У дитинстві вибігаєш на вулицю, і серце завмирає від того, скільки важливого і цікавого треба встигнути. Пограти з хлопцями у «Війну», чи може в «Хованки», пострибати з гаражів, пострибати на скакалці… Бігаєш увесь день, одна забава змінюється іншою, і іноді так не хочеться відволікатися і йти додому обідати. Ми в Тутка згадали, які дитячі делікатеси виручали нас в такі моменти. Ми жували і траву, і кульбабу, і навіть смолу! Дорослі такі речі вважали неїстівними, а кожна дитина наминала, аж за вухами лящало.
Смола і гудрон
Зараз купити жуйку може будь-яка дитина, та ще й всіх можливих кольорів і смаків. А в нашому дитинстві такі імпортні ласощі опинялися в руках дітей рідко, але винахідливості нам було не позичати. Ми жували смолу і гудрон. Делікатесом у дітвори вважалася бурштинова смола вишні, яка мала солодкуватий присмак і нещадно прилипала до зубів. Гудрон було легше дістати, а ще ходило повір’я, що він очищує зуби.
- Пам’ятаю, як в дитинстві у нас у дворі легко можна було вийти з дому, відірвати шматочок смоли в палісадничку і ходити цілий день жувати. Так ось про що я: мені 23, і я сьогодні захотіла смоли! Щоб жувати і не переживати.
- Ми гудрон жували. Пам’ятаю, за школою була величезна брила, і по всій брилі сліди від зубів. Жували всі, починаючи з 1-го класу і до 9-10-го. Приблизно за 3-4 роки залишився тільки один маленький твердий камінчик, який неможливо було розжувати. Так ось, як то кажуть, «дорослі — це діти, що випадково вижили».
Читайте також: 16 дивовижних прикладів, які підтвердять, що природа — справжнісінький художник з багатою фантазією
Вусики виноградної лози
А ті, хто жив у тепліших місцях, любили поласувати вусиками винограду. Кислі та м’які, вони замінювали дітям жувальні цукерки.
Квіти акації
Квіти акації, або дитячою мовою «бананчики», теж користувалися великою популярністю. У період цвітіння акації багато дітей акуратно зривали жовті квіти і висмоктували з них солодкувато-терпкий нектар.
- У дитинстві нам з друзями хтось сказав, що квітки жовтої акації солодкі на смак. Можливо, це навіть були чиїсь батьки. Причому треба їсти не цілу квітку, а її «сіднички», основу квітки. У нас біля будинку був великий парк з кущами акації, і ми постійно там тирлувалися. До речі, інша корисна штука, яку дає ця рослина, — стручки. З них дітвора робить свищики. Вони з’являються, коли квіти вже відцвітають. Тож якщо ви скажете мені, що не робили в дитинстві свищиків зі стручків акації, то я дуже здивуюся.
Кульбаба
Кульбаби для багатьох дітей — це провісники довгоочікуваних канікул. Коли цей сонячний килим зацвітав поруч з будинками, дітвора бігла плести вінки, збирати букети і, звичайно, дегустувати квіти. На відміну від листя і пелюсток, які мали нейтральний смак, молочко кульбаб було жахливо гірким і залишало на одязі й руках сліди у вигляді маленьких кілець, до яких страшенно прилипав бруд.
Конюшина
Від непростих пошуків «щасливої» чотирилистої конюшини можна було відволіктися, поласувавши самою квіткою: зриваєш тоненьку рожеву або білу пелюсточку і облизуєш її солодкий сік, що стікав знизу під квіткою.
Голівки від згорілих сірників
Сірники дітям не іграшка, але кожен з нас примудрявся припасти заповітну коробочку. Це було потрібно для різних важливих цілей, в тому числі й для того, щоб погризти солоні обгорілі кінчики сірників, які тоді називалися «солдатською сіллю».
Паличка з мурашника
У дитинстві ми натикалися на мурашники не тільки в лісі або в парку, а й у власному дворі. І, звичайно, місцевій дітворі це було на руку. Ми шукали прутик, облизували його і засовували в мурашник, а після ласували кислою паличкою. А найвідчайдушніші облизували “дупки” мурах.
- Я в дитинстві замочувала паличку або палець і підставляла до мурашника. Мурахи атакували і бризкалися соком. Дуже приємний, неповторний запах і смак. Я і сьогодні б так зробила, якби знайшла мурашник. Ось навіть зараз згадався хвойний ліс, шелестіння листя, чисте легке повітря, дитяча безтурботність і запах мурашника! Це просто щастя, в якому я виросла!
- Щодо мурах. Ми не лизали паличку і не опускали в мурашник. Ми жували жувальну гумку і, коли вона втрачала смак, наклеювали її на паличку — і до мурашок. Хвилина, і у тебе прекрасний замінник жуйки
Молоді гілочки дерев
Багатьом з нас хотілося не тільки щось пожувати, а й погризти. Для цього чудово підходили молоді гілочки дерев. Ми відламували таку гілку, знімали з неї м’яку кору і впивалися своїми молочними (або вже не зовсім) зубами в маслянисте зелене стебло. І як весело на гладкій поверхні виглядали сліди від укусів!
Аїр тростиновий
А ось аїр шанують не тільки дітей. Він широко використовується в кулінарії різних країн: з цієї рослини роблять спеції, варять варення, його додають до супів. Але у дітвори, що грається поруч з водоймами, на приготування аїру були свої погляди: деякі рвали цю болотяну траву, розлущували її, добираючись до молодого і ніжного листочка, і їли його основу.
Насіння мальви
Як тільки ми не називали насіння мальви в дитинстві: «гарбузики», «диньки», «калачики». Красиві на вигляд тугі кругленькі плоди можна було жувати, не відволікаючись від гри, насолоджуючись їх солодкувато-крохмальним смаком.
Квіти бузку
Багато з нас в дитинстві були впевнені, що суцвіття бузку з п’яти квіток, як і чотирьох, приносить удачу. Тому з травневим теплом дитячі серця билися частіше не тільки тому, що скоро літо і довгоочікуваний відпочинок, а й тому, що зацвітав запашний бузок і розпочиналося полювання на заповітну квітку.
- Пам’ятаю, у мене лежала в лікарні сестра, а я ходила навколо лікарні та шукала ці п’ятипелюсткові квіточки. Знайшла багато-багато. І з кожною загадувала, щоб сестра одужала. P.S. Видужала, напевно, допомогло.
- Якось в дитинстві бабуся привезла букет бузку з дачі. Гостювали у неї з сестрою, і вона нам розповіла, що якщо знайти і з’їсти квітку з 5 пелюстками, то загадане бажання здійсниться. Ми, малі, 2 год наввипередки жували квіти бузку, загадували бажання, об’їлися до справжньої нудоти. Уже 20 років минуло, але щовесни, як бачу бузок, так відразу клубок у горлі, підкочує нудота і відчувається цей гіркий смак.
Молода хвоя
Молоді голочки ніжно-зеленого кольору були м’якими, зовсім не колючими і залишали на язику приємний кислий присмак.
Незрілі плоди
А скільки ми в дитинстві з’їли незрілих плодів! Слива, смородина, аґрус — це тільки перше, що вдається пригадати. І хоча дорослі нас попереджали, що може заболіти живіт, нас це не зупиняло. Хрусткі, зелені, кислі — справжня дитяча смакота.
І вже зовсім незвичайні делікатеси
А іноді ми вигадували такі неймовірні страви, що старшим краще було і не здогадуватися про їх існування.
- У дитинстві витворяли дивну штуку. Жуйки мені й моїм друзям перепадали вкрай рідко, тому жували ми їх довго. Як тільки будь-який смак жуйки зникав, ми робили зі звичайної білої жуйки різнокольорову. Для цього ми відламували шматок графіту кольорового олівця, загортали його в жуйку і ретельно розжовували. Злегка скрипіло на зубах, але результат був неперевершений: яскраво-синій або зелений колір жуйки було гарантовано. Страшно уявити, скільки кольорових олівців я з’їла.
- У дитинстві брат їв снікерс з цибулею.
- Ми сушили зубну пасту на батареї. Виходили м’ятні цукерки типу Rondo.
- У дитячому садку я годувала своїх друзів «лотосом». У моєму розумінні «лотосом» був листок з дерева бузку, посипаний піском, на ньому камінчик середньої величини і кілька грибочків, схожих на поганки, які я зривала поруч з пісочницею. І все це згорнулася у трубочку. Кожного разу, коли я бачу на вулиці когось із дитсадка, я думаю про себе: «Господи, ти живий!»
А ви їли в дитинстві щось з перерахованого вище? Чи був у вас якийсь власний дивовижний делікатес?
