Одвічна істина: кожна мама хоче для своєї дитини найкращого, а тому намагається робити все «правильно і добре». Особливо коли справа стосується первістка. Часто це закінчується тим, що вона просто втрачає себе в нескінченній низці спроб зробити все ідеально. Марина Мелія — професорка психології, авторка бестселерів про психологію успіху та відповідальне батьківство — зі свого досвіду знає, як нелегко буває мамам. Дивлячись на фото, складно повірити, що Марині – 72 роки, її доньці – 35, а синам – 44 і 48 років. У наступному році вони з чоловіком відсвяткують 40-річчя спільного життя.
Ми в Тутка із захопленням дивимося на цю щасливу, міцну і гармонійну сім’ю і, звичайно ж, прагнемо слушних порад на найактуальніші теми. Наприклад, хочемо дізнатися, як не втратити себе в материнстві. Виявилося, є типові помилки, про які краще знати заздалегідь, ніж потім по уламках збирати своє життя.
Помилка №1: Намагатися стати ідеальною
Не треба намагатися бути ідеальними. Будьте досить хорошими, будьте вірними собі та встановленій лінії поведінки. У британського педіатра і дитячого психоаналітика Дональда Вудса Вінникота є ідея про «досить хорошу матір». Чим відрізняється «досить хороша матір» від ідеальної?
- «Достатньо хороша мама» уважно ставиться до бажань малюка, намагається робити все можливе, щоб йому було добре, відчуває, що йому потрібно наразі. Якщо казати про немовлят, то їм турботи потрібно не дуже багато і не занадто мало. Кожна дитина потребує ставлення, відповідного до її потреб, а не такого, яке описують найкращі книги.
- «Досить хороша мама» не прагне задовольняти потреби дитини негайно та при будь-яких обставинах, вона не потурає їй у всьому. Така мама не служить дитині, а любить її, спілкується з нею і при цьому не забуває про себе, про свої справи і прагнення, про інших членів сім’ї. Вона здатна поступово знижувати ступінь опіки, допускати паузи між криком немовляти і своєю відповіддю, знаючи, що з певного етапу це теж необхідної для його розвитку.
Коли ми не прагнемо бути ідеальною мамою, а приймаємо ідею про «досить хорошу матір», знижується наш рівень стресу, ми відчуваємо себе вільніше.
Читайте також: Щоб дитина не виросла егоїстом, егоїсткою повинна бути мама
Помилка №2: Займатися лише дітьми та не мати своєї справи
Я — велосипедистка, п’ятикратна чемпіонка СРСР, майстер спорту міжнародного класу, тому коли в мене народилася перша дитина, я брала її з собою на спортивні збори. Коли народився другий син, писала дисертацію, потім брала їх з собою на роботу. Я завжди займалася своєю справою, тому що впевнена: важливо, щоб діти мали перед собою модель життєвого успіху.
- Віддайте дитині тільки перший рік життя. В цей рік закладається буквально все: інтелектуальні здібності, життєстійкість, вміння спілкуватися. Саме в цей час потрібна любляча та чуйна мама, тоді малюк буде розвиватися і відчувати довіру до світу. У перший рік ми даємо дитині запас міцності на все життя.
- Знаходьте можливість жити власним життям. Дітям потрібна мама, прикладом якої вони можуть надихатися. Не просто вимучена жінка, яка ходить і скиглить, що все набридло, а успішна, яка стежить за собою, цікава жінка. Тоді й дорослі діти будуть із задоволенням з вами спілкуватися. Часто ми чуємо: «Сучасні діти не потребують авторитетів». Це неправда. Вони ростуть, розвиваються, отже, у них є потреба в тому, щоб за кимось іти, з когось брати приклад і просити поради, коли вони не знають, як вчинити.
Помилка №3: Намагатися все встигати
У наш час до матусь висувається занадто багато вимог: вони повинні мати гідну роботу, стежити за новинками в галузі культури, спілкуватися з друзями, підтримувати фізичну форму, мати захоплення — одним словом, бути в тренді. І при цьому залишатися гарними батьками. Намагаючись встигнути все і відразу легко перегоріти, адже все встигнути неможливо. Звідси постійне почуття провини, втома, дратівливість. Як любити дитину, коли немає часу і сил? Зробіть свою любов до дитини дієвою. Справа не в кількості витраченого на дитину часу, а в якості вашого спілкування.
- Не потрібно «всепоглинаючої» турботи. Батьківська турбота якраз в тому і полягає, щоб дитина навчилася піклуватися про себе сама: скласти портфель, попрасувати одяг на ранок, приготувати просту їжу. Так ми зможемо виховати НЕ інфантильну, а впевнену в собі, рішучу людину. Важливо не бути з дитиною щохвилини, а приділити їй трохи часу, головне — дати відчути дитині, що цей час належить тільки їй. А решту часу можна витратити на себе, свій розвиток, роботу, інтереси. ⠀
- Відповідальності — так, гіперопіці — ні. Буває так, що матусі починають всюди ходити зі своїми дітьми і змушують їх ніяково почуватися. Треба знайти золоту середину, щоб і контролювати, і відпускати дитину, якщо ситуація дозволяє.
- Поважайте дитину. Не кричіть, не принижуйте, спілкуйтеся спокійно і на рівних, без спроб нав’язати свою думку і підпорядкувати своїй волі, співпрацюючи, а не маніпулюючи.
- Довіряйте дитині. Багато батьків хочуть знати про дітей все: читають особисту переписку дитини або підслуховують телефонні розмови, а потім жахаються їх змісту і стилю. Моє перше запитання до таких батьків: «А навіщо ви туди полізли?» Батькам треба знати тільки те, що дійсно необхідно: добре дитині або погано і чому. Ми повинні вникати в суть того, що відбувається, а не сліпо контролювати. Тоді й час для себе звільниться.
Отже, щоб любити дитину, коли немає часу і сил, досить дотримуватись 4 правил. Всі вони взаємопов’язані: відповідальність передбачає турботу і повагу, а повага — знання.
Помилка №4: Присвячувати своє життя дітям
Ніколи та нікому не можна присвячувати своє життя. Ні чоловікові, ні дитині — взагалі нікому. Це погано не тільки для вас, але і для тієї людини, якій ви це життя присвятили. Ви кладете на її плечі важку ношу, це просто несправедливо щодо інших, тим більше щодо дитини.
- Своє життя присвячуйте собі. Тоді і діти, дивлячись на вас, будуть бачити модель життя, за якою вони повинні жити. Це краще за будь-які виховні заходи.
- Не вимагайте подяки. Не дорікайте дітям за те, що довелося щось залишити заради них. Фрази: «Я вам усе своє життя присвятила» і «Якби я вас не народила, то була б уже (потрібне вставити)» жахливі.
Щаслива та спокійна мама може дати дитині головне, чого вона потребує, особливо в перші місяці життя, — спокій, відчуття безпеки, близькість, увагу і любов. А ідеал? На те й ідеал, що він недосяжний.
