Московські царі легко можуть вивести проти ворога тисячі людей… Але це тільки безладні натовпи, слабкі вже через свою велелюдність. І, навіть коли виграють бій, ці натовпи ледь можуть утримати за собою перемогу над ворогом. Через свою недоумкуватість і звичку до рабства, росіяни не здатні ні задумати що-небудь велике, ні прагнути до чогось славетного.
…Пішокінним солдатам цар протягом двох останніх років дав рушниці та пістолети. Але якщо судити про цих людей з їхньої відважної зухвалості до злодійств, то вони більше здібні до грабунку, аніж до правильної війни.
Є у московитів особливий вид піхоти — у них зброя настільки скривлена, що вістря її має вигляд місяця (вони звуть її бердишами). Воїни ці вважаються складовою частиною сили і огорожею війська: вони стоять попереду, коли військо в бойовому строю перебуває на позиції. Але вони хоробрі тільки поки не бачать, що їхні товариші падають від ворожої зброї; нападають швидко, але так само швидко вдаються до втечі. Коли помітять, що їхні товариші не дуже вдало б’ються, що ворог їх долає, вбиває, вони втрачають будь-яку силу духу.
…Московити вміють вигадувати повісті про свої тріумфи та поразки ворогів. Москвитяни у своїх думках настільки великі воїни, настільки вони обдаровані творчою уявою…
Дуже важливе підкріплення царських військових сил становлять козаки. Московитяни бояться, щоб вони не перейшли до поляків і своїм відходом не позбавили московські війська головної сили, тому підлещуються до них щорічними нагородами і намагаються утримати у вірності улесливими обіцянками. Це тому, що козаки, народ могутній і перевершує московитів хоробрістю та знанням військового мистецтва.
Весь московський народ більше схильний до рабства, ніж користується свободою. Усі москвитяни, хоч би якого звання були, без найменшої поваги до самих себе перебувають під ярмом жорсткого рабства…
Якби хто в клопотанні або в листі до царя підписав своє ім’я в позитивному ступені, той неодмінно отримав би покару за порушення закону щодо образи Величності. Треба давати собі зменшувальні імена, наприклад, Яків повинен підписуватися Яшкою, а не Яковом. Бо московитяни вважають, що було б неповагою з боку прохачів до особи найвищого сану, обраної в царську гідність, не засвідчити господарю своєї пошани, покірно назвавшись зменшувальним іменем. Треба себе називати холопом або паскудником, найнікчемнішим рабом великого князя і все майно, рухоме і нерухоме вважати не своїм, а государевим. За таких понять московитянин нехай цар пригнічує людей, створених для рабства, а вони коряться своїй долі, що кому до того!
…Росіяни по собі судять і про інші народи, а тому іноземців, які прибули в Московію випадково або навмисно, піддають тому самому ярму і змушують їх бути рабами свого государя.
Зі «Щоденника подорожі до Московії» (1700 рік) Йогана-Георга Корба,
австрійського дипломата посольства германського імператора
Леопольда I Габсбурга в Москві у 1698–1699рр.
Ілюстрація: картина «Стєльци»
російського художника Сєргєя Іванова
