Дона Марія Джило, дама 92-ох років, маленька та настільки елегантна, що нею не можна не захоплюватися. Кожен день о 8 ранку вона вже одягнена, добре зачесана й зі скромним макіяжем, попри слабкий зір.
І сьогодні вона переїхала в будинок престарілих: її чоловік, з яким вона прожила 70 років, недавно помер, і у неї не залишалося іншого вибору. Після того, як вона терпляче чекала протягом двох годин, щоб побачити кімнату, вона все ще красиво посміхалася, коли з персоналу прийшли сказати, що все готово.
По дорозі до ліфта працівник описав її маленьку кімнату, навіть назвав кольори фіранок, які прикрашали вікна. Вона перервала його з ентузіазмом маленької дівчинки, яка щойно отримала цуценя на подарунок:
— О, я люблю ці фіранки…
— Доно Маріє Джило, Ви навіть не бачили ще вашу кімнату… Зачекайте…
— Це не має ніякого значення, — вона сказала, — щастя те, що ви, в принципі все вирішили. Чи подобається мені моя кімната чи ні, не залежить від того, які меблі будуть там стояти… Все буде залежати від того, як я до неї готуюся. І я вирішила, що я її обожнюю! Таке рішення я приймаю кожен день, коли я прокидаюся.
Ви знаєте, ми можемо провести весь день в ліжку, прислухаючись до болю, який маємо в болючих частинах тіла… Або ж можемо встати з ліжка, подякувавши іншим частинам, які як і колись підкоряються нам.
— Як це?
— Не так вже й складно людям мати самовладання, і кожен може навчитися. Мені знадобився рік, щоб навчитися, і я добре знаю, що можу тепер вибирати та скеровувати свої думки, отже і почуття.
Читайте також: Зусилля лікарів виявилися марними. Серце зупинилося. Але несподівано тишу реанімації розipвав крик медсестри…
Спокійно вона продовжувала:
— Кожен день — як подарунок, і щойно я розплющую очі, я приходжу в новий день, а зі мною — і щасливі спогади, які були в моєму житті.
Старість, як банківський рахунок: ви можете зняти тільки те, що ви зберегли.
Тож моя вам порада: внести багато радості та щастя на рахунок вашої пам’яті. І, до речі, дякую за цей депозит в мій банк пам’яті! Як бачите, я досі продовжую вносити гроші на рахунок, і я вважаю, що незалежно від того, наскільки складне життя, мудро буде не ускладнювати його.
Дона Марія Джило живе майже століття на цій землі та зберігає при цьому захопленість маленької дівчинки щодо свого життя. Хіба це не життєвий успіх?! Ось її поради:
1. Не замислюватися над числами, які є несуттєвими. Сюди відноситься вік, вага і зріст. Нехай лікарі турбуються про це.
2. Підтримувати стосунки тільки з веселими друзями. Незадоволені та буркотуни тягнуть вас вниз… (Пам’ятайте, якщо ви один з цих буркотунів!)
3. Продовжуйте вчитися. Дізнавайтеся більше про комп’ютери, ремесла, садівництво, — що завгодно. Не дозволяйте мозку лінуватися. “Вільний мозок є майстернею німця. А ім’я німця Альцгеймер!”
4. Цінуйте кожну дрібницю. Більше цінуйте.
5. Частіше смійтеся, голосно та довго. Смійтеся, поки дихання не перехопить. І якщо у вас є друг, який змушує вас сміятися, проводьте більше часу з ним/з нею!
6. Бувають сльози. Тримайся, сумуй, і рухайся далі. Єдина людина, яка з нами все наше життя — це ми самі. Живи, поки ти живий.
7. Оточіть себе всім, що ви любите. Нехай це буде сім’я, тварини, рослини, хобі, — що завгодно. Ваш будинок — ваша фортеця. Не кидайте його…
8. Подбайте про своє здоров’я. Якщо воно гарне, — так тримати. Якщо воно нестійке, — треба його поліпшити. Якщо ви не можете поліпшити його, — зверніться за допомогою.
9. Не повертайтеся туди, де відчуваєте провину. Поїдьте в магазин, навіть в іншу країну, але НЕ туди, де є вина.
10. Скажіть дорогим людям, що ви їх любите, і використаєте будь-яку можливість, щоб бути з ними.
