Запасна людина — це потужний ресурс, піджива для Его, так просто зручно! Як запасна пара взуття; розношені зручні черевики, які так приємно одягнути, якщо ти втомився від підборів.
Не треба радіти і сподіватися, якщо ви сидите на лавці запасних. Якщо ви для іншого — запасний аеродром, яким зрідка користуються. Але поле заростає бур’яном, а гравець втрачає свої сили.
Запасна людина
Іноді не відразу людина розуміє, що вона для іншої — просто «запасний аеродром». Запасна людина.
Запасну людину кличуть, коли нудно, кличуть, коли самотньо. Телефонують і пишуть їй, коли всі розбіглися і немає кому більше телефонувати і писати. Немає з ким час провести. А потім обіцяють знову зателефонувати. Кажуть: «я скоро зайду», – і не заходять, не телефонують, не пишуть довго-довго. Граються з іншими…
Читайте також: 7 сміливих запитань відомого психолога, відповіді на які допоможуть знайти мету в житті
Запасній подають сигнал «на допомогу!» в тяжку хвилину. Скаржаться на проблему, діляться бідою, одержують допомогу. А потім забувають навіть подякувати. Аж до наступного разу, поки знову не знадобиться допомога і підтримка.
В особистих стосунках запасну людину можуть давно вивести з гри. Кинути, піти до іншої, влаштувати своє життя. Але запасного гравця відвідувати іноді, коли зручно. І ревниво стежити, щоб він не почав свою гру, не влаштував своє життя. Це ж моя запасна людина! Вона мені потрібна! Про запас. Хтозна, що в житті станеться…
Так чоловік, який пішов із сім’ї та давно живе з іншою жінкою, але все ж відвідує колишню дружину і вселяє їй надію. Або навпаки: чоловік живе собі спокійно в сім’ї, вкладається в неї, будує сімейне благополуччя, грає в команді. А збоку тримає «запасну жінку». Свій маленький запасний аеродром, куди іноді можна тимчасово приземлитися.
Запасна людина — це потужний ресурс, підживлення для Его, так просто зручно її мати! Як запасна пара взуття; розношені зручні черевики, які так приємно одягнути, якщо втомився від підборів. І непогано знати, що десь є ці запасні туфлі. Можна їх одягнути, якщо треба вийти в бруд або на дачу поїхати. Нехай лежать і чекають свого часу! Віддавати їх іншим ще зарано, вони ще цілком придатні.
Можна все життя просидіти на лаві запасних, мріючи, що хтось покине гру. І тоді можна вийти на поле; теж на рівних грати і перемагати… Але чомусь викликають інших, молодих, свіжих, енергійних.
Той, хто довго сидить на лавці, вже постарів і втратив форму. Його покличуть вже зовсім в крайньому разі. Якщо вибору не залишиться. А поки він може вболівати за улюбленого гравця і вітати його з перемогою. І підтримувати, якщо той потрапить тимчасово на ту ж лавку.
Не треба тішитися, якщо вас призначили «запасною людиною». Нічого в цьому ліричного немає. Життя — одне, запасного не буде. І гра добігає до кінця рано чи пізно. Ідіть; шукайте тих, кому ви потрібні. Хто здатний оцінити вірність, відданість, чесність, властиві терплячим «запасним людям».
Не варто виправдовувати чиюсь поведінку і зневагу; це так просто — нас не люблять і не хочуть з нами гратися. Як в дитинстві. Але в дитинстві ще багато часу попереду. Є запас. А зараз — дуже мало залишилося до кінця гри.
Фото: econet.ru
За матеріалами
