього з пари джинсів і декількох футболок. І звичайно, не потрібно соромитися, якщо на панчохах з’явилася стрілка або посеред дня відірвався декоративний ґудзик. У цьому немає вашої провини, та й люди навряд чи засудять вас за таку дрібницю (якщо взагалі щось помітять).
Читайте також: Життєві правила, які можуть допомогти кожному
- Коли я вчилася в університеті, мої подруги, як і я з ними, купували нове вбрання на кожні вихідні, якщо збиралися кудись йти, що було абсолютно безвідповідально з фінансової точки зору. Це нерозумно, і більше я так не роблю, але у мене досі сидить цей голос в голові, який каже, що якщо я збираюся йти кудись, то у мене повинен бути новий образ.
- У мене стільки суконь, які я ніколи більше не одягну, бо вони купувалися на конкретний вихід. Тепер я ношу звичайні блузи та спідниці, а також туфлі з найнижчими підборами. Протр я на всі сто готова на весілля/випускний/вечірку.
Бути не на висоті в тому, що ми тільки вчимося робити
Неможливо відразу стати класним фахівцем, віртуозним музикантом або талановитим кухарем. Протягом якогось часу, можливо, декількох років, доведеться вчитися на своїх помилках, грати нескінченні гами й викидати невдалі страви до сміття, тому не варто соромитися початкової невмілості.
- Вчусь грати на гітарі. Ненавиджу вправлятися, коли мій чоловік поруч, хоча ми обидва вирішили вчитися цьому. В юності він грав на бас-гітарі, тобто він не вміє по-справжньому грати на звичайній. Але все одно мені ніяково грати перед ним.
- Намагаюся вчити арабську мову, і мені соромно говорити перед своїм хлопцем, тому що це його рідна мова, а в мене не дуже хороша вимова. Я почала всього кілька місяців тому, і є звуки, які мені ще важко даються.
Займатися спортом поруч з іншими людьми
Ми рідко зберігаємо ідеальний зовнішній вигляд, як на картинках в Інстаграм, піднімаючи штангу або виконуючи скручування. Але ми забуваємо про одне: люди навколо нас теж зайняті своїми вправами, їм немає до нас ніякого діла. Соромитися тут теж недоречно.
- Я просто не здатна займатися поруч з іншими людьми, тому що я важко і голосно дихаю і мені здається, що це дуже негарно. Не хочеться, щоб люди думали, що я готова втратити свідомість від простої пробіжки.
- Займаюся спортом вдома. Але мені так соромно і ніяково перед іншими, що я опускаю всі жалюзі й замикаю двері у свою кімнату, хоча вона на другому поверсі.
Зізнатися, що щось не вийшло
Не можна прожити все життя, не припустившись жодної помилки і не потрапивши у жодну халепу. Але дуже важко зізнатися своїм близьким, а часом і самому собі, що чергова важлива справа провалилася!
- Вступив до аспірантури і двічі намагався працювати як викладач, але довелося кинути роботу через стрес. Зараз намагаюся знайти іншу роботу, і мені соромно, що у мене нічого не вийшло, соромно пояснювати, чому я шукаю роботу поза сферою освіти, адже у мене ступінь магістра.
- Моя проблема – мій батько, який виглядає ідеальним для всіх. Він захистив докторську дисертацію, у нього все виходило, він почав працювати в 13 років. Він чекає від своїх дітей такого самого, але ніхто з нас навіть не наблизився до його досягнень. Не знаю, чи треба соромитися і не розповідати йому, що у мене щось не вийшло, і я почуваюся від цього ще гірше.
Отримувати допомогу
Можна опинитися в складній ситуації з різних причин. Попросити про допомогу у близьких не соромно. Сьогодні допоможуть вам, а завтра і ви допоможете тим, хто цього потребує, і світ стане добрішим і чистішим.
- Я люблю допомагати іншим, коли можу допомогти, але дуже не люблю турбувати інших. Зазвичай я до останнього роблю все сам, перш ніж звернутися за допомогою.
- Я не здав 3 предмети в університеті, тому що звик соромитися попросити про допомогу. Я думав, що я просто тупа, розумна людина зрозуміла би все це сама. У мене були питання під час занять, але я соромився їх давати. Так я припинив відвідувати лекції і почав переглядати їх у відеотрансляції, щоб не відчувати до себе огиду, бо я хочу дати запитання і не наважуюся розкрити рота. Тому й одержую погані оцінки.
Не здобути диплом відразу після школи
Важко вибрати собі професійний шлях одразу після школи, і немає нічого ганебного в тому, щоб спочатку познайомитися з ринком праці, а потім визначитися, з якою саме сферою ви хотіли б пов’язати своє життя. Є й інші причини відтермінувати здобуття диплому: заробити гроші на освіту, підучити іноземну мову, підготуватися до іспитів. Соромитися цього аж ніяк не варто.
- Мені 35, і я щойно здобув перший диплом. Відразу після школи мені було важливіше знайти гарну роботу, навчання мені було не дуже цікавим. Тепер, коли я дорослий, я ціную своє навчання, яка пов’язане з моєю роботою і допоможе мені в кар’єрі. Коли я був молодшим, то не міг залазити в борги, щоб вивчати те, що мені цікаво, просто заради задоволення. Тепер я можу дозволити собі оплатити навчання, це дешевше, а багато чого я можу вивчати, не виходячи з дому.
Не перебувати у стосунках з іншою людиною
Неймовірно, багато людей справді соромляться того, що вони не змогли побудувати стосунки, не завели сім’ю і дітей до певного віку. Та в цьому немає і не може бути особистої провини, тому фахівці радять припинити соромитися і хвилюватися через це.
- Мені 35, і я не одружений. Вже 11-й рік я вчуся за кордоном, і мені це дуже подобається. У мене багато разів запитували, коли я одружуся. Чесно кажучи, це дратує. Я не кажу, що буду самотнім все життя, але поки я щасливий і так.
- Мені теж 35, теж неодружений і без дітей. Люди весь час питають мене про одне й те ж: про весілля, дітей, сім’ю, особливо моя мама. Я звик до самотності і відчуваю себе щасливим. Я не кажу, що не хочу одружуватися, це трапиться, коли прийде час, найголовніше – насолоджуватися життям. Іноді я починаю думати, що був би щасливішим з дружиною, що я міг би змусити її сміятися, що ми могли б разом веселитися, і тоді мені стає трохи сумно. Я думаю, це через суспільний тиск.
Їси від душі те, що хочеться, а не те, що модно
На їжу теж є мода. Це стосується і окремих страв, і навіть загального стилю харчування. Сьогодні в тренді правильне харчування, захоплення яким настільки сильне, що набуває хворобливоі форми. Один з проявів нервової орторексії – почуття сорому за будь-яку страву, яка не вписується в концепцію здорової їжі. Смішно соромитися, якщо ви хочете з’їсти смачнющиц стейк або піцу, коли всі ваші друзі їдять легкі салати й смузі з овочів.
Чогось не знати
Знати все просто неможливо. Доктор фізичних наук, захистивши дисертацію зі складного питання і досконально в ньому розбираючись, може виявитися повним профаном в питаннях політики чи літератури, проте це ніяк не зменшує його заслуг.
- Завжди боюся виглядати нерозумно на роботі. Навколо стільки людей, які знають все, а я ніби залишаюся позаду них зі своїми питаннями, як і що працює. У той же час мені теж часто дають «дурні» запитання, і я думаю, що вони, напевно, відчувають себе так само, як я, коли питаю когось. Чому я маю соромитися, це ж нормально – щось не знати.
Зізнатися, що ти помилився
Це дуже важко морально, але необхідно. Зізнатися у своїй неправоті – показати себе сильною і справедливою людиною; не визнати – продемонструвати своє вразливе его і слабку самооцінку. Набагато краще перебороти сором, ніж відстоювати свою помилкову точку зору, щоб не втратити якийсь міфічний статус.
- Як учитель я знаю, наскільки це важливо. Іноді здається, що якщо зізнаєшся у своїй неправоті, то будеш виглядати поганим учителем. Але я прийняв рішення, що якщо я дав неправильну інформацію, помилився або покарав за поведінку, яка не порушує правил або яка була виправданою, то я зобов’язаний вибачитися. Діти повинні розуміти, що бути неправим не означає бути ідіотом або придурком. А ось якщо ти неправий і не зізнаєшся…
Зайти в магазин і нічого не купити
Ми часто купуємо речі, тому що нам соромно вийти з порожніми руками, особливо якщо продавець ввічливо привітався і розповідав про товари. Це спритний маркетинговий хід, який змушує нас соромитися і купити навіть те, що нам непотрібне. Якщо вам нічого не потрібно, просто подякуйте продавцю і йдіть.
- Дуже не люблю заходити в маленький магазинчик, де власник каже тобі «Вітаю» і мені не вдається вислизнути непоміченим назовні. Тож я вже мушу підтримати цю особу та її маленький бізнес.
- Мені дуже ніяково, коли це відбувається. Щоб якось вийти з ситуації, я кажу: «Я допомагаю подрузі шукати (і називаю будь-який товар, який є в цьому магазині чи ні), здається, у вас гарний вибір, я їй передам».
Сміятися від душі
Сміх продовжує життя – істина, яка не потребує доказів. Сміятися приємно, сміх пов’язаний з найкращими і щирими емоціями, якщо тільки, звичайно, він не викликає… почуття сорому – з різних причин.
- Мій колишній постійно казав мені замовкнути, коли я починала голосно сміятися. Тепер я дуже соромлюся свого сміху.
- Коли я вчився в школі, один друг сказав мені, що мій сміх потворний і дратівливий. Відтоді я тільки посміхаюся або злегка посміююся. Не можу пригадати, коли я щиро сміялася востаннє.
Не бути щасливим 24/7
З екранів телевізорів, зі сторінок сайтів всі, немов мантру, повторюють слова про те, що потрібно бути щасливими, що треба зберігати оптимізм, посміхатися і демонструвати бадьорість духу. Але щастя неможливо відчувати в режимі нон-стоп, у людини ще стільки емоцій! Не треба соромитися того, що вам іноді може бути сумно.
- Усе моє життя мої батьки, коли бачили мене сумним, починали божеволіти: «Чому ти сумуєш? Не плач! Не сумуй!» Я почувався збентеженим. Я вчуся зараз віддаватися емоціям і дозволити їм протікати, поки вони не пройдуть.
- Більше не вірю, що є гарні й погані емоції. Вони просто є, такий діапазон. Перетягування шальок терезів що в один, що в інший бік шкідливе. Потрібно просто прийняти їх і все.
Любити квіти, якщо ти чоловік
Суспільство потихеньку визнає право обох статей вибирати захоплення до душі, а не за стандартами, які невідомо хто встановив. Але, як не дивно, є речі, яких чоловіки досі безпідставно соромляться, наприклад зізнатися в тому, що вони люблять квіти.
- Люблю квіти. І хоча я знаю, що ніхто з тих, з ким я знайомий, моя дівчина, друзі, батьки не засудять мене за це, я соромлюся попросити їх собі на подарунок. Іноді я купую квіти своїй дівчині, але потай вони для мене.
- Мені подобаються відеоігри, позашляховики, рок-музика і все таке, але щотижня я складаю квіткові композиції. Квіти і рослини дуже красиві. Заздрю, коли жінкам дарують букети на День матері. Якщо моя дружина і мій син подарують мені азалію або іншу рослину на День батька, це буде найкращим подарунком.
Спати з м’якими іграшками в дорослому віці
Нерідко люди соромляться того, що скомпрометує їх дорослість. І неважливо, що це буде: захоплення дитячими мультиками, колекціонування фігурок супергероїв або така безневинна річ, як м’які іграшки в ліжку.
- У мене є маленька панда. Якось я не міг її знайти, а потім виявилося, що син узяв її. Мені було ніяково сказати йому це наступного ранку: вона моя, я боявся, що він захоче її забрати, а я не зможу відмовити.
- Я завжди сплю з м’якими іграшками. Вони пухнасті, м’які та красиві. Якби у мене була пухнаста подушка, на якій я б спав, всім було б все одно. То чому моя подушка не може мати форму тварини? Якби це не засуджувалося суспільством, я б розкладав м’які іграшки всюди, мені вони дуже подобаються.
Повертати страву в ресторані
Навіть в гарному ресторані часто трапляються неприєсні ситуації: приносять не те, що замовили, забувають покласти або забрати інгредієнт, помиляються зі ступенем просмажування. А ще до цього можна додати очевидний брак: страву погано приготували, вона неприємно виглядає, не відповідає опису в меню. Немає нічого страшного в тому, щоб вказати офіціантові на недолік і попросити замінити їжу. В гарному закладі ніхто вас за це не засудить.
- Іноді мені ніяково, хоча я роблю все можливе, щоб не повертати їжу. Мені некомфортно, якщо інші почали їсти, а сиджу без їжі й інші намагаються поділитися зі мною. Якщо мій стейк пересмажиться, я ненавиджу відправляти його назад, тому що це злочин – викидати м’ясо. Якось я залишила собі пересмажений стейк і віддала його собакам батька, для мене так було краще.
Мати неідеальну дитину
Сучасні матусі надто вже прагнуть мати інтелектуальну й артистично розвинену, розумну дитину вже до 5 років і соромляться бути недосконалими батьками. Особливо важко часом дається порівняння з іншими дітьми, які вивчають іноземні мови з 2 років і відвідують по 5 гуртків на день. Але правда сувора: ідеальних людей, як і ідеальних дітей, не буває.
Не знати всіх тонкощів етикету за столом
Всі ми знаємо базові правила, але далеко не всі досконало володіють повним спектром тонкощів етикету. Для деяких страв потрібен спеціальний ніж, для інших – палички, а деякі взагалі їдять руками або за допомогою хліба. Іноді допускається 2 варіанти, наприклад суші можна їсти не тільки паличками, а й руками. Не соромтеся запитати, як саме потрібно їсти те, що перед вами на столі.
- У Барселоні в ресторані ізраїльської кухні вперше замовила шакшуку, вона схожа на омлет з помідорами і болгарським перцем і подається в керамічній сковороді. Я вже взялася за вилку і почала їсти, коли прибіг офіціант й почав вибачатися, що він запізнився з коржиками. Він побачив, що я вже з’їла половину, і подивився на мене так, що я зрозуміла, що роблю щось не так. Мій хлопець, на батьківщині якого теж готують цю страву, пояснив мені, сміючись, що шакшуку їдять шматочком коржа. Мені було дуже ніяково, я поглянула навколо і побачила, що всі саме так її і їдять.
- Якось я випив воду з миски для полоскання пальців. А ще я занадто завзято намагався перешкодити іншій людині випити води з миски для полоскання пальців (хто взагалі використовує ці миски в наші дні?)
А за що вам було соромно, хоча соромитися не було чого?
Всі фото з відкритих джерел
За матеріалами
