Ранок сповнений чогось непередбачуваного та неймовірного. Чого лиш не трапляється спросоння, коли ти вже ніби встав, одягнувся, випив кави, а мозок ще знаходиться в напівсні. У цю підступну пору дня треба бути особливо уважним, щоб не потрапити в якусь безглузду ситуацію, чисто як герої нашої сьогоднішньої добірки.
Ми в Тутка намагаємося кожен ранок починати з позитиву і сподіваємося, що ця стаття дасть вам заряд гарного настрою на увесь день.
- Дуже втомлююся на роботі, тому сьогодні вирішив вийти пізніше з дому та поспати зайву годину. Моя друга половинка готується до онлайн-наради, і тут, як на зло, в комп’ютері відключився звук. Сонний, риюся в налаштуваннях. Начебто все нормально, мікрофон увімкнений, динаміки в нормі, а звуку ніякого. Вона починає нервувати. Каже мені: «Одягнися, будь ласка, ходиш тут прямо перед екраном». А в чаті повідомлення: «Чуємо нормально, але нічого не видно. Увімкніть камеру!»
- У перший рік в коледжі у мене був маленький гучний будильник, який я наводив на 4:30 (так, я рання пташка). Зазвичай я встигав прокинутися до дзвінка та вимкнути його, щоб не турбувати сусідів по гуртожитку. Одного вечора хлопець, що живе в сусідній кімнаті, попросив мене розбудити також і його раніше. А я, як на зло, всю ніч базікав зі знайомим. Вранці, розплющивши очі, розумію: проспав на цілих 2 години! Виходжу в коридор, а там мене зустрічає сусід і з посмішкою каже: «Спасибі, я встав вчасно: твій будильник прекрасно чути через стіни».
- Ранок, тролейбус. Народ набивається. Настає той момент, коли вже більше нікуди. Кричать:
— Дівчино, тут вже яблуку ніде впасти.
— Дочекайтеся наступного. Все одно ж не влізете!
Дівчина не розгубилася і видала:
— Влізу. Ще як влізу. Тому що я — кондукторка!
- Історія ця сталася в готелі на півдні Франції. Я була дуже сонною та попленталася у ванну. Підійшла до унітаза та шоковано завмерла, бо з глибини унітазу на мене дивилися два великих ока. Виявляється, велика ящірка згорнулася там клубком. Пам’ятаю, що прокинулася швидко й одразу.
- Приїхала на роботу. Працюю на заводі, прохідна, ви зрозуміли. Зима, -25 °C. О 7 годині ранку рівень мозкової активності теж приблизно на -25. Дійшла до роздягальні, роздяглася — і навіть не зчулася, де припустилася помилки. Поруч прийшла переодягатися жінка, очевидно, з нічної зміни, адже переодягалася в «звичний одяг». Я вирішила зробити, як і вона (чому б і ні?) І теж переодяглася назад у звичайний одяг. Жінка пішла до прохідної. І я пішла — під досить красномовним поглядом мого директора. Ми разом з цією жінкою стоїмо на зупинці, чекаємо автобус. Повз проходять мої колеги, здивовано вітаються, я їм відповідаю. Тут шеф все ж зателефонував і поцікавився, чи все зі мною гаразд. До мене дійшло. Повернулася. Не спізнилася!
- Поїхали з друзями на риболовлю на добу. Погуляли на славу. Прокидаюся — навколо мене кімната з незнайомими шпалерами, а поруч якась руда дівчина замість моєї білявки. Ну все, думаю, вчора, виявляється, дружині зрадив, як в очі їй тепер дивитися? Починаю потихеньку шукати речі. Тут жіночка прокидається, повертається, і я розумію, що ні, не чужа, — моя. Та ще й починає бурчати, куди я так спозаранку зібрався. А їй, коли я поїхав, стало нудно, і вона вирішила шпалери в спальні переклеїти, давно не робила в кімнаті нічого нового. І переклеїла. Але це лише пів дня зайняло, їй знову стало нудно, тому вона ще й волосся перефарбувала.
- Я пам’ятаю найбільш несподіване пробудження у своєму житті, тоді я ще ділив кімнату з братом. І ось крізь сон я чую, як він ворушиться, встає з ліжка, робить крок… і послизається на журналі, що лежав на підлозі. Він так впав, що пошкодив ногу. Ось вже дійсно несподіваний ранок для нас обох!
Читайте також: 20+ іронічних твітів від людей, яким старість вже в потилицю дихає, але вони не засмучуються
- На годиннику 5:00, мені сниться прекрасний сон. Але собака моя (ротвейлер, це важливо), мабуть, вирішила, що нам терміново потрібно прогулятися. Добре не прокинувшись, виходимо на прогулянку. Я підозрювала, що інших таких у дворі я не зустріну в вихідний день в настільки чудовий час, і не брала собаку на повідець, та й слухняна вона у нас. Відчиняю двері під’їзду та спостерігаю, як моя собака з одного стрибка залітає у відкритий багажник машини, припаркованої біля виходу. Водій переводить погляд з нового пасажира на мене та каже: «Ключі в машині, їдьте куди треба, я не проти!»
- Колись ми з родичами поїхали в інше місто. Дорога була довгою, приїхали до вечора, повечеряли, поговорили та пішли спати. Під ранок мене вкусив якийсь комар, я у сні встав, наніс крем від москітів і пішов досипати. Вранці встаю, дістаю з сумки гігієнічні засоби, збираюся чистити зуби та з часом розумію, що у зубної пасти дивний смак. Так, ви все правильно зрозуміли, я переплутав: вночі я намазав ноги та руки зубною пастою, а вранці хотів почистити зуби репелентом! Добре, що під рукою була пляшка ополіскувача для рота.
- У мене була онлайн-пара о 8 годині ранку, а я навіть не могла згадати, коли востаннє я в такий час прокидалася, але ж потрібно ще щось слухати та думати. Тому я, як найрозумніша, ввімкнула диктофон і пішла далі спати. Увечері той самий викладач запитав, чи є у когось запис лекції. Я надіслала те, що було у мене. Наступного ранку бачу лист на пошті, в якому викладач дякує мені та робить попередження, щоб так емоційно я більше не реагувала на його слова. Взагалі тоді не зрозуміла, про що він говорить. Вирішила послухати записане та не повірила своїм вухам! Я уві сні протягом десь пів години матюкалася, на чому світ стоїть. Радію тепер, що викладач був адекватний.
- Сьогодні прийшов в офіс, одягнувши під спортивку свою футболку з емблемою Супермена. Прийшов раніше за всіх, поставив чайник і, поки чай заварювався, став біля вікна та дивився на ранкове місто. Навпроти бізнес-центру десь за 20 метрів стоїть житловий комплекс, загороджуючи частину міського пейзажу. В одному з вікон я побачив хлопця, який теж стояв біля вікна та дивився на мене. Вирішив пожартувати та розщепив куртку, показавши знак Супермена. У відповідь на це хлопець розщепив свою, під якою виявилася футболка з емблемою Бетмена! Мені стало смішно, і я повернувся до столу, щоб взяти телефон і сфотографувати його. Але коли я повернувся, у вікні вже нікого не було. Бетмен — він завжди Бетмен.
- Одного прекрасного ранку йду я з автобусної зупинки на роботу та бачу жінку, яка бігає навколо зграйки голубів і намагається їх розігнати. Хтось викинув на дорогу контейнер з рисом і квасолею, ось птиці й налетіли. І ніби нічого страшного, але ось мотив у жінки був дуже неочікуваний: вона вигулювала на повідці свого голуба та намагалася відбити йому більше смачненького! Треба сказати, її голуб був досить пухкеньким птахом.
- Прокинулася вранці зі страшенним бажанням з’їсти гарячі бутерброди. Ще в ліжку згадала, що сир закінчився, тому швидко зателефонувала чоловікові, який якраз вийшов за продуктами. Він підіймає слухавку, трохи грубим голосом відповідає, але я не звернула на це уваги, просто швидко сказала, що потрібен сир, і лягла спати ще на 5 хвилиночок. Врешті я спізнювалася на роботу, нічого не поїла та вилетіла з дому кулею. Заходить до мене директор, я вже приготувалася вислухати зауваження щодо запізнення. А він подає мені сир і каже: «Здається, ви забули, що пізно ввечері ми уточнювали деякі питання, але ось ваш сир. Не знав, правда, який потрібен, тому взяв і твердий, і плавлений». Було страшенно ніяково було жахливо, але зате бутерброди смачні з’їла.
- Рано вранці, приблизно о 5:30, я їхав на велосипеді. Дивлюся — прямо на дорозі спить якийсь хлопець. Звичайно, я зупинився, спробував його розбудити, щоб відвести в бік, — всяке буває. То він не тільки не хотів прокидатися, але ще і мене намагався поруч з собою вкласти. А потім почав просити дати покататися на велосипеді. Закінчилося все просто: я переконався в тому, що він більше не засне посеред дороги, і поїхав.
А яким був сьогодні ваш ранок?
