Індійського мультимільярдера зі статками 291 мільярд доларів Ратана Тата в телефонному
інтерв’ю то радіоведучий запитав:
– Сер, коли Ви були найщасливіші у своєму житті?
– Я пройшов чотири стадії щастя і нарешті зрозумів значення
справжнього.
Першим кроком було накопичення багатства та ресурсів. Але в цей момент я не одержав того щастя, якого хотів.
Потім настав другий етап накопичення цінностей та предметів. Але я зрозумів, що ефект від цього теж тимчасовий і блиск коштовностей триває недовго.
Потім настав третій етап великих проєктів. У мене було 95% запасів нафти в Індії та Африці. Я також був власником найбільшого сталеливарного заводу в Індії та Азії. Але й тут я не досяг того щастя, яке собі уявляв.
Четвертий крок настав, коли мій друг попросив мене купити візки для дітей-інвалідів. Близько 200 дітей. За рекомендацією друга одразу купив візки. Але друг наполіг, щоб я поїхав з ним і подарував візочки особисто. Ми приготувався і вирушили. Там я побачив щастя на обличчях дітей. Я спостерігав, як вони всі сиділи у своїх візках, рухалися та гралися, начебто прибули на місце для пікніка, де й розділили свій виграний приз.
Я відчував себе таким щасливим усередині!
Коли вирішив піти, одна дівчинка схопила мене за ноги. Я спробував вивільнитися, але дитина подивилася мені в обличчя ще міцніше стиснула ноги. Я нахилився і запитав, чи їй ще щось потрібно?
Реакція цієї дівчинки не тільки вразила мене, а й повністю змінила мій погляд на життя. Вона сказала: «Я хочу запамʼятати твоє обличчя, щоб коли я побачу тебе на Небесах, я змогла впізнати тебе і ще раз подякувати».
Тож я зрозумів, що щастя вимірюється не статками, якими володієш, а тим, що дано тобою в дар нужденному…
