Всі ми про щось шкодуємо. Але одна річ, коли це стосується дрібниць — пари красивих туфель, які ви не встигли купити на розпродажі чи згайнованого вечора. Зовсім інша — коли це серйозні речі, що стосуються власної долі, поворотів не туди. І ось, сидячи біля розбитого корита, люди міркують про те, чого не повернути: «Треба було діяти рішучіше, присвячувати більше часу собі, змінити сферу діяльності». Але одна річ, коли виправити все фізично неможливо, інша — коли все у ваших руках і за плечима — лише 30 років життя.
Ми в Тутка вважаємо, що якщо і шкодувати про втрачені можливості, то тільки з одним наміром: все усвідомити та надолужити. А тому вирішили дізнатися у психологині, про що найчастіше шкодують жінки після 30 і що робити, щоб повернути своє життя на 180 градусів та зробити його кращим. Вкінці статті на вас чекає бонус — історія про зустріч з колишнім.
5 головних жалів жінок, які вони відчувають, коли вік наближається до 40 років
Це — сумні думки, але я озвучу їх не для того, щоб вас засмутити, а для того, щоб зв’язати з реальністю та допомогти вибрати краще майбутнє. Отже, про що жалкують жінки на порозі своїх 40 років.
- Шкодують, що слухалися порад інших про те, як знайти свій шлях. Берегли спокій мами та вибирали освіту, яка їй здавалася правильною. Шукали покликання, як вчили модні коучі, а врешті залишилися без стабільного заробітку, але з валізою інфосміття в голові. Радилися з подругами про те, як поводитися з чоловіком, але коротка урочистість від вдалої маніпуляції змінювалася ще більшим напруженням у стосунках. Виховували дітей за рекомендаціями модних психологів, і сьогодні ані діти, ані мама не пам’ятають, як промайнуло дитинство.
Читайте також: «Всі ми чогось боїмося»: текст про те, що свої страхи потрібно прийняти й контролювати
- Про те, що жили в шлюбі «заради дітей», відмовившись від власного життя. Замовчували образи, щоб дитина не бачила конфліктів. Виправдовували нічні зникнення чоловіка, щоб не ставати перед вибором: гідність чи самотність. Відмовлялися від кар’єри, щоб не ділити свою енергію ні з ким, окрім дітей. І тепер розгублено озираються по боках: діти відходять все далі, в дзеркалі — втомлена жінка, в майбутньому… А що в майбутньому?
- Про те, що витратили безліч часу на прибирання, готування їжі, балаканину в чатах, роботу та зависання в соцмережах. У 30 час змінює хід і починає ніби не примножуватися, а витікати. Але з цим так не хотілося зустрічатися, що увага присвячувалася якимось дурницям: самовідданому служінню бізнесу, соціальним війнам в батьківському комітеті або натхненному материнству. А якщо не в це, то в рутину, властивість якої — ніколи не закінчуватися, а тому можна скільки завгодно потопати в протиранні антресолей, розгляданні кольорових картинок в стрічці, приготуванні заготівель на зиму. А потім раз — і ось тобі майже 40, а ти так і не вдихнула аромату французької кави, сидячи на терасі біля паризької Сени.
- Жінки шкодують, що у 20 вони не пішли з університету, у 25 не поїхали з міста, в 30 не здобули другу «вищу», в 35 не змінили сферу діяльності. І дивляться в соцмережах на тих, хто пішов, поїхав і змінив. Тоді вони здавалися дурними та безвідповідальними, а зараз — ще й, зарази, щасливими.
- Про те, що займалися маніакальним схудненням і виснажили організм. Здавалося таким важливим виліпити собі фігуру Венери, і було так прикро, що природний матеріал ніяк не хотів вкладатися у відведені йому 90-60-90. Так вірилося, що плоский живіт — еквівалент зваблювання. Як тут було не вступити в битву за сантиметри? А що тепер? Печінка, розбита від різких схуднень, печія від порушення обміну речовин, хребетна грижа від перевантажень та хронічна дратівливість як наслідок багаторічного виснаження.
Так хочеться тепер, коли діти виросли, пожити для себе. Але так важко починати це з низького енергетичного старту. Прокиньтеся від туману, в який вас занурює звичка та рутина, і запитайте себе: якщо я буду найближчі 5 років жити так само як живу зараз, — якою я прийду до пори своєї зрілості? Хто на мене буде дивитися з дзеркала через 5 років?
5 запитань, що покращать ваше життя
З жалями розібралися, саме час зробити своє дорогоцінне життя трішки кращим. До вашої уваги кілька запитань, які необхідно дати самій собі та максимально чесно на них відповісти:
- Що допомогло б вам краще почуватися в цю хвилину? Люди часто занурені в нескінченні «дрібні» думки. Голова дорослої людини нагадує мотлох з уривків ідей, міркувань, переживань. Наш розум населяють численні незначні рішення: як закінчити звіт, що краще приготувати на вечерю, як встигнути на нараду, чому він так на мене подивився? Для важливого стратегічного роздумування потрібно очистити голову від усього зайвого, виділити хоча б хвилинку та дати собі запитання. Зробіть це негайно, дайте собі відповідь на запитання: що допомогло б вам відчувати себе трохи краще в цю ж хвилину? Запишіть відповідь та переходьте до наступного.
- Що б змінилося в мені, якби це сталося? Уявіть, що загадана зміна вже сталася та ви дивитеся на себе збоку. Як змінилося б ваше обличчя, вираз очей, поза, оточення? Що б ви з цим поліпшенням відчули? Які емоції б додалися, а які зникли? Чому б тоді у вашому житті ви могли сказати «Так!», а чому (або кому) «Бувай!»?
- Які 3 маленьких кроки я можу зробити для того, щоб наблизити цю зміну? Відповідаючи на це запитання, не мисліть глобально, не намагайтеся уявити весь шлях від ідеї до її реалізації, просто запишіть 3 перші кроки, які спадають на думку. Наприклад, ви думаєте: «Якби директор перестав на мене кричати, я б відчувала себе трішки краще». І тоді наступними кроками можуть стати такі: ви переглянете вакансії на сайтах з пошуку роботи; виспитеся, щоб бути емоційно стійкішою; запишетесь до психолога, щоб з’ясувати, чому вас так зачіпають реакції цієї людини.
- Який з цих кроків мені комфортніше зробити? Придивіться до одержаного списку з 3 кроків і виберіть той, який зробити легше або найприємніше.
- Скільки хвилин сьогодні я можу приділити цьому крокові? Жодної? Точно? А якщо не зависати в новинній стрічці? А якщо плюнути на нескінченні домашні справи? А якщо замкнутися в туалеті з телефоном, щоб ніхто з домашніх не міг завадити вам приділити собі хоча б хвилину? А якщо припинити гнатися за чужим схваленням, відмовитися аж зі шкіри пнутися та не витрачати час на те, щоб комусь сподобатися? Нехай це буде 1 хвилина або 5 хвилин. Це все одно більше, ніж нічого.
Подаруйте цей час собі. Хай навіть зовсім трішечки. Зробіть це. Візьміть виділений час і витратьте його на обраний крок. Нехай це буде не крок, а крочок. Шлях в тисячу миль з нього і починається. Великих і маленьких вам звершень, а поки зробіть так, щоб замість жалів були лише приємні спогади.
Бонус
- Пішла я позавчора гуляти з сином. На вулиці спека. Зупинилася біля крамнички з квасом, стою в черзі, нікого не чіпаю. І тут раптом хлопець попереду киває мені: «Привіт!» Мене — мов поліном по голові! Це був один з тих, хто колись мені дуже подобався. Якийсь він нехлюй став, хоч і красивий ще. Зраділа, що у нас нічого не вийшло в юності. Шкодую, що тоді «здалася» на першому побаченні. Відсіч давати не вміла. Впевненість і натиск в мені з’явилися тільки під час вагітності, 2 роки тому, — мабуть, гормони. Мені сподобалося!
