Кажуть, діти – це квіти життя. Але викохати ці квіти не так легко. Від моменту їх народження завдання виховання лягає на батьківські плечі. Хтось досягає більшого успіху на цій ниві, хтось меншого, але всі знають, що помилки неминучі. Люди з сьогоднішньої добірки вирішили поділитися своїми та чужими успіхами у цій нелегкій справі.
Ми в Тутка дуже поважаємо батьківську працю, тому якомога частіше публікуємо історії про невеликі перемоги в процесі виховання дітей. А наприкінці ми приховали невеликий бонус, який доведе, що іноді виховні навички та спілкування з дорослими бувають корисними.
- У дитинстві ми були одержимі мультиком про динозаврів. Вони харчувалися величезним листям. І мама дозволила нам вийняти листя з салату та розкласти його по вітальні, щоб ми могли повзати та їсти їх, як герої мультфільму.
- Пояснюємо синові, що дорослі не завжди мають рацію. Сьогодні він купив холодний чай по акції за 17 гривень. На виході поглянув в чек: чай продали без знижки. Повернувся та попросив повернути гроші. Касир відмовилася, мовляв, ти відкрив пляшку та відпив звідти, доки був на вулиці. І тут син пояснив: «Пляшка закрита, перевірте уважно». Касир скасувала покупку, повернула гроші. Отака маленька перемога для дитини. А для мене просто фантастична подія.
- Сказала дочці, що вуха червоніють, коли людина бреше. Тепер вона прикриває вуха, коли каже неправду. Їй уже 7 років, а цей метод досі працює.
- Мою дочку вранці важко швидко і без істерик розбудити. Рішення знайшлося випадково. Сильно втомився і, щоби не проспати, налаштував будильник на стільниковому телефоні. Я так здивувався. Вранці будильник спрацював, дочка побігла до нього та принесла його мені. Тепер я щоранку вдаю, що сплю, а донечка біжить мене будити. Я їй кажу, що ледь не проспав, а вона, така молодець, розбудила. Усім слухняних дітей!
- Працюю нянею. Моя підопічна вередувала і навідріз відмовлялася їсти щось крім йогурту. Батько сім’ї залишив їй самсу на вечерю, а вона ніяк. Хоче йогурт і все тут. Врешті я вийняла начинку із самси, змішала з зернистим сиром і сказала: «На, їж, це м’ясний йогурт». З’їла.
- Контролюю час користування телефоном двох доньок. 2 години на день працюють усі додатки, після 10 вечора за допомогою «батьківського контролю» все вимикається, залишаються лише дзвінки та WhatsApp. Діти протестують та сильно обурюються: «Тату, це нечесно! Ти сам іноді сидиш у телефоні, й тебе ніхто не обмежує! А потім ще й за комп’ютером!» Я посміявся і запитав: «Ви хочете справедливості, щоб усе було, як у тата?» Діти хором: «Так!» «Добре», – сказав я і забрав у них телефони. Віддам, коли вам буде по 20 років. Адже саме тоді в мене з’явився перший стільниковий телефон.
Читайте також: Влучний текст про те, що ліпити з дитини людину, яка всім повинна подобатися – це взагалі не думати про щастя дитини
- Щоб загнати дітей додому після прогулянки, я замість «Ми скоро йдемо» або «5 хвилин, і йдемо» кажу: «Добре, ще 7 стрибків, і ми йдемо». Іноді число було більшим, але не меншим за п’ять, щоб діти не просили «ще разочок».
- Ми з дружиною та 4-річною дочкою досить часто літаємо відпочивати. 3-4 години сидіння у кріслі енергійній дівчинці даються нелегко. До середини польоту, коли мультики та розмальовки вже набридли, я б’ю себе долонею по чолі та згадую, що ми забули намалювати листівку капітанові літака та його дружній команді. Дочка радо підхоплює мою ідею, і ми починаємо малювати листівку капітанові повітряного судна. Відразу озвучую розумну думку, що подарунок має бути зробленим дуже охайно та надзвичайно красиво. Це у моєї дитини займає рівно 1 годину 10 хвилин. Коли приземляємось, ми з дочкою радісно даруємо цю листівку стюардесі чи пілотам, якщо вони стоять біля виходу з літака. Один капітан навіть дозволив доньці посидіти у кабіні на його місці.
- Їду в автобусі, 5-річна дівчинка репетує на весь автобус: «Хочу Пегаса!» А мама їй просто каже: «Зараз зніму, як ти ревеш, і викладу в Інтернет». Суворе виховання.
- Якщо діти просять іграшку, яку я не можу їм купити, то просто кажу: «Додай це до списку бажань». Дуже зручно: завжди знаю, що подарувати їм на свята. І вони не влаштовують істерику в магазині, бо я їм не відмовляю.
- Син щоразу дратував мене, запихаючи в рот брудне листя. Тоді я запропонувала йому «спеціальне листя для їжі». Тепер він із задоволенням з’їдає тарілку салату на вечерю. Йому 4 роки.
- У дитинстві я всім серцем ненавиділа прибирати. Але моя мама знайшла вихід: усі речі звалювала мені на ліжко, і коли мені хотілося лягти спати, приходилося все розкладати на місця. На підлогу речі я не кидала, бо все, що на підлозі, гриз собака. Працювало у 100% випадків.
- Способом поділилася одна матуся, коли працювала мерчандайзером у відділі іграшок гіпермаркету. Насамперед вони з донькою заїжджають у відділ м’яких іграшок, де дочка обирає собі будь-яку, що сподобалася. Перед оплатою вони знову заходять у відділ і повертають іграшку на місце (без сліз, адже мала награлася вже). Таким чином дитина зайнята і не вередує, поки мама вибирає товари.
- Щоб укласти дитину спати, вдайте, що самі засинаєте. Не грайте у телефоні та не читайте книг. Вони підуть за вашим прикладом. Тож будьте сонними, заплющте очі та мовчіть, і вони заснуть.
- Переконала своїх дітей, що брюссельська капуста – це яйця динозаврів. Тепер малі у захваті від капусти на вечерю.
Бонус: не лише дітям потрібен особливий підхід
- Своїх дітей у мене немає, але від нічогонероблення я вирішила почитати книгу про те, як виховувати та мотивувати дітей без лайки. Виявилося, дуже корисне читво. Поліпшилися стосунки з чоловіком, свекрухою та мамою. Поділилася з братом — із його дружиною теж спрацювало. Не про дітей, ох, не про дітей цей бестселер!
А який характер успадкували ваші діти? Важко чи легко давалося виховання?
