Кілька місяців тому мій друг попросив мене зайти до нього. Він провів мене прямо в спальню та вийняв з шухляди комоду якийсь пакет. Друг витяг звідти розкішну мереживну білизну своєї дружини та показав її мені, сказавши:
— Я купив цей комплект для дружини, коли ми вперше були в Парижі. Здається, це сталося років десять чи дев’ять тому. Вона так жодного разу його й не одягнула, бо берегла для якогось особливого випадку… Мені здається, зараз настав саме цей момент.
Друг підійшов до ліжка та акуратно поклав цю казку з мережив і шовку до решти речей, готових для похорону. Вчора дружина мого друга померла…
Він довго дивився на речі, а потім повернувся до мене й тихо прошепотів:
— Знаєш, тепер я зрозумів, що не потрібно нічого зберігати для чогось особливого. Кожна хвилина, кожна година, кожен день, що ти живеш на цій планеті, і є той самий особливий випадок.
Читайте також: Тепер я знаю, що таке жіночність з точки зору чоловіків
Його слова… повністю змінили все моє життя …
Тепер я читаю свої улюблені книги, а не відкладаю їх на потім. Я частіше зустрічаюся з рідними та друзями й рідше затримуюся на роботі. Лише тепер я усвідомив, що все наше життя – це досвід, який варто цінувати.
Кожен день я п’ю вино з дорогих кришталевих келихів, подарованих на весілля. Одягаю найкращий костюм, якщо мені треба просто піти в магазин. Я почав користуватися своїми улюбленими парфумами щодня, а не лише на свята. Відтепер слова «колись» і «якось» назавжди виключені з мого лексикону. Тепер я хочу бачити, відчувати, чути та робити вчинки тут і зараз.
Я думаю про те, що б дружина мого друга зробила, якби точно знала, що завтра її не стане. Напевно, вона зателефонувала б друзям, з якими давно не бачилася, зібрала б всю сім’ю та пішла в улюблений ресторан…
Я думаю, що якби мої дні були пораховані, то всі незакінчені справи заважали б мені та дратували мене. Думаю, мене б нервувало те, що я так і не побачив своїх старих друзів, з якими я обіцяв собі зустрітися «колись потім». Мене б дратували ті листи, які я не написав, відкладаючи їх у найглибший закуток столу. Я б злився від думки, що не казав своїм рідним про свою любов до них постійно.
Сьогодні я не пропускаю жодного шансу впустити у своє життя посмішку і щастя. Я не зберігаю нічого, що не дарувало б мені позитивних емоцій. Я часто нагадую собі, що кожна хвилина та кожен день, прожитий мною, — це і є щось особливе.
