Ми завжди повинні робити перший крок.
«Ми дійсно не заперечували б, якби ви зробили перший крок».
Ми іноді дуже самотні.
«У більшості жінок, схоже, є багато друзів, яких вони можуть покликати, щоб забезпечити собі глибоку емоційну підтримку. Ні один хлопець-друг не обійняв мене та не сказав, що все буде добре. Я не знаю жодної людини, з якою я міг би поплакати або просто побути з нею, коли я почуваюся пригніченим. Звичайно, ми можемо співпереживати, і ми можемо скаржитися один одному. Ми можемо випити, поговорити, послухати проблеми й дати корисні поради, бути поруч одне з одним. Але це не схоже на емоційну підтримку, яку я бачу у багатьох жінок».
Читайте також: 15+ прикладів дитячої логіки, до яких би жоден дорослий гуморист не додумався
Жінки постійно нападають на нас, і нам не дозволяють скаржитися.
«Які ми безпорадні супроти противних злісних поглядів, жартів, ударів та інших тонких способів, якими жінки нападають на нас. До того ж як суспільство змушує нас не скаржитися на це.»
Коли маленький хлопчик падає, ми радимо йому припинити плакати, встати та піти гратися.
«Тому ніяка кількість психотерапевтичних, аналітичних та медичних статей про те, наскільки важливі емоції, не буде здатною переробити те, що по суті є результатом двох або трьох десятиліть емоційного промивання мізків. Я розумію, що жінки хочуть, щоб чоловіки були більш емоційно зібраними. Але пам’ятайте, що це не завжди призводить до гарних результатів, а до агресії та нерозуміння жінок.»
Ви не хвалите нашу зовнішність.
«Минуло 20 років, перш ніж жінка, окрім моєї матері, сказала, що я був красивий. Якщо ви думаєте, що хлопець гарний, — скажіть це йому. Швидше за все, він не чув про це протягом тривалого часу. Не тільки жінкам потрібні компліменти.»
Все гаразд. Ми просто спокійні.
«Іноді чоловіки спокійні. Немає в цьому нічого поганого. У них просто немає слів, які варто сказати.»
Ми завжди знаходимося під тиском, щоб бути успішними.
«Вимога до кар’єрного росту. Влаштуватися на роботу, мати будинок, бути незалежним. Це сильно тисне!»
Ми повинні фізично, фінансово, емоційно та розумово підтримувати свої сім’ї.
«Ми повинні надриватися на роботі, де ми підставляємося фізично, фінансово, емоційно і розумово для наших керівників і клієнтів. Ми не можемо назватися хворим, не будучи висміяним. Я відчуваю стрес, але я не можу допустити, щоб це проявилося в багато чому, тому що дійсно всім байдуже. Моя дружина старається, але в неї своя купа проблем, які я намагаюся допомогти їй розв’язати, щоб підтримати її, тому що це – моя робота як чоловіка.»
Ми піддаємося стресу до розриву нашого тіла і змінам нашого розуму.
«Люди чекають, що чоловіки будуть працювати до знемоги. Ваш директор буде постійно кричати на вас, якщо ви не будете буквально працювати досить сильно, щоб зламати своє тіло або розум. Ось чому більшість хлопців відповість: «Все добре», коли ви запитаєте: «Як пройшов твій день?» І більше не захоче говорити. Ми вдома. Тепер ми в безпеці. Ми не хочемо розповідати про період фізичних і психічних тортур, які ми щойно пережили. Виберіть будь-яку іншу тему, і ви одержите гарну соціальну розмову, яка вам подобається.»
Ми маємо на увазі те, що ми говоримо.
«Я не маю на увазі більше, ніж говорю. У кожному реченні немає прихованого сенсу. Це означає те, що я кажу, і нічого більше.»
