Років десь 25 тому я читала глянцеві журнали, вивчала розділи моди та краси, вишукувала поради, як позбутися від зморшків, виглядати молодшою, вивчала рекомендації з рубрики «про стосунки» і «як зацікавити коханого 125-ма способами» і т.д.
Сьогодні я за звичкою переглядаю статті на тему «Як не старіти», «Як правильно старіти» та іншу нешкідливу й непотрібну нісенітницю, і ось що я хочу сказати тим, кому зараз 25-30: Не витрачайте часу.
Старіти круто.
Я пів життя боролася зі старінням, — і воно перемогло. Навіщо я так намарно витрачала час? Чому я не відразу визнала свою поразку та не спробувала просто жити? Я не знаю.
Я все життя прикидалася кимось іншим: більш товариською, більш розкутою сексуально, молодшою, стильнішою. Я витратила десятки тисяч годин на зафарбовування сивини та зважування. І нарешті я сказала собі – досить.
Рік тому я припинила фарбувати волосся. Я закинула дієти, і зараз стежу лиш за тим, щоб мій раціон був повноцінним – раз, і смачним – два. Я набрала 10 кілограмів, і мені байдуже.
Я вирішила не продовжувати контракт з фітнес-клубом, тому що насправді з усієї фізичної активності мені подобається лиш бігати в парку вранці, заодно вигулюючи собаку. Я припинила витрачати шалені гроші на косметику, тому що для щоденного макіяжу мені потрібен тональний крем, олівець для брів і туш.
Мені 52 роки, але я почуваюся 30-річною. Ні, я не збожеволіла, я бачу всі ці зморшки, обвислі боки та пігментні плями. Я веду мову про внутрішній стан, про стан душі. Просто я більше не воюю на полі бою «живи так, як ти себе відчуваєш». Я виглядаю на 50, але в душі мені 30. Все. Крапка.
Про таких, як я, кажуть — «не боєць». А я не розумію, чому це погано. Так, я вибрала шлях найменшого опору: бути щасливою просто так, а не всупереч усьому.
Читайте також: Що бачимо ми — біле чи чорне? Хоча світ — завжди той самий
Так, для багато чого я занадто стара. Я занадто стара, щоб:
1. Мовчати
Якщо мені є, що сказати – я це кажу, і не боюся, що мене неправильно зрозуміють, некоректно почують і не замислююся про те, що про мене подумають інші. Це їхні проблеми, не мої.
І якщо до мене хтось погано поставився, образив, зачепив або нахамив, я не буду мовчати, я скажу йому або їй: «Ти – хам, ти сказав погані речі, мені неприємно спілкуватися з тобою». І я не буду думати, чим заслужила хамство. Його взагалі не можна заслужити. Просто у світі живуть хами. І треба ставити їх на місце.
2. Хвилюватися через те, як я виглядаю
Мій чоловік (так, я заміжня) запропонував мені поснідати в кафе. Я пішла збиратися і побачила, що сухий шампунь (і взагалі шампунь) скінчився. А джинси я вже двічі одягала. І три роки тому я б точно сказала йому, що не готова в такому вигляді кудись йти.
А зараз я подумала, що, холера, мій коханий чоловік кличе мене поснідати з ним. Яка різниця, чи мила я голову? Він бачив мене сьогодні вранці, і він хоче піти зі мною в кафе. Чи не начхати мені на те, що подумають люди за сусіднім столиком? І так, я не пішла прасувати футболку. Я взагалі їх більше не прасую. Вони чисті. Цього достатньо.
3. Мати слабкості
Це не слабкості. Це мої бажання, і я їх реалізую. Мені не соромно читати бульварний роман, слухати Леді Гагу, пританцьовуючи, їсти чизкейк о 2 годині ночі та переглядати «Ходячих мерців» по п’ятому колу. Тому що там є Деріл.
4. Носити незручне взуття
Взуття – щоб було зручно ходити. Воно мусить бути м’яким, комфортним, відповідати сезону та бути мені за розміром. І так, я одягну сандалі на шкарпетки, якщо боюся, що за довгий день мені натре ногу. Моя нога важливіша, ніж та нестерпна психологічна травма, яку я, можливо, завдам чиємусь естетичному почуттю.
5. Вибачатися за безлад
Вибачте, ви мене наймали, щоб я підтримувала чистоту в цьому домі? А ви забули, що це МІЙ будинок? У мене не було настрою, і я не прибрала – ваше яке діло?
6. Збирати натовп друзів
Тому що не можна запросити Мері, не покликавши Джека, а Джона – не згадавши про Лауру. Якщо я хочу бачити Мері, я кличу Мері. І нормально сприймаю її відмову, якщо з Джеком їй веселіше.
7. Збирати мотлох
Я викреслила з лексикону фразу «А може знадобиться». Якщо я зараз не знаю, навіщо мені ось ця штука, вона вирушає на смітник.
8. Бути оптимістом
Ні, не в кожній людині є щось гарне. Деякі люди – лайно від маківки до п’ят. Просто мішки з лайном. І я не витрачу ні хвилини свого часу, щоб в цьому мішку з фекаліями шукати щось гарне.
Я занадто стара для багато чого. І я щаслива, що встигла це усвідомити до того, як мені в узголів’ї розмістять кам’яну плиту з написом «Тут спочиває Мішель, вона все життя прожила не так, як хотіла, і померла нещасною.»
Будьте щасливими та подумайте, що тішить вас, а не інших, що треба саме вам, а не вашим батькам, друзям або директору.
P.S. Будьте щасливими та бережіть себе!
