Багато людей мріє про велику і дружну сім’ю. Але новонароджене маля — це не тільки радісна подія, але і дуже хвилююча, пов’язана з безліччю турбот. І старша дитина, як і дорослі, натрапляє на труднощі. Завдання батьків — звертати на це увагу, щоб первісток швидше звик до змін в сім’ї й між дітьми склалися гарні стосунки.
Тутка вивчив думки психологів, батьків і старших дітей в сім’ї та виявив, яких помилок найчастіше припускаються батьки щодо своїх первістків.
Не готувати до народження брата чи сестри
Новина про те, що у батьків скоро буде малюк, може стати для дитини справжнім шоком. Вона була центром сім’ї, всі дбали лише про неї, а тут раптом з’явиться хтось іще, з ким доведеться боротися за любов дорослих. Багато дітей починають думати, що батьки вирішили знайти їм заміну, і вже заздалегідь ненавидять свого майбутнього брата або сестру.
Тому дуже важливо розмовляти зі своїм первістком про народження нового члена сім’ї. Пояснити, що в цій події багато плюсів особисто для нього. Наприклад, йому тепер завжди буде з ким погратися, а ще він зможе багато чого навчити малюка і буде для нього прикладом. Ну і, звичайно, варто переконати його в тому, що вашої любові вистачить на всіх.
Читайте також: 6 видів дитячих світлин, які категорично заборонено оприлюднювати в мережі
Порушувати особисті кордони
З появою новонародженого маляти на батьків звалюється безліч клопотів, і не завжди виходить помічати, що якісь їхні дії порушують особисті кордони першої дитини. Наприклад, дорослі можуть просити її ділитися з молодшою іграшками, речами, а коли малюк трохи підросте, щоразу брати його в свою компанію. Але ж старша дитина може хотіти побути зі своїми друзями наодинці.
Коли батьки примушують своє чадо весь час ігнорувати свої відчуття і чинити так, як вони вказують, дитина перестає собі довіряти, сумнівається в своїй цінності та виростає невпевненим в собі дорослим.
- Я вчу своїх дітей, що є загальні іграшки та речі, а є особисті. У кожного є улюблена іграшка, і він не зобов’язаний нею ділитися, вона тільки його. Навіть якщо сильно просять, не хочеш віддавати — не треба.
Змінювати сімейні звичаї
Народження малюка — це важлива і радісна подія, яка, на жаль, не проходить без стресу. Старшу дитину тривога теж не оминає, тому роль приємних сімейних традицій зростає. Якщо батьки завжди читали своїй дитині перед сном казку, разом чистили зуби, співали пісеньки, не треба повністю від цього відмовлятися.
Сімейні звичаї об’єднують родичів і допомагають кожному члену сім’ї відчувати свою важливість. А старшому братові або сестрі вони дають можливість адаптуватися і зрозуміти, що попри великі зміни казку перед сном у них ніхто не забере.
Порівнювати дітей між собою
Чим старшою дитина стає, тим частіше вона відстоює межі своєї особистості й тим більше у неї конфліктів з іншими людьми. У такі моменти батьків іноді спокушає сказати: «Чому ти не можеш бути таким слухняним, як твоя молодша сестричка?» Але порівнювати дітей — це не найкраща ідея.
Дослідження свідчать, що така поведінка дорослих негативно впливає на психічне здоров’я і того, кого хвалять, і того, кого критикують. Одна дитина може відчувати стрес через завищені очікування батьків, іншій може здаватися, що вона неправильна, і так це призводить до напружених стосунків між дітьми.
Ставитися до дитини як до «юного дорослого»
Від старшої дитини часто чекають самостійності, допомоги по господарству і з молодшими дітьми. Але головне завдання будь-якої дитини — це рости і розвиватися, а не дбати про інших дітей. Треба просити у неї посильної допомоги і продемонструвати, що бути старшим — це не покарання, а привілей. Наприклад, можна дозволити їй піти спати на пів години пізніше або відпустити її з друзями в кіно.
- Я найстарший з 4 братів. Одна з великих помилок батьків — це звалювати частину виховних обов’язків на старшу дитину. Відповідальності багато (як у батьків), а прав і статусу явно менше (як у дитини). Виходить, тут ти дорослий і в 10 років відповідаєш за молодших, а через пів години ти вже «маленький іще».
- І ще одна помилка — давати занадто багато домашніх доручень. Якось в початковій школі після канікул нам на уроці роздали аркушики, де можна було в квіточку з сімома пелюстками вписати свої бажання. Одним з перших я написав: «Хочу відпочити». Я був єдиною в класі дитиною, втомленою після канікул. Це повідомили моїй мамі. Вона почала давати мені більше вільного часу, і я відчув її турботу. Вона нарешті звернула увагу на те, що я не просто зручний «вже начебто дорослий», а ще дитина.
Емоційне ігнорування
Іноді у батьків не залишається сил приділяти однакову увагу і новонародженому, й іншій дитині. Батьки можуть боятися зірватися на свого первістка, тому починають його ігнорувати. Але така поведінка дорослих дуже небезпечна для дітей. Через це в майбутньому їм буде складно вибудовувати комунікацію з людьми, зближуватися з ними та проявляти свої емоції.
Найкращим виходом у такій ситуації буде пояснити дитині, що ви сильно втомлюєтеся, і коли молодший трохи підросте, з ним буде менше турбот. А поки первісток може придумати якусь фразу, яку він буде промовляти, якщо йому самотньо і хочеться уваги, і буде знати, що одержить вашу ніжність у відповідь.
Не спілкуватися з дитиною віч-на-віч
Лікарі стверджують, що спілкування дітей з батьками віч-на-віч допомагає здоровому розвитку дитини, підвищує її впевненість у собі і здатність до навчання. При цьому фахівці підкреслюють, що важливіша не кількість проведеного разом часу, а його якість.
Особливо таке спілкування для дитини важливе в моменти стресу. Коли мама або тато знаходять можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, це допомагає їй почуватися особливою.
- Найкраща порада батькам — розділяйте дітей! Давайте їм проводити час з вами окремо одне від одного. Погуляйте раз на тиждень наодинці з однією, потім — з іншою дитиною. Вони задовольнять свою потребу в особистому спілкуванні з вами, і вам буде цікаво послухати, про що хоче поділитися дитина. Старша донька, коли вийшла зі мною погуляти вперше за довгий час, просто йшла, тримала мене за руку, дивилася мені в очі. Потім після довгого мовчання (а мовчить вона тільки коли спить, і то не завжди) каже: «Мамо, так класно бути з тобою удвох». Після спілкування віч-на-віч у нас зникла проблема ревнощів дітей.
Не хвалити дітей, коли вони ладнають одне з одним
Критикувати легше, ніж хвалити, але, як стверджує доктор філософії й антрополог Гвен Д’юар, щире заохочення допомагає дитині підняти самооцінку і розвинути навички спілкування. Якщо діти відчувають підтримку і розуміють, що батьків тішить, коли вони знаходять спільну мову, їм хочеться робити так частіше.
А на які труднощі натрапляли ви, коли у вас народилася ще одна дитина? А може, ви — старша дитина в сім’ї і вам є чим поділитися?
