Усі батьки хочуть для своїх дітей лише добра. Однак бажання полегшити життя своєму чаду або вберегти його, висловлене в неправильній формі, може призвести до ненавмисного посилення ситуації та проблем з психікою у дитини в майбутньому. Так, втішаючи засмученого малюка їжею, ми просто не замислюємося про те, що це може призвести до емоційних переїдань у дорослому віці, а забороняючи бігати по будинку «щоб не вдарився», банально не даємо вихлюпнути стрес.
Ми в Тутка вирішили з’ясувати, що можуть зробити батьки, щоб допомогти своїй емоційно перевантаженій дитині.
8. Вгамовуйте поведінку, а не емоції
Відома різниця між тим, щоб відчувати гнів, і тим, щоб щось робити в гніві; сумувати та влаштовувати істерику теж різні речі. Дія справді вимагає покарання. Однак такі фрази, як «Тримай себе в руках», «Зроби нормальне обличчя», «Не плач» спрямовані на те, щоб придушити саме емоції, а не змінити поведінку. І це велика проблема: зрештою дитина може вирішити, ніби всі яскраві відчуття – навіть радість, щастя й захват – не мають права на висловлення, і стане замкненою. Натомість потрібно навчити дитину розрізняти емоції та називати їх, щоб, відчуваючи стрес, вона не впадала в паніку, а могла сказати, що її турбує.
7. Виключіть необхідність квапити дитину
У стресові періоди упорядкованість життя відіграє велику роль. Це стає якоюсь опорою стабільності, дає відчути людині, що вона хоч щось точно контролює у своєму житті. Тому, щоб допомогти дитині в емоційно складний період, найкраще, що ви можете зробити — це переглянути та скласти оптимальний режим дня. Такий, в якому буде час як для навчання, так і для відпочинку, зустрічі з друзями, теплих сімейних вечорів. Це має бути продуманий розклад, при якому дитина легко й без поспіху завершуватиме всі справи вчасно і самостійно, не відчуваючи на собі вашого тиску.
Читайте також: 9 принципів покарання, які не завдадуть шкоди самооцінці дитини
6. Не втішайте подарунками
Інша крайність у спробах заспокоїти дитину — це придбання певних подарунків. Такий підхід також не розв’язує проблему, не розвиває емоційний інтелект і парадоксальним чином робить дитину ще більш нещасною. Цей взаємозв’язок змушує її думати, ніби душевні рани заліковуються новими придбаннями, що, звичайно ж, не так. У майбутньому така дитина за звичкою продовжить шукати заспокоєння у шопінгу, замість того, щоб знаходити задоволення у досягненні цілей, коханні, спілкуванні та висловленні почуттів.
5. Не намагайтеся бути поряд 24/7
Деколи чутливі батьки можуть відчувати власну провину за стрес у дитини. Може виникнути бажання надалі проводити кожну вільну хвилину поряд, щоб не втратити нічого важливого. Однак цей спочатку добрий намір може призвести до гіперопіки. Зрештою дитина може стати або розбещеною, або безвільною. Важливо пам’ятати, що їй необхідно вчитися незалежності та самостійно контролювати власне життя. А для цього обов’язково забезпечити синові чи доньці можливість проводити час наодинці із собою.
4. Не забороняйте, а перескеровуйте фізичну активність
Відомо, що при малорухливому способі життя в організмі спостерігається серйозний сплеск кортизолу. Тому фізична активність відіграє вкрай важливу роль у психічному здоров’ї, а отже, у тому, що під впливом стресу діти стають надто активними, є своє раціональне зерно. Примушуючи дитину сидіти смирно, ми лише посилюємо її емоційний стан. Однак це не означає, що потрібно терпіти неадекватні прояви активності. Краще перескеровувати енергію дитини: відпустити погуляти, записати в спортивну секцію або запропонувати потанцювати, замість просто бігати.
3. Не змушуйте заводити друзів
Категорично не схвалювати друзів своїх дітей — відома крайність, у яку впадають деякі батьки. Але є й інший бік, про який говорять рідше, — надто активні спроби соціалізувати дитину та нав’язати їй дружбу з кимось. У таких ситуаціях у хід йде все: підказки, кого запросити в гості, кому та що написати, куди піти та як поводитися. Але при цьому забуваються бажання самої дитини та не беруться до уваги її справжні симпатії. Перш ніж вмикатися в цю частину її життя, важливо найперше вивести дитину на розмову та дізнатися, хто їй подобається, чого вона боїться, і лише потім давати ненав’язливі рекомендації.
2. Не намагайтеся запропонувати їжу як варіант виходу з ситуації
Згідно з дослідженнями, стресове переїдання – це набута модель поведінки. Оскільки стрес у нормі природно призводить до зниження апетиту, той факт, що людина звикла компенсувати емоційні переживання їжею, свідчить про те, що її привчили до цього в дитинстві. Відповідно, спроба відірвати дитину їжею – такий самий невдалий спосіб, як і покупка нових речей та іграшок. Це створить в її голові неправильні взаємозв’язки та не навчить давати ради з почуттями здоровим способом.
1. Не розв’язуйте всі проблеми за дитину
Намагаючись полегшити життя дитини, батьки мимоволі починають робити за неї дуже багато речей. Це, своєю чергою, обмежує можливість дитини набути власні життєві навички й стати самостійною. Крім того, звичка робити за дитину те, що вона може зробити сама, — це ненавмисний сигнал про те, що ви не впевнені в її здібностях, що може призвести до завченої безпорадності. Щоб цього не сталося, краще не брати зобов’язання на себе, а навчити доньку чи сина ефективно розподіляти час і хвалити за успіхи.
Можливо, у вашому виховному арсеналі є ще якісь методи, які допомагають дітям ефективно впоратися зі стресом? Поділіться найдієвішими хитрощами у коментарях.
