Ой, а в мене відбувся зліт юних казкарів. Знехтувавши нормальні правдоподібні сюжети типу «Іван і щука» або «Скатертина-самобранка», вони завзято розповідали мені історію про нормальну дружину, яка повинна нагодувати всю сім’ю з розрахунку 3-4 тисячі на людину, а у доброї господині ще й залишиться.
Звичайно, економія, годі й казати, річ корисна. Але в цьому сюжеті, виконаному співуче під ту заїжджену платівку «дружина повинна», простежується ще один казковий мотив – «повинна за замовчуванням». Нагадало, як колись до мене приходив громадянин, котрий цілком серйозно був переконаний, що у жінок є особливий «ген миття унітазів». Якось сформувався він дивним чином в процесі еволюції, і якщо у жінки такий ген є, а у чоловіка немає, то нехай вона і миє, їй це тільки приємно.
Ну або є поширене переконання про материнський інстинкт. Що памперси, прання штанців, терте яблучко — це якось жінкам «по природі» належиться робити. Що начебто у них особливі є якісь фізіологічні передумови до безсоння, вставання ночами, і їм це взагалі не важко, на відміну від втомленого годувальника.
І знаєте, в чому, з моєї точки зору, головна небезпека такого «за замовчуванням» і «по природі»? У тому, що вони дозволяють неймовірно витончено знецінити чужу працю, граючи, перетворити її в безумовний рефлекс, в фізіологічне зобов’язання. Ну ось так, йшла собі жінка, між тим випадково народила дитину, не спала, памперси змінювала, уроки з дитиною зробила, відправила в університет. Сім’ю нагодувала, унітаз помила, білизну випрала, ну на те ж вона дружина, на те ж і «по природі». Що їй тепер, медаль повісити?
І якщо з вихованням дітей і з домашньою роботою питання потихеньку почали переноситися у публічний простір, жінки почали казати, що нічого не «по природі», що важко, що потрібно делегувати, що батько повинен брати участь у вихованні та догляді, що чоловік повинен брати частину домашньої роботи на себе і так далі, то в питанні економії і «природного», знову ж таки, вміння бути гарною господинею є ще багато неясностей.
Читайте також: Чому жінки у віці віддають перевагу самітності та цураються близьких
Я скажу вам чесно, що у мене, як і багатьох, були і періоди спаду, і періоди боргів. І я прекрасно знаю, що таке економія. Економія, тобто хитрі виверти, які дозволяють родині прогодуватися на 400 гривень на тиждень замість 1 тис. (Ну або для когось ця звична сума ще більша), – це також робота.
Це трудовитрати, які йдуть на біганину — на пошук товарів по акції і дешевих продуктів.
Це — інтелектуальні зусилля, які витрачаються на пошук інформації про дешеві страви, які не шкодять шлунку. Розрахунки жирів, білків і вуглеводів. Й іншу математику.
Це фізичні зусилля на приготування тієї їжі, яку при наявності грошей можна легко купити. На перероблення і ремонт того одягу і взуття, які спочатку могли б бути якісними. На город.
Чим менше грошей, тим ці витрати вище. Тим більше зусиль чекає на дружину, якщо вантаж економії та розподіл фінансів звалюється саме на неї. І якщо грошей мало катастрофічно, то це справжнісінька друга зміна. Можна сказати, це додаткова робота, яка до того ж ще і не оплачується. Тому що немає у нас ніяких генів, завдяки яким ми за замовчуванням садимо розсаду, крутимо банки, перешиваємо старі речі двоюрідної сестри, а також шукаємо гарні дрібнички в спеціальних групах по акції.
Бути економною господинею — це не якийсь особливий статевий привілей. Це така ж навичка, така ж робота. Ми, може, теж хочемо прийти зі служби, тупнути ніжкою, викласти на стіл тисячу і вимагати, щоб чоловік організував на ці гроші перше, друге, третє і компот, та ще не забув купити всій родині шкарпетки на розпродажі.
Що я хотіла сказати цим постом? Чи хотіла образити всіх чоловіків у світі, разом узятих? Ні. Я тільки хотіла сказати, що економія у важкій життєвій ситуації — це справа двох. І якщо працюють обидвоє, а колапс неминучий, то негоже нав’ючувати цей важкий фізично, інтелектуально і морально процес на одну тільки дружину, закликаючи на допомогу весь казковий арсенал: від «доброї господині» до «жіночої природи». Залиште казки дітям, ми всі вже давно виросли. Варто навчитись всім цінувати турботливу маму і дружину належне!
