Варто вам розповісти подрузі по секрету, що ви не дуже радієте приїзду свекрухи, як чутливі дитячі вуха відразу все ловлять, а невинні уста дитини повідомлять цю важливу інформацію улюбленій бабусі. Зате всі поради та настанови, які ви неодноразово повторювали синові або дочці, вони неймовірно легко пропускають повз вуха.
Редакція Тутка вирішила з’ясувати, як досягти того, щоб діти нарешті почали прислухатися до слів батьків. Психологи дають щодо цього наступні рекомендації.
1. Зосередьте увагу дитини на собі
Захоплені грою або боротьбою діти можуть навіть не помітити, що ви до них звернулися, і проігнорувати ваші слова та навіть крик. Щоб змусити дитину прислухатися до вас й допомогти їй зосередитися на тому, що ви кажете, сядьте навпочіпки або нахиліться до неї та м’яко покладіть на плече руку. Так шанси, що вас послухають, суттєво зростуть.
2. Перейдіть на шепіт
Хоча крик, як нам здається, швидко дає ефект, діти досить скоро звикають до горлання батьків і припиняють на них реагувати. Тому якщо дітвора влаштувала галас в кімнаті та не на жарт розігралася, спробуйте перейти на шепіт. Особливо цей спосіб добре працює у випадку з маленькими дітьми, але чинить непоганий ефект і на підлітків, і на дорослих.
Виявляється, щоб зрозуміти слова, промовлені пошепки, потрібно більше розумових зусиль, і це змушує людину відірватися від інших справ й уважніше прислухатися до слів співрозмовника. Крім того, ми інстинктивно відчуваємо, що пошепки промовляються важливі фрази, від яких, можливо, залежить наш добробут. А от на дітей молодшого віку шепіт чинить заспокійливий ефект та допоможе заспокоїти збуджену дитину.
Читайте також: 10 байок, якими в дитинстві нас годували дорослі. А дарма, адже половина з них виявилася неправдою
3. Дозвольте дитині контролювати ситуацію
Частіше в розмові з дітьми використовуйте в мовленні твердження «коли – тоді». Так діти зрозуміють, що вони можуть контролювати ситуацію та що те, наскільки швидко вони досягнуть бажаного, залежить виключно від них самих. Вживайте такі конструкції тоді, якщо хочете добитися від дитини якихось дій: «Коли завершиш перегляд мультиків, помий за собою посуд».
4. Дозуйте інформацію
У малюків до 7 років в мозку може зберігатися не більше 1-2 фрагментів інформації, у дітей старшого віку та дорослих – до 3-5. Тому безглуздо намагатися достукатися до дитини за допомогою декількох речень відразу: краще вкласти все важливе, що ви хочете сказати, в 1-2 короткі фрази. Правила безпеки краще доносити поступово, а не забивати дитячий мозок кашею з порад і настанов.
5. Стежте за собою: чи не схильні ви бурчати?
Якщо діти регулярно вас ігнорують, можливо, ви занадто часто підвищуєте на них голос або просто бурчите. Останнє не варто робити ось чому:
- це змушує дитину почуватися ні на що не здатною;
- діти розуміють, що ними маніпулюють, і віддаляються від батьків;
- вони ще менше слухають вас;
- ваше бурчання просто дратує;
- діти скоро засвоюють, що треба лише перечекати словесну бурю і проблему розв’яжуть за них;
- і дитина, і ви концентруєтесь лише на негативному боці питання, а не на його розв’язанні.
Замість того, щоб всоте висловлювати незадоволення щодо брудних шкарпеток, які кинули на підлогу або посуду, залишеного на столі, спробуйте похвалити сина або дочку за будь-яку правильну дію. А якщо чогось вимагаєте від дитини, то продумайте чіткі інструкції та попереджуйте про наслідки лише один раз.
6. Поясніть дітям, про що вам свідчить їхня поведінка
Важливо, щоб дитина розуміла, як її дії впливають на людей і тварин, що живуть поруч. Не потрібно прищеплювати малюкові почуття провини, просто треба пояснити, що її вчинки можуть спричиняти комусь біль, прикрість, образу. Так чадо швидше навчиться проявляти емпатію. Скажіть дитині, як ви транслюєте її поведінку: “Твоє скигління підказує мені, що ти втомився, і потрошки треба йти з майданчика додому”.
7. Самі прислухайтеся до дітей
Вчіться самі уважно слухати сина або дочку, не перебиваючи та не відволікаючись на інші справи, перегляд фільму або листування. Це закладає фундамент довіри між вами. Так дитина відчує, що її розуміють, і більше буде налаштована у відповідь вислухати вас. Навіть якщо ви спіймали її за небажаною дією, дайте їй виговоритися. Дізнайтеся, що вона відчуває і що підштовхнуло її до цього. І тільки потім давайте пораду.
8. Примусьте їх думати самостійно
Замість того, щоб незчисленну кількість разів повторювати дітям, до прикладу, правила безпеки, які вони й слухати будуть неуважно, змусьте їх напружити пам’ять. Дайте питання, що варто робити в конкретній ситуації або як вони бачать ту чи іншу проблему. Так і правила в голові краще відкладуться, і ви, нагадавши в процесі розмови корисну пораду, папугою не будете.
9. Любіть дитину такою, якою вона є
У тата чи мами, який зривається на малюка через те, що той колупається в носі або влаштовує істерику в магазині, можливо, проблеми не з дитиною, а з прийняттям самого себе. Йому/їй соромно, що хтось може подумати, що він (або вона) поганий тато (чи мама). Щоб навчитися приймати своє чадо з усіма недоліками (а це база довіри), йому/їй треба спочатку прийняти самого себе.
Навіть якщо зараз поведінка вашої дитини далека від ідеалу, ви не повинні сумніватися в тому, що вона виросте достойною людиною. Любіть її з усіма її недоліками. Лише якщо вона буде постійно відчувати вашу підтримку, то буде прислухатися до вашої думки.
Що ви робите, коли син або дочка ігнорують те, що ви їм кажете, або демонстративно грюкають дверима перед вашим обличчям? Як зі схожих конфліктів виходили свого часу ваші батьки?
