Дітям завжди все найкраще. Але чи означає це, що батьки мусять забувати про власний комфорт і доношувати за своїми чадами те, що вони інакше б викинули? Саме це питання і вирішила розглянути авторка нашої статті. І до неї одразу приєдналися небайдужі люди, які поділилися своєю думкою щодо цього.
Ми в Тутка завжди боролися за свободу думок, тому пропонуємо вам прочитати, як на питання успадкування речей дивиться суспільство.
Моя дорога Христина розповіла, що доношує за дочкою штани. Дочці 13, Христя худенька та маленька, чому б і ні?
Колега поділилася новиною: купила дочці сукню, та трохи поносила й віддала матінці — вбрання вийшло з моди.
У напівжартівливій суперечці про хлопця, який купив собі новий смартфон, а старий віддав своїй дівчині, панночка близько 20 років обурилася: взагалі батьки мусять «доношувати» за дітьми телефони!
І саме тут я задумалася: в який момент ми щось пропустили, діти?
А ще зрозуміла: я не стану тією мамою, яка «доношує» за дитиною телефон. Не хочу я нічого доношувати, я доросла тітонька, я можу собі сама будь-що купити! Одним словом, спіймала себе на якійсь образі на молодше покоління. Було весело.
Я не люблю фразу “в наш час”, але, друзі… В наш час діти лазили до мами в гардероб. Тому що саме там жили чудові блузки, модні спідниці та бажані сукні. І отримати від татуся його старий телефон (бо тато купив собі аж Siemens з поліфонією!) було мрією багатьох.
Як же так сталося, що девіз «Все найкраще – дітям!» набув справді страшного масштабу? Невже босоноге дитинство вдарило по нинішніх дорослих так сильно, що ці найдоросліші готові зняти з себе останні кальсони, аби дитинка щосезону ходила з новим смартфоном? А я не готова, вибачте.
Читайте також: 10+ речей, яких час припинити вчити маленьких дітей
У мене в сім’ї, зрештою, ніхто нічого ні за ким не доношує, тому що вдома мешкають люди дуже різного віку, статі та комплекції. Телефони — бо… та не знаю чому. Напевно, нікому на думку не спало. Або на утилізацію, або передавати, пардон, там уже нема чого: ваша Сашка, наприклад, не купує новий засіб зв’язку, поки не загубить старий.
Я не стверджую, що це єдино правильний шлях. Я просто бажаю всім більше адеквату.
Діти – це просто діти. Їм потрібна любов і увага (зрозуміло, після закриття базових потреб, бо знаю я вас, зараз звинуватите мене в тому, що я закликаю годувати нащадків жолудями та шишками та одягати в лахміття, але любити-любити!). А ще потрібні нормальні батьки, які мінімально задоволені життям хоча б.
І так, мораль: якщо ви ходите в дірявих чоботях, а ваше маля — з останнім айфоном, при цьому вважаючи, що так і має бути, перевірте: у вас у родині точно все нормально?
А ось що відповіли небайдужі читачі автора.
- Доношую за дітьми-підлітками светри та спортивне взуття. Мій власний – гардероб «дівчинки»: сукні, спідниці, сарафани, а з собакою треба в чомусь гуляти. Нове купувати не хочу, бо за тиждень прогулянок з активним собакою все має однаковий вигляд.
- Моя старша дочка доношувала за молодшою чоботи, коли та обігнала її у зрості та розмірі. Це був один раз, тому що молодша вбиває всі речі, які мали нещастя зустріти її на своєму шляху. Хоча був ще випадок, коли я відібрала у неї майже добитий слайдер і після ремонту за гарантією користувалася ним 7 років під робочу сімку. А так усе за старшинством. І взагалі, ставлення дітей до речей настільки недбале, що треба добре подумати, перш ніж купити щось дороге.
- Мій син років у 13 запитав, чому мій смартфон крутіший, ніж його. На що я спокійно відповіла: «Можливо тому, що в сім’ї я гроші заробляю». Відтоді таких питань він не давав. Зараз йому 16, і на літо знайшов собі підробіток. P.S. Жолудями не годую.
- Батьки іноді не мають змоги купити новий телефон. А іноді чомусь не хочуть. У моєї була стара розкладачка і мій старий айфон. Купила новий гарний смартфон на дві сім-карти та з великим екраном. Думала, вона переставить їх зі старих телефонів, а вона взяла собі ще одну сім-карту. Тепер вона має 3 телефони, новим майже не користується.
- Нічого страшного не бачу, щоб носити одяг дитини-підлітка, яка росте не щодня, а щогодини. А що, викидати гарний модний одяг, який замалий для дитини, але тобі якраз? Чи віддавати комусь, а собі купувати новий, але схожий? Як на мене, це безглуздо.
- Коли моя молодша дочка губить чи ламає свій телефон, я купую собі новий, а старий віддаю їй. Чомусь у молоді звичка з телефону все знімати: чохли, шнурки тощо. Моя старша донька взагалі в школі відзначилася: повз неї йшов хлопець і почав до неї чіплятися. То вона йому услід запустила айфоном. Розбила скло. Мені каже: “А що я мала робити?” Я так нічого і не зробила — так і ходила з розбитим екраном.
А ви доношуєте за дітьми? Що думаєте про це?
