Ми, як батьки, сподіваємося, що наші діти виростуть відповідальними, успішними та щасливими дорослими. І дитинство – найкращий період, щоб почати їх заохочувати й мотивувати до відповідального майбутнього, щоб уже там вони досягли всього, про що мріють. Підвищуючи дитячу самооцінку, допомагаючи їм довіряти самим собі та навчаючи керувати емоціями, у відповідний час діти зможуть сміливо та рішуче протистояти “дорослому світові”.
Тутка зібрав найсильніші заохочувальні слова, які щодня можна проговорювати дітям та будувати їх здорову самооцінку.
1. «Ти можеш на мене розраховувати», «Я завжди поруч»
Якщо ви бачите, що дитя сумнівається у своїх силах чи хоче щось зробити, та йому не вистачає сміливості – чи то через незнання, чи то через страх – от нагадайте, що ви поруч та завжди допоможете. Донесіть до дитини, що ви кожну хвилину готові допомогти, порадити, що вона, за потреби, може на вас розраховувати. Думка про те, що ви поруч, заохотить дитину до дій та неодмінно приведе до успіху, навіть якщо дитина впорається сама.
Тож для дитини життєво важливо відчувати, що вона – не сама, що може у проблемах розраховувати на батьків. Ці слова, окрім того, що зближують, будують ще більш довірливі стосунки між батьками та дітьми, дають дітям відчуття безпеки та впевненості у своїх силах. Малі таким чином навчаються не боятися, вони знають, що якщо «станеться щось погане», тато з мамою захистять та допоможуть їм.
Якщо з дитинства практикувати такі стосунки, зростання та розвиток дитини буде легшим, особливо спокійно діти сприйматимуть різні життєві ситуації дорослого життя.
2. «Скажи мені» або «Я тебе слухаю»
Ці слова тісно пов’язані з попередніми: ми не зможемо сказати дитині «Я завжди поруч», якщо до цього, коли мале намагалося щось до нас донести, ми його не вислухали. Така постава кардинально протилежна: «Я не тут, не з тобою», «В мене немає на тебе часу». Миті, коли дитина хоче чимось з вами поділитися – найкращий час, щоб довести їй, що ви справді поруч.
Припиніть свої справи: для вас це – кілька секунд, а для дитини – увесь світ, ваша турбота, увага, символ того, що вона може на вас розраховувати. Уважно вислухайте, не насміхайтеся зі слів дитини та не применшуйте її важливості. Якщо син чи донька захотів/захотіла з вами поділитися – отже ви для неї важливі. НЕ перебивайте дитину. Вислухайте її/його думку до кінця.
Ви можете та маєте проявити зацікавлення тим, що дитина вам розповідає: «Та невже?», «Оце так», «Неймовірно» — діти обожнюють такі реакції. Так ви налагодите гарне спілкування зі своєю дитиною та вселите їй, що вам можна довіряти. Пізніше, з віком, діти будуть хотіти ділитися з вами своїм досвідом та проблемами.
Читайте також: 9 психологічних хитрощів, які навчать дітей слухатися вас
3. «Я тебе люблю» або «Я тебе дуже люблю»
Ми піклуємося про дітей, доглядаємо за ними, оплачуємо їх освіту, гуртки, купуємо все необхідне та ночами не спимо, хвилюючись за них. Все це тому, що ми любимо своїх дітей, вони – найважливіші в нашому житті. Та для дитини важко самій зробити такий висновок. Тож фахівці рекомендують, окрім невербальних проявів любові, голосно промовляти слова любові.
Ці два речення дуже сильно мотивують та заохочують дитину до нових успіхів. Та і мають ще низку переваг:
- Укріплюють зв’язок між батьками та дітьми, сприяють кращому спілкуванню в лоні сім’ї.
- Дитина стає довірливою, спокійнішою, адже почувається в атмосфері любові.
- Підвищується самооцінка, дитина починає любити та приймати себе такою, якою вона є.
- Діти зростають у щасливому середовищі, передаючи це щастя усьому світові.
- Посилюється емоційна складова, дитина розуміє та керує своїми емоціями.
- Діти, які відчувають, що їх люблять, зростають оптимістами й із позитивним світоглядом.
- До інших вони ставляться з повагою та любов’ю.
Отож, за будь-якої можливості, кажіть дітям, що любите їх, і любите дуже сильно, обіймайте та цілуйте їх.
4. «Ти пробачиш мені?»
Як і всі недосконалі людські створіння, батьки також припускаються помилок. І який найкращий спосіб навчити своїх дітей приймати та брати на себе відповідальність за свої помилки? Коли діти бачать, як ми, їх улюблені супергерої, забуваємо про своє его та просимо вибачення, то зрозуміють всю важливість пробачення.
Однак багато разів ми не вибачаємося, хоча і змушуємо дітей до цього. Так дитина може відчути розгубленість. Замість того, щоб виховувати співчутливість до інших, ми змушуємо робити їх щось таке, чого їм абсолютно не хочеться. Таким чином дитина почувається жертвою, їй в такій ситуації не комфортно.
Хоч там як, якщо ви відчуваєте, що припустилися помилки – підвищили голос, незаслужено покарали дитину чи були з нею певною мірою несправедливими – попросіть у дитини щирого пробачення, яке вона зрозуміє. Поясніть, де ви помилилися, що відчуваєте та які висновки зробили, щоб і дитина зробила свої, правильні висновки.
5. «Я вірю в тебе» або «Я тобі довіряю»
В дитячому віці слова тата або мами, що вони у нас вірять, немов чудодійним способом наділяють нас суперсилами – з батьками не посперечаєшся! І навіть якщо ми намагаємося щось зробити, та в нас із першого разу не виходить, згадка про те, що батьки у нас вірять, не дає нам опустити рук, розчаруватися – тож ми обов’язково пробуємо все спочатку.
Мова зараз не йде про брехню дитині (мовби ми віримо в неї, що б там не було), бо в певних ситуаціях дитина справді не здатна зробити того чи іншого. Можливо, завдання непосильне для дитини за віком, вона ще неготова або просто певні речі здійснити неможливо (літати чи силою думки пересувати предмети). Нехай ваша точка зору буде правдивою та адекватною.
Довіра до дитини виховує її самооцінку. Дитина повірить, що справді зможе (а це перша сходинка до здібностей), вона не буде так легко здаватися, шукатиме альтернатив і рішень, котрі наблизять її до мети. Зросте впевненість у власних силах, у тому, що вона зможе це зробити.
6. «Я відчуваю» або «Я розумію, що ти відчуваєш»
Ці слова зображають емпатію й зв’язок з почуттями наших дітей, і вони розуміють, що в нашому товаристві можуть знайти розуміння та підтримку. Та і для дорослих, як і для діток, розуміння того, що їх почуття розділені, породжує спокій.
Якщо дитина відчуває, що її не розуміють, вона стає розчарованою, а останнє веде до негативних відчуттів, а там далі недалеко і до агресивної, некоректної поведінки, несподіваних істерик, сліз та навіть крику. Так дитина зовнішньо висловлює те, що тримає в серці.
Просте та чесне “Я тебе розумію”, промовлене вчасно – ось ключ до змін. А приправлені жартом, ці слова стануть ще сильнішими. Поділіться з дитиною, що ви також були у схожій ситуації та переживали схожі емоції. Так ваші діти зрозуміють, що немає нічого ідеального і що добре та погане стається з усіма — навіть з мамою і татом.
7. «Поплач — стільки, скільки хочеться…»
Сльози – це природна реакція організму, якої ні діти, ні дорослі не цураються. Їх неможливо попередити – течуть собі та й все. Вони припиняються лише тоді, коли вам полегшає. Прохати дитину не плакати – це просити придушити її емоції, а так вона ніколи не навчиться їх контролювати.
Такі поширені висловлювання як “будь сміливим”, “хлопчики не плачуть”, “все нормально”, промовлені навіть з добрим наміром применшити дитячу журбу, чинять досить негативний ефект. Найперше перші дві фрази – брехня: плачуть і сміливці, і чоловіки, і від цього вони не стають менш сміливими чи “менш” чоловіками. Звичайно, на сльози є причина — без неї їх не було б. А слова “все нормально” досить недоречні, адже не все нормально, бо дитині зле, а ними ви її почуття придушуєте.
Отож найкраще дати дитині виплакатися, вислухати їх, підтримати, спокійно та конструктивно намагатися зрозуміти, що ж дитя зараз відчуває. Емоції та почуття — як негативні, так і позитивні — мусять бути частиною щоденного життя доньки чи сина.
8. «Я пишаюся тобою»
Ще одна сильна фраза, яку батьки мусять казати своїм дітям, та обережно і відповідно до ситуації: хвалити за вчинки, за старання, а не за оцінки, за їх витримку та наполегливість. Не зосереджуйтеся лише на результаті, але на зусиллях, які син чи донька доклали задля досягнення їх мети, на всьому, через що вони пройшли, на усіх перешкодах, які ті здолали, та наголосіть на основному: вони не здалися. Саме на цих речах акцентуйте свою увагу.
Пишатися своїми дітьми перед третіми людьми досить легко: “Мій синочок вже ходить”, “Донечку обрали президенткою класу”, “Син здав сесію з дуже гарними оцінками”. Їх здобутки – маленькі чи великі – нас тішать настільки, що ми хочемо поділитися своєю радістю. Та найперше не забудьте поділитися нею з дітьми, щоб вони відчули, що ми пишаємося саме ними.
І, як і у кожній сфері, забагато похвали також погано. Хваліть дитину, коли справді є за що, в доречний час і в доречному місці, — так дитина буде розвивати свою самооцінку в позитивному річищі. Засилля безпричинної похвали зробить з дитини хвалька.
9. «Твоя думка для мене важлива»
Звичайно – ми завжди хочемо для своїх дітей найкращого, навіть якщо дітям не подобається наш вибір чи вони його не розуміють. Це не означає, що “вони мусять робити те, що я сказала”, — і жодних слів чи зауважень у наш бік. Якщо на сімейній нараді враховувати думку навіть найменших членів сім’ї, дитина виросте у своїх очах, буде щасливою та почуватиметься корисною й активною частинкою своєї родини.
Своє доросле життя така дитина побудує на власних рішеннях, тож зачатки цього необхідно розвивати в молодшому віці. Якщо мама постійно вказує, що ми маємо робити й не дозволяє вирішити чи навіть сказати щось самотужки, коли мама помре, хто вирішуватиме за нас? Тож попри все своє верховенство влади – питайте дітей їх думки. До прикладу, що б вони хотіли робити на вихідних, що подарувати родичу на день народження, який фільм переглянути чи схожі питання.
І якщо ми мусимо навчити дитину уважно слухати, так само маємо навчити відстоювати свою точку зору, пояснювати, чому вони гадають так, а не інакше. Якщо дитина вміє аргументувати свої думки – вигода тут подвійна: і для неї, і для батьків – так вони зможуть краще зрозуміти своє чадо.
10. «Дуже тобі дякую»
Якщо в народі кажуть “будь вдячним навіть за маленьку дрібницю”, то хіба не найкращий приклад навчити дітей дякувати – зробити це на своєму прикладі? Зараз не йдеться про звичайне ввічливе “дякую”. Слова дитині “дуже тобі дякую” можна перекласти як: я знаю, що ти зробив, я хочу, щоб ти знав, що я це ціную та мені від цього тепло на душі. Висловити вдячність дитині є багато моментів:
- Щоденних: впродовж дня ми маємо багато можливостей, щоб подякувати дитині: за будь-який вид допомоги: накрити на стіл, винести сміття, а навіть за їх обов’язки – прибирання кімнати.
- За їх терплячість: діти часто (хоча ми цього і не помічаємо) дуже стараються бути терплячими: коли їм нудно в черзі супермаркету, банку, сидячи в заторі. Вони в цей час мали б гратися чи відпочивати, тому не забудьте їм за це подякувати.
І на завершення усіх моментів, за які варто було б подякувати, ми нагадаємо, що ваша дитина — частинка вашого серця, найдорожча ваша людинка у світі. Вона забарвлює ваше життя яскравими кольорами, надає йому змісту, завдяки дитині на вашому обличчі розквітає усмішка. І за це подякуймо своїй дитині.
Якими з цих фраз ви щодня користуєтеся? Як підвищуєте самооцінку своєї дитини?
