Більшість людей серед нас не мають уявлення, що робити зі своїм життям. Навіть після того, як закінчать школу, знайдуть роботу і зароблять гроші. У віці від 18 до 25 років я змінював свої кар’єрні прагнення частіше, ніж спідню білизну. І навіть після того, як у мене з’явився бізнес, треба було ще 4 роки, щоб чітко визначити, чого я хочу від свого життя. Я часто одержую електронні листи від людей віком від 40 до 50 років, які досі не розуміють, куди їм рухатися далі. Тому вирішив зібрати найчастіші запитанння, на які варто відповісти всім, хто заплутався.
Ці слова належать відомому психологу Марку Менсону. Ми в Тутка вирішили перекласти ті самі запитання, які, можливо, допоможуть вам знайти своє справжнє призначення в житті.
1. Яку приправу ви б обрали для найгіршого сендвічу на світі?
Це дуже важливе запитання. Тому що є одна неприємна правда життя, про яку нам не розповідають в школі: іноді все препогано. Це речення звучить неймовірно песимістично, і ви можете сказати: «Гей, містере Менсон, будьте позитивнішим». Однак я переконаний, що думка про те, що в цьому світі все не так вже й весело, звільняє нас.
Будь-яке заняття вимагає жертв, і все в цьому житті має свою вартість. Ніщо не може приносити лише одне задоволення. Тому виникає запитання: на які жертви ви ладні піти або що готові терпіти? Зрештою, це і визначає вашу здатність продовжувати займатися тим, що ви любите, попри нелегкі моменти в житті.
Якщо ви хочете стати успішним підприємцем, але не можете справлятися з невдачами, то ви далеко не зайдете. Якщо хочете бути професійним художником, але не готові до того, що ваші роботи будуть відкидати сотні, а можливо, і тисячі разів, то можна вважати, що ви вже закінчили, навіть не встигнувши почати. Якщо хочете стати крутим адвокатом, але вас вбиває сама думка про 80-годинний робочий тиждень, то у мене для вас теж погані новини.
Яку приправу б ви додали до найгіршого сендвічу? Тому що рано чи пізно вам все ж доведеться його з’їсти. Адже цей сендвіч — ваша конкурентна перевага. І все, що ви готові робити з того, до чого більшість людей не хочуть торкатися, принесе вам великий плюс. Тож знайдіть свій улюблений несмачний сендвіч. Ну добре, можете додати до нього оливку.
Читайте також: 6 порад від фахівців, як перемогти погану звичку та замінити її на добру
2. Від чого б ви заплакали у 8 років, познайомившись з собою сьогоднішнім?
В дитинстві я писав оповідання. Годинами сидів у своїй кімнаті й писав про інопланетян, про супергероїв, про своїх друзів і родичів. Але робив це не для того, щоб їх хтось прочитав. Не для того, щоб справити враження на батьків або на вчителів. А лише тому, що письменство дарувало мені величезну радість.
А потім з якоїсь причини перестав це робити. І не пам’ятаю чому.
У всіх нас є схильність втратити зв’язок з тим, що ми так любили в дитинстві. Щось вже в підлітковому віці знищує в нас пристрасть. Нас вчать тому, що єдина причина, щоб хоч щось зробити, криється в одержанні винагороди. А це неминуче вбиває нас і змушує почуватися втраченими або загубленими.
Коли мені виповнилося 20, я знову відкрив для себе світ письменства. І тільки коли почав свій бізнес, згадав про те, як колись мені подобалося створювати веб-сайти. Цим я займався в підлітковому віці просто заради задоволення.
Смішно, що якби я 8-річний запитав у себе ж 20-річного: «Чому ти більше не пишеш?», то я б відповів так: «Тому що у мене це погано виходить», або «Тому що ніхто не буде читати те, що я пишу», або «Тому що на цьому не можна заробити». Ймовірно, такі відповіді змусили б мене 8-річного залитися гіркими сльозами. Цього хлопчика не хвилював трафік Google або книжкові успіхи. Він просто хотів грати. І саме тут завжди зароджується пристрасть — у грі.
3. Що може змусити вас забути поїсти й відвідати туалет?
Напевно кожен з вас бував чимось так сильно поглинений, що хвилини ставали годинами, а години — в «холера, я забув пообідати».
Згідно з однією із легенд, мати Ісаака Ньютона регулярно приходила до сина і нагадувала йому про необхідність поїсти. Вчений був так поглинений роботою, що часто забував про прийом їжі.
У мене було так само з відеоіграми. Напевно, це не найкращий приклад, але все ж. Впродовж багатьох років це залишалося великою проблемою. Я міг сидіти і грати замість того, щоб займатися справами важливішими, наприклад готуватися до іспитів або просто спілкуватися з людьми вживу.
Це тривало доти, поки я не усвідомив, що моя пристрасть — це все ж не ігри (хоча я любив їх). Моя пристрасть була в удосконаленні всього і прагненні завжди бути першим. Самі ж ігри: графіка, сюжет — були прекрасні, але я легко міг прожити без всього цього. Конкуренція з іншими, а особливо змагання з самим собою — ось що для мене було дійсно важливим.
І коли я застосував цю одержимість в бізнесі та письменстві, моя справа набула широкого розмаху.
Можливо, у вас зовсім інша історія. Можливо, ви одержимі ефективною організацією речей, загублені в світі фантазій, готові вчити когось або розв’язувати технічні проблеми. Загалом, не треба розглядати ці захоплення як розваги. Зрозумійте, які процеси вас захоплюють, і тоді застосувати їх ви зможете будь-де.
4. В яку калюжу ви б хотіли сісти?
Перш ніж почати робити щось на вищому рівні, кожна людина не раз подумає про те, що виходить це у неї ну просто жахливо. Досить-таки очевидна річ. Ну а для того, щоб довести свій навик до досконалості, доведеться поставити себе в незручне становище, причому багаторазово. А більшість людей намагаються втекти від цього.
Ну а якщо цього уникати, вийде так, що людина не зробить того, що вважає дійсно важливим. На це у неї можуть бути свої причини, і вона може повторювати їх собі нескінченно.
Якщо ці переконання звучать приблизно так: «Я не можу почати займатися бізнесом зараз, бо наразі для мене важливіше проводити час зі своїми дітьми» або «Якщо я буду весь день грати в “Зоряні війни”, то це завадить мені посилено займатися музикою, а вона для мене набагато важливіша», то це цілком розумно. Однак якщо повторювати собі щось отаке: «Це розсердить моїх батьків», «Друзі будуть сміятися наді мною» або «Якщо я зазнаю невдачі, я буду виглядати, як останній ідіот», то, швидше за все, ви уникаєте всього того, що важливе, бо це страшно лякає вас. І думка мами або якийсь Вася з сусіднього будинку тут абсолютно ні при чому.
Всі великі речі за своєю природою унікальні та навіть дещо нетрадиційні. Тому для досягнення мети ми повинні йти проти стадного мислення. А робити це страшно, але потрібно.
Почуватися нерозумно — необхідна річ на шляху до досягнення чогось важливого, чогось суттєвого. Чим більше вас щось лякає, тим очевидніше стає, що потрібно робити конкретний крок.
5. Як ви збираєтеся зробити цей світ хоча б трохи кращим?
«Спасіння дикої природи — порятунок навколишнього середовища».
Якщо ви не переглядаєте новини, то, напевно, не знаєте, що світ має кілька проблем. І під цими «декількома проблемами» я маю на увазі «все котиться під три чорти, ми всі помремо».
Я вже неодноразово казав, і інші дослідження підтверджують, що для того, щоб жити щасливим життям, ми повинні дотримуватися цінностей, які вищі від нашого власного задоволення.
Тому вибирайте проблему і починайте рятувати світ. Цих проблем безліч. Наша зруйнована система освіти, економічний розвиток, домашнє насильство, охорона психічного здоров’я, корупція у верхах.
Очевидно, ви не розв’яжете всіх світових проблем. Але можете зробити свій внесок. А розуміння того, що ви зміните щось на краще, сприятиме відчуттю вашого власного щастя і задоволення. Адже важливість дорівнює меті.
6. Куди б ви пішли і чим би займалися, якби вас під страхом смерті змусили вийти з дому?
Для багатьох з нас найголовніший ворог — лінь. Рутина затягує нас з головою. Ми відволікаємо самі себе. Диван зручний, а чіпси такі сирні. І нічого нового з нами не відбувається.
Це стає проблемою.
Більшість людей не розуміє, що пристрасть — це результат дії, а не її причина.
Спроби розібратися в тому, що викликає у нас інтерес і що нам дійсно важливо — це і є процес проб і помилок. Ніхто з нас не знає, як ми будемо почуватися, пробуючи себе в тому чи іншому виді діяльності, поки не почнемо займатися ним.
Поставте собі запитання: якби хтось під страхом смерті змушував мене виходити з дому і пропонував робити що завгодно, тільки не спати, яке я б вибрав собі заняття? О ні, ви не можете сидіти в найближчому кафе і гортати стрічку Фейсбук. Прикиньмось, що немає ніякого Інтернету, відеоігор, телевізора. Ви вступили б у книжковий клуб? А може, записалися б на танці? Чи пішли б здобувати ще одну освіту? Придумали б систему зрошення, яка врятувала б життя тисяч дітей в бідних частинах Африки? Навчилися б літати на дельтаплані?
Що б ви робили весь цей час? Запишіть кілька варіантів відповідей, виходьте і починайте діяти. Ну як бонус можете зганьбитися.
7. Дізнавшись, що помрете через рік, що б ви зробили і чим би хотіли запам’ятатися?
Більшості з нас не подобається думати про смерть. Це може навіть розлютити. Але роздуми про власну смерть, як це не дивно, мають безліч практичних переваг. Одне з них: думки про смерть змушують нас зосередитися на тому, що дійсно важливо в житті, а що поверхневе і відволікає.
Ще студентом, я часто ходив і питав людей: «Якби вам залишався жити один рік, що б ви зробили?» Багато людей давали нудні відповіді, деякі навіть виливали на мене свої напої. Але насправді моє запитання змушувало людей поглянути на своє життя під іншим кутом.
Зрештою, саме смерть — єдине, що дає нам уявлення про справжні цінності життя. Тому що тільки уявляючи свою відсутність на цій землі, ми можемо одержати відповідь на запитання, а що дійсно важливе в нашому житті. Що залишиться після нас? Які історії розповідатимуть люди, коли нас не стане? Що буде написано в нашому некролозі? І чи буде взагалі про що там написати? Якщо ні, то що б ви хотіли в ньому побачити?
І якщо ви відчуваєте, що не знайшли своєї мети в житті, це означає, що просто не розібралися, що для вас дійсно важливе. Коли у вас немає своїх цінностей, ви автоматично переймаєте цінності інших людей і керуєтеся ними, а не своїми власними. А це квиток в один бік до нездорових стосунків і страждань.
Насправді розпізнання мети в житті зводиться до того, щоб знайти 1-2 речі, які мають для вас більше значення, ніж ви самі або все те, що вас оточує. Для того, щоб їх відшукати, потрібно просто відірватися від дивану і зробити якісь дії. Необхідно подумати про щось, крім себе, і, як це не парадоксально, уявити світ без себе.
Марк Менсон стверджує, що ці запитання не є вичерпними і остаточними. Однак якщо ви хочете змінити своє життя, думаєте про те, щоб змінити роботу, то, можливо, знайдете відповіді на ці кілька безглуздих, але розумних запитань.
Може, ви вже задумалися про своє місце в світі? Які запитання з переліку поставите собі?
