Коли людина обростає багажем професійних знань та вмінь, вона іноді ненавмисно починає переносити робочі звички на повсякденне життя. І тоді автомеханік машинально аналізує всі машини щодо швидких неполадок, а гінеколог ризикує перетворити власну кухню на процедурний кабінет.
Ми в Тутка прочитали історії людей, які помітили, що їхні професійні звички вийшли за межі офісів та лабораторій. А в бонусі можна дізнатися про те, як дитячі захоплення заважають радіти святам.
- Влаштувалася працювати вихователькою відносно недавно. І вже через 2 тижні, сидячи за столом на ювілеї знайомої, спіймала себе на думці, що уважно та стурбовано перераховую всіх присутніх людей.
- А я працюю у морі. І всі речі, які я кладу чи ставлю завжди максимально стійкі. Робиться це для того, щоб при хитавиці нічого не впало. Іноді починаю переставляти все у холодильнику, якщо дружина якусь тарілку поставила зверху каструлі. Далеко не відразу згадую, що підлога у квартирі не сильно хитається.
- Я просто використовувала рис, щоб підливка не торкалася до салату в моїй тарілці. Я працюю з небезпечними речовинами, що часто потребує локалізації та запобігання забруднення.
- Я ремонтую автівки. І це для мене вічне прислухання, принюхування. Коли в таксі сідаю, дивлюся на прилади: чи нічого там не горить. У селі сусід матері часто їздив повз на своїй машині, а я помітив, що в неї двигун скоро зламається. За місяць сусід прийшов і попросив оглянути помпу. Відповідаю: вам би двигун полагодити. Він не повірив. А ще за місяць у нього компресія у двигуні впала.
- Я архіваріус. І якщо я бачу папір на землі, то моє перше бажання це підняти й прочитати, а вже потім подумати, чи викидати.
Читайте також: Чому ми вигоряємо на роботі, а старше покоління вважає наші скарги скиглінням і вдаванням
- Близько 6 років працюю у пожежній частині. І перед тим, як диспетчер з гучного зв’язку повідомляє, куди треба їхати, динамік видає тихе клацання. І ти вже заздалегідь знаєш, що зараз буде тривога та виїзд на пожежу. Коли я переїхав жити в іншу квартиру, посеред ночі чую звідкись це саме клацання, схоплююся, як ошпарений, і в паніці чекаю, коли оголосять, куди виїжджаємо. Реально «завантажувався» до 5 секунд, що я не на роботі та можу спокійно лягти спати. Обличчя моєї подруги в цей момент засвідчувало явні сумніви у моєму здоров’ї.
- Працював у благодійному магазині та переглянув своє ставлення до речей. Зрештою позбувся більшості власних речей, тому що почав сприймати їх як непотрібний мотлох.
- Працювала медсестрою у дитячому відділенні лікарні, нещодавно звільнилася. У батька на роботі секретарка пішла на лікарняний, мене попросили підмінити. Несподівано усвідомила, що профдеформація перейшла всі межі. Адже, забираючи у клієнта папери, ляпнула: «Ти ж моя розумничка!» Батько каже, що я з усіма так. Причому продажі, до речі, зросли.
- Мій тато — полковник поліції, понад 20 років стажу. Його професійна деформація відбилася на нашій новорічній ялинці. На ніч доводиться вимикати гірлянди, що миготять, бо якщо їх залишити, то кожного разу батькові сняться патрульні машини.
- Працюю економістом з праці. І всюди бачу втрати часу чи некоректну організацію процесів. Тому на стрічку товари викладаю так, щоб касир не довго шукав штрих-код. Це лише здається, що дурниця: на кожній людині так економиться більше ніж хвилина.
- Моя подруга вже кілька років працює продавцем-консультантом у магазинах одягу. Останнім часом із нею стало неможливо спілкуватися. Вона може з одного погляду визначити, наскільки дорого хтось одягнений. Може пройти найпрекраснішим парком і не помітити жодної пам’ятки, зате запам’ятає всіх перехожих, одягнених без смаку.
- Як колишній машиніст потяга, я схиблений на пунктуальності та розкладі. Я перевіряю годинник принаймні кожні 10 хвилин. І приходжу вчасно: ні раніше, ні пізніше. Того ж я чекаю від інших.
- Я колишній перекладач-коректор, тому скрізь постійно виправляю орфографічні помилки, помічаю подвійні прогалини, порушення правил пунктуації та інші недоліки. Коли мені не подобається формулювання перекладача у книзі, я починаю шукати оригінальний текст. І це може зіпсувати мені читання.
- Нещодавно почала зустрічатися хлопцем, який працює у кафе. Коли він з першого разу не чує, що йому кажуть (де завгодно, хоча б удома у ванній), він завжди перепитує зі словами «Як зробити?» замість простого “Що?”. Така кумедна особливість, майже професійна деформація.
- Як музикант і моушен-дизайнер, я дуже чутливий до проблем трансляції в кінотеатрах або на телебаченні, де я одразу помічаю пошкоджені динаміки, неправильну просторову орієнтацію, відсутність спецефектів, проблеми із частотою кадрів та багато чого ще.
- Щоразу, коли я заходжу в чийсь будинок чи громадську будівлю, я помічаю неякісні технічні рішення. Моїй дівчині це вже набридло. І коли ми йдемо в нове місце, вона відразу помічає, що я озираюся на всі боки, і просить мене помовчати, перш ніж я скажу, як погано тут усе збудовано.
- Як музикант, я не можу слухати пісню, не аналізуючи мелодію, зміни тональності та багато інших речей, які роблять пісню такою, якою вона є.
- Це професійна деформація, коли хімік бачить на цьому дереві спіраль ДНК?
- Профдеформація на прикладі моєї дружини. Вона – юрист, цілими днями слухає про всяких шахраї, аліментників та зрадників. А деформація у тому, що всіх підозрює, бо звикла бачити поганий бік людей. І найнеприємніше, що деякі знайомі через кілька років спілкування дійсно виявляються поганцями.
- Моя сусідка працює гінекологом. Якось я збирала підписи мешканців та пішла до неї. Заходимо на кухню, а сусідка як ляпне: «Ось сюди сідай, тільки сідничками на край, а тоді лягай вже і ніжки закидай». Сказати, що я була шокованою – це нічого не сказати. Дивлюсь на сусідку очима по 5 копійок, вона дивиться на мене. За хвилину зрозуміла і як почала реготати. Перепрацювалася людина.
Бонус
- У дитинстві я багато вивчав анатомію, тому прикраси на Геловін, які зображують анатомічно неправильні скелети, змушують мене наїжачуватися.
А ким ви працюєте? Чи помічаєте у себе профдеформацію чи нічого не змінилося?
