Мабуть, кожній дитині – і малюкові, і норовливому підлітку – важливо відчувати, що мама любить її такою, якою вона є. Така підтримка дає не тільки відчуття безпеки, але і мовби дарує крила – свободу діяти, творити, мріяти. І в цей момент абсолютно неважливо, скільки «малюку» років: 5, 15 або 50.
Ми в Тутка впевнені, що матусь, які готові підтримати своїх дітей в будь-якій ситуації, на цьому світі більше, ніж злих або байдужих. Не всі можуть знайти в собі сили сказати синові чи доньці «Я тебе люблю», але багато людей робить це через вчинки, які важливіші тисячі слів.
- У моєї знайомої років зо 10 тому дочка ходила до дитячого садочка. І от якось вихователька викликала матір для «серйозної розмови», мовляв, її дитятко розумово відстале та час підібрати для неї фахівця. І знаєте, через що? Дівчинка намалювала круглий дах в будиночка на малюнку. Знайома, звичайно ж, розгубилася, засмутилася. Але вже вдома згадала, що нещодавно вони були в Китаї та саме там бачили такі дахи. Наступного дня вона прийшла в садочок з сімейним альбомом і продемонструвала вихователю фотографії з круглими дахами будинків. До чого ця мікроісторія? До того, що завжди треба сумніватися в адекватності людей, які вас оточують, навіть якщо вони – дипломовані фахівці.
- Коли вчилася в школі, на напади вчителів якось відповіла: «Чим більше пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки». Викликали маму в школу, і мій класний керівник процитувала мій вислів, на що мама відповіла: «Ми з дитинства вчимо її казати лише правду».
- Цього літа моя дочка вирішила, що вона буде кішкою, і внадилася облизувати п’яту. Чую, давні знайомі на дитячому майданчику записали мене до божевільних, бо у відповідь на їх «Вона у тебе п’яту облизувала!» і жах в очах я спокійнісінько відрікала, що я знаю, що дитина у мене кішка і що недобре заздрити, коли самі так зробити не можете. Звичайно, через кілька тижнів ігри “в кішку” спокійно і без істерик закінчилися.
- Якось у нас вдома зірвалася кухонна шафа. Все, що там було, розбилося. У тому числі й набір чорних горняток в горох (були такі, напевно, в кожній сім’ї в СРСР). Мама на роботі, мені було 12 років. Я думала, вона страшно засмутиться через цей сервіз. Прибирала і ледь не плакала. А мама така: «Горнятка в горох? Всі розбилися? Ну нарешті! Ніколи їх не любила!» Досі посміхаюся, коли згадую.
- Збираюся в рейс на пів року. Перед від’їздом мама міцно обійняла і сказала, що я – її маленький хлопчик. Мій зріст – 185 см, важу 135 кг, більший від неї у 2 рази. Та це так зворушливо… Обожнюю її.
Читайте також: Відвертий текст про те, чому мої батьки махнули рукою на те, що кажуть вчителі, і жодного разу не подивилися в мій щоденник
- Мені було 20 років, коли я дізналася, що вагітна від жонатого чоловіка. Я прийшла від гінеколога, сіла поруч з інвалідним візком мами й, згораючи від сорому, все їй розповіла. Вона вислухала мене та заспокоїла: «Олено, не ти перша, хто народжує дитину без шлюбу, не ти остання. Я люблю тебе та буду любити твого малюка. А як інакше? Це – частинка мене. Тому йди вмийся і повертайся, ми пообідаємо. Тепер ти знаєш, що тобі треба їсти за двох». І вона дотримала свого слова. Мама була прекрасною бабусею.
- Коли я пофарбувала волосся в чорний колір, до школи викликали маму. На педраді запитали, як вона дозволяє мені таке. Мама відповіла: «Вона – майбутня жінка», у відповідь на що тітоньки закотили очі й вирекли: «Зрозуміло, в кого вона така». Сьогодні ж ми забрали документи з цієї гімназії, а мене перевели в нормальну школу.
- Мама заступилася за мене, коли у мене були проблеми в шлюбі. Я двічі виходила заміж за чоловіків, які не дуже добре до мене ставилися, і обидва рази мама мені допомагала. Вона викликала на відверту розмову першого чоловіка, і я отримала достатньо інформації, щоб зрозуміти, що залишатися з ним мені не варто. Дізнавшись, що у мене проблеми й у другому шлюбі, вона приїхала з іншого міста на розмову з моїм чоловіком, а потім відвезла мене у найчудовішу подорож на свою малу батьківщину. Вона була прекрасною матір’ю, і я сумую за нею.
- У період моєї бунтівної юності, коли я була готом, мама пофарбувала мені волосся в яскраво-рожевий колір. Бабуся, побачивши це, ледь не знепритомніла. А мама сказала їй: «Припини! Це нікому не заважає, з часом фарба змиється, і взагалі я вважаю, що це – круто». Вона завжди чинила так, щоб я знала, що я важлива для неї та вона мене любить.
- Моя мама працює медсестрою в середній школі, де вчаться діти з сімей з різними рівнями достатку. І щороку вона намагається допомогти якійсь дитині. Колись вона купила штани, сорочки, шкарпетки, три краватки й взуття для хлопчика, який не мав у чому піти на випускний вечір і танці. Ще якось сім’я дівчинки не могла дозволити собі оплатити щорічну поїздку до Вашингтона, і моя мама зробила це потай від усіх, без батьків дівчинки. Вона ніколи нікому не розповідала, що зробила такий чудовий вчинок. Я і так пишалася тим, що вона моя мама, але коли дізналася про її добрі справи, це підняло мої почуття на абсолютно новий рівень.
- Один з найяскравіших спогадів з дитинства – я захворіла на ангіну, а в той час випав сніг. Мама бігала на вулицю та носила мені сніг в тарілці, а я ліпила сніговиків, поки старший брат, який не був хворим, грався на вулиці. Обожнюю мою маму!
- Моя мама пережила чимало з того, про що нормальні люди лише читають. У ній так багато всього, що захоплює, але це важко висловити простими словами. Ну ось, наприклад, якось ми після пікніка опинилися на придорожній зупинці. Я запитав її, чому вона прибирає сміття, яке залишили інші люди. Мама сказала: «Я завжди намагаюся, щоб місце після мене залишилося кращим, ніж було до мене». І все, жодних пояснень і виправдань. Просто вона так живе. Зараз мама в поважному віці, але досі чинить так само. І я теж.
- Братові було 10 років, вечеряв картопляним пюре з котлетою. Довго там щось в тарілці шукав, копирсався, шкрябав, потім питає у матері: «Можна я в тарілку обличчям впаду, як у фільмах?» Мама сказала щось типу «Та, будь ласка». Брат в пюре лицем ткнувся, посидів кілька секунд, а потім встав і пішов умиватися. Доїв все і сказав, що пюре трохи гарячим було.
- 2 дні тому я ночувала з мамою, і вона сказала те, що ледь не змусило мене розплакатися. Ми розмовляли про те, як бути розумною, і вона сказала: «Ти розумна і дуже приваблива. У тебе є всі козирі, але тобі варто покладатися на свій розум, тому що люди будуть вважати тебе дурною через твою красу». Цей тиждень був дуже напруженим, але мамині слова дійсно допомогли мені трохи підбадьоритися.
- Якось влітку після сильної зливи у мене у дворі утворилася величезна калюжа (будинок свій, закрита територія). Прийшла подруга з маленькою 3-річною донькою. Моєму молодшому синові було 4 роки на той час. І ось вони ходять навколо цієї калюжі, на нас позирають, руками воду зачіпають. А вода в ній прекрасна – от переливається на сонці. Перезирнулися ми з подругою і в один голос: «Роздягайтесь до трусів!» Боже, яке щастя було в очах цих дітей! Вони й бігали по цій калюжі, і лежали, і плавали в ній…. А ми просто сиділи й милувалися цією волею. Діти втомилися, були вимиті у ванній та з чудовим настроєм і апетитом з’їли свій обід. Щасливе дитинство…
- Позавчора спостерігав таку сцену в величезному торговому центрі. 7-річний хлопчик просто лежав зірочкою на кахельній підлозі та дивився в стелю, як на нічне небо. Його обходять люди, а він просто лежить. А мама стоїть і читає склад кетчупу. І не свариться.
- У 30 років я дізналася про те, що чоловік має коханку. Його не зупинили ні двоє дітей, ні 10 років спільного життя, ні плани на майбутнє. Поки я тонула в підгузках, розвивальних заняттях і борщах, він возив свою Ганночку по ресторанах, а я знала і мовчала. Йти мені було нікуди: квартиру винаймати не потягну, молодшій дитині до садочка ще рік. Зізнатися в тому, що я отак живу, було соромно навіть найкращій подрузі. Але якось я не витримала та вилила мамі душу. Я думала, вона скаже, що всі так живуть, треба потерпіти й так далі, але мама мене вразила: «Слухай мене: через 3 місяці я виходжу на пенсію, буду сидіти з онуками, а ти на роботу підеш. Переїжджайте до мене завтра. У тебе все життя попереду, і його треба прожити з задоволенням». Минуло 5 років, я знову заміжня, кохаю, кохана. Дякую за підтримку, мамо!
- Моя мама 30 років зі шкіри пнулася, щоб забезпечити своїм чотирьом дітям краще життя. Вона возила нас в різні школи через все місто, щоб ми могли вчитися там, де хочемо. Мама їздила з нами на екскурсії, концерти, ігри та церемонії нагородження. При цьому їй ще вдавалося робити це все з посмішкою, зберігаючи позитивне ставлення до подій. Моя мама просто свята, і я її за це часто дякую. Але цього, звичайно, недостатньо, щоб віддячити їй за все, що вона для нас зробила.
А за що ви вдячні своїй мамі?
