Діти — це не лиш квіти життя, але і маленькі мешканці Землі, які ще не загнали себе в рамки та шаблони. Тому їх вчинки та висловлювання часом дуже необхідні нам, дорослим, щоб згадати, що життя — це гра, яка захоплює, де важливо не забувати про гумор.
Ми в Тутка обожнюємо дитячу безпосередність, адже саме в ній так часто ховаються приводи для сміху, а часом і сама мудрість.
- Дочка увесь тиждень чекала обіцяних пригод. Нарешті ми сіли в літак.
– Мамо, а якщо я цю шторку закрию, то ми впадемо та розіб’ємося?
– Ні.
– О, мамо! А якщо я цей підлокітник опущу, то ми впадемо та розіб’ємося?
– Ні.
– Яка нудьга…
- Щоразу, коли я впадаю в розпач і хочу все кинути, я згадую слова моєї 3-річної дочки, коли її знудило морквою на підлогу вітальні: «Мені потрібна ще морква».
- «Донечко, вибирай все, що захочеш!» Ми стоїмо посеред супермаркету, і я почуваюся дуже гарною мамою. Я готова тягнути додому кілограми морозива і 200 плюшевих ведмедів. Дочка обходить стелажі, уважно дивиться. Каже мені на вушко: «Найбільше я хочу соку, мамо».
- Нещодавно помітив, що мої шестикласники почали дуже масово користуватися парфумами. Мене це здивувало, але не напружило: врешті-решт, нехай в кабінеті приємно пахне «різнокаліберними» ароматами, ніж, наприклад, старими шкарпетками. Тільки сьогодні дізнався, чим пояснюється їх раптова любов до парфумів і одеколонів: у математички алергія на парфуми. Попросив батьків забрати з поля зору дітей парфуми.
- Якось моя подруга розповідала про свою дочку, а я кажу: «Слухай, ну, може, у неї криза 3 років». А подруга відповідає: «Звідки я знаю? Ніби якщо я буду знати, як це називається, то це припиниться».
Читайте також: Як виховати дітей ввічливими: припиніть робити ці 5 речей!
- Моя 6-річна дитина попросила «тарантула в клітці» на Різдво, і я вдячний їй за те, що вона подумала про клітку. Але ще більше я вдячний за те, що у неї є 11 місяців, щоб забути про цю ідею.
- Їхала з маленьким сином до батьків з пересадкою. Йому по дорозі все розповіла про маршрут: або автобусом, або трамваєм. Йому, звичайно, трамвай хотілося, але першим приїхав автобус. Ми сіли, і тут він запитує на весь салон: «Мамо, де Тарзан?» Ну як зміг він у свої 2 роки так назвати трамвай?!
- Стояли з маленькою донькою в черзі до банку, на моніторі показували всілякі розважальні штучки, щоб люди не нудьгували. У тому числі банківських шахраїв, які взяли кредит і втекли. На екрані з’являється обличчя неголеного чоловіка. Дочка, тикаючи пальцем в монітор: «Мамо, мамо, дивись — тато!»
- Після звичайного сеансу запитань та відповідей в стилі кулемету з 5-річною донькою моя дружина запитала її, чому вона дає так багато питань. Її відповідь: «Гм… Бо нічого не знаю».
- Старший син, коли його запитують, скільки мамі років, каже: «Мамі 20 і 2 хвостики» (і показує на себе та брата).
- Власницю сільського магазину звати Ольга Павлівна. Наші діти називали її Ока Паніна. Так і приклеїлося, все село жартома називає.
- Я: «Ти вже зробила домашнє завдання?»
8-річна дочка: «Ні, я була зайнята».
Я: «Чим?»
Дочка: «Відкладанням».
- Коли моїй дитині було десь 4 роки, я почула, як вона розмовляє сама з собою у ванній, і пішла поглянути, що там. Син взяв невеликий шматок картону, щоб підштовхнути павука до ванни, і постійно розмовляв з ним. «Вибачте мені, пане. Вибачте мені, пане, та чи можу я запропонувати вам піти оцим шляхом? Ой ні, не туди, пане. Сюди. Вибачте мені, пане, але я відчуваю, що ви мене не слухаєте…»
- Сидимо сьогодні всією сім’єю обідаємо. Старший син питає:
– Мамо, а правда, що у кожної дитини має бути тато?
– Правда.
– Тоді чому в нашій родині 3 дитини, а тато — лише один? - Забрав сина з дитячого садка, їдемо додому. Він запитує:
– Тату, а скільки буде 2 + 3?
– Синку, ти ж сам порахувати можеш.
– Не можу.
– Чому?
– Я в рукавицях, пальчиків не бачу.
Поділіться і ви веселою історією з дітьми в головній ролі.
