Олеся Ліхунова — відома багатодітна мама, авторка щоденника «Хочеш, я буду твоєю мамою?» У них з чоловіком 8 дітей: рідні Маша, Тимур і новонароджений Савва, а також Галя, Кирило, Ніна, Вадим і Христина — діти з притулків. Олеся та Олександр не роблять різниці між дітьми та виховують всіх в рівності й любові.
А численні підписники Олесі в соцмережах запитують: як вона справляється з такою кількістю дітей? Мама вісьмох чесно відповіла на нього у своєму дописі та пояснила на конкретних прикладах. Деякі методи виховання можуть вам не сподобатися. Але вони дійсно працюють.
Тутка захоплюється мужністю і красою Олесі та розповідає про деякі її методи виховання.
Установлені чіткі правила поведінки та наслідки їх порушення
Працює це так:
- Правила чіткі й зрозумілі, обговорюються заздалегідь та діють незалежно від вихідних, свят, приїзду гостей тощо.
- Покарання за порушення правил теж обговорюється заздалегідь та наздоганяє порушника автоматично.
- Це означає, що я не попереджаю по сто раз, максимум один.
- Покарання не можна перенести на інший час, пом’якшити або якось змінити.
- Тому мені не треба нервуватися, придумувати на ходу, як покарати дитину та сумніватися, чи я не погарячкувала.
- Моя справа — лише простежити, щоб покарання було виконане. Спокійно, без нервів і докорів сумління.
Діє обумовлена система покарань
Всі діти знають, що порушення правил тягне за собою наслідки. Що це справедливо та неминуче.
- Молодші найчастіше караються сидінням на спеціальному стільці. Він стоїть у передпокої та називається «покаральний». Час на таймері виставляється за кількістю років. Якщо дитина грається в кутку, я роблю попередження та збільшую час.
- Старші караються позбавленням чогось (десерту або перегляду телевізора) або обмеженням пересування (всі ігри в межах своєї кімнати або пропускають прогулянку).
Читайте також: 9 батьківських методів попередження дитячого непослуху й істерик
Наприклад:
- Христина залізла у шухляду Вадимового комода та без дозволу взяла звідти збільшувальне скло. Я кажу, що брати чужі речі не можна, прошу скло повернути на місце та відправляю Христинку на покаральний стілець на 5 хвилин, заводжу таймер. Таймер продзвенів — дитина вільна.
- Вадим, проходячи повз кота, який п’є з миски, ляснув його рукою по спині. Котиків ображати заборонено. На стілець на 6 хвилин.
- Старші грають в «Монополію». У якийсь момент Кирило починає кричати, що йому не щастить і він програє. Попереджаю. Кирило знову обурюється, свариться з усіма, кидає в гру фішками. Іде до своєї кімнати на годину, щоб заспокоїтися.
- Марія полінувалася зробити домашнє завдання з французької та репетитор витратив годину заняття на нього. Гуляти ввечері не йде.
В сім’ї заведена конкретна послідовність дій
У нас заведена певна послідовність дій, яка суворо дотримується, тому полегшує мені життя.
- Наприклад, я не приношу обіду, якщо в кімнаті не прибрано після гри та стіл не підготовлений.
За 15 хвилин до того, як розносити тарілки, я попереджаю і старших, і молодших, що скоро обід. В кімнаті дівчаток діти прибирають всі папірці та фломастери з підлоги, протирають стіл, складають на місця книги, ігри та інші речі. В кімнаті хлопчиків молодші збирають увесь конструктор та іграшки з підлоги в шухляду, розкладають стільці на місця. Я перевіряю. Якщо все ідеально — приношу обід. Якщо ні, то не принесу нізащо.
Без гумору у вихованні нікуди
А взагалі, я намагаюся не нервуватися через дрібниці та виховувати дітей з гумором, — розповідає мама Олеся.
Наприклад:
- Приношу Вадиму вечерю, а він починає кричати, що не хоче їсти таке гаряче. Мовчки беру кашу, приношу на тарілці заморожені млинці з морозилки. Вадим здивовано: «Ой, що це?» Я: «Ти не хочеш гаряче — маєш холодне!» Вадим: «Ну добре, добре, я хочу гаряче!»
- Відкриваю комод Галинки, щоб дістати гумку для волосся, і помічаю, що в ящику фантики від цукерок, брудні серветки. Запам’ятовую. Після обіду приношу дітям банани, розкриваю один Христині та шкірку кидаю в шухляду Галининого комода: «Діти, тепер на кухню необов’язково відносити сміття, можна кидати сюди! Дуже зручно!». Через пів години там вже ідеальний порядок.
- Якщо у Вадима щось не виходить, він починає битися до підлоги, психувати, кричати та плакати. Нещодавно я сказала, що якщо він такий маленький, що при кожній невдачі плаче, то у мене є ідеальний засіб: пустунець та підгузок. Вадим зареготав, але кричати перестав. Тепер, за потреби, я з’являюся у дверях, помахуючи памперсом і пустунцем, то Вадим швидко приходить в себе, сміється і каже: «Ну все, все, не буду!»
Чому важливо, щоб діти дотримувалися правил?
Я впевнена, що звичка суворо дотримуватись простих правил залишиться з дитиною, коли вона подорослішає. І вона не буде перебігати дорогу в недозволеному місці, не залишить брудний посуд з вечора на ранок і зможе встояти перед третім шматком торта.
Чому такі прості правила не працюють в інших батьків?
Насамперед батьки самі повинні бути дисциплінованими, подавати дітям приклад і дотримуватися правил. В житті ж багато батьків дають послаблення і собі, і дітям. Ось кілька найпоширеніших причин, чому правила не працюють:
- Буває, правило змінюють несподівано, і те, що зазвичай не можна, раптом за гарну поведінку або коли мама (батько) сильно зайнятий, дозволяється.
- То попереджають двісті разів, але не карають.
- То карають, але не доводять до кінця, а пробачають через співчуття.
- Чи виправдовуються тим, що у них така унікальна дитина, яка не піддається звичайним покаранням. Отак дитина маніпулює батьками, не сприймає їх слова серйозно.
Про значення батьківського авторитету
Мій авторитет не повинен викликати ні в кого з дітей сумнівів, інакше почнеться хаос.
Кожна дитина повинна знати, що у неї є головний дорослий — мама чи тато, який приймає остаточні рішення, який твердо знає, як правильно, який захистить, заспокоїть, скерує. Тоді дитина може залишатися дитиною і спокійно гратися, і розвиватися, адже все під контролем. Коли дорослий — головний і впевнений у собі, дітям добре.
Від чого залежить атмосфера в сім’ї
Коли я починаю сухо розповідати про наші порядки, деякі думають, що у нас вдома панує військова атмосфера, діти сидять тихо та бояться зайвий раз пискнути, а дорослі клацають зубами. Нічого подібного! Саме тому, що все чітко та ясно, у нас спокійна атмосфера в сім’ї. Діти ласкаві, а батьки веселі.
Головне — чути одне одного
Звичайно, іноді бувають нестандартні ситуації, коли я вибухаю, сварюся, довго та гаряче пояснюю, чому так робити чи це говорити було не можна. Навіть ображаюся, буває. Але таке за минулий рік траплялося досить рідко.
Все тече, все змінюється, звичайно, будуть ще вікові якісь кризи у дітей. Але якщо ми з дітьми чуємо одне одного, то не сумніваюся, що ми з усім впораємося, все переживемо.
А ви згодні з Олесею? Які методи виховання ви б могли перейняти? А які неприйнятні для вашої сім’ї? Розкажіть в коментарях.
