Ніхто з батьків не хоче бачити, як сварять її дитину. Якщо це стається, ми емоційно та морально зриваємося, і, відповідно, поводимося так само. Така поведінка характеризує нас як істот, що своєю еволюцією сягають тваринного світу: “Бий або втікай”. Серцебиття прискорюється, гормони викидаються в кров – і ми готові давати гідну відсіч противникові.
З усім тим в такій ситуації критично важливо зберегти розсудливість, ввічливо та конструктивно розв’язати ситуацію.
Тутка запропонує 8 методів вирішення конфліктів, якщо вашу дитину хтось повчає чи дисциплінує некоректним чином.
1. Станьте біля дитини
Ваша участь у розмові може кардинально змінити річище ситуації. Дитина, побачивши вас поруч, відчує турботу та захист, адже ви обороняєте її від іншого дорослого.
Спробуйте таку техніку: імітуйте міміку та жести свого візаві. Це називається “метод віддзеркалення”, і він чудово допомагає розв’язати потенційний конфлікт спокійно та без скандалів.
2. Випередити ситуацію, аніж її виправляти
Гнів – завжди поганий порадник, тож найперше треба заспокоїтися та логічно поводитися у ситуації. Глибоко вдихніть та критично проаналізуйте всю історію. Дуже вірогідно, що дитина винна: вдарила іншу дитину, зламала чиюсь річ, погано поводилася в класі тощо.
Звісно, легко накинутися на іншу людину. Та уявіть, як би ви поводилися на її місці?
3. Донесіть дитині, що ви її розумієте
Уся ця ситуація може налякати дитину, вселити їй відчуття невпевненості. Будьте терпеливі з чадом, донесіть до дитини, що ви розумієте її почуття та цінуєте їх. Опустіться до рівня очей дитини та запитайте її, що відбувається в неї всередині. Висловіть своє судження та подайте своє трактування ситуації.
Якщо дитина відчує, що її розуміють, вона однозначно сприйме ваші слова та переосмислить свою поведінку на майбутнє.
Читайте також: 12 «неоціненних» порад, які не варто давати батькам, навіть якщо дуже хочеться
4. Будьте відвертими з іншими людьми
Іноді слова «бути відвертим» асоціюються з «бути грубим та безкомпромісним». Та переливати з пустого в порожнє часом навіть гірше, аніж відверта правда.
З іншими людьми будьте щирими. Ввічливо поясніть, що виховання вашої дитини – це лише ваша прерогатива та ви будете вдячні, якщо ніхто інший не втручатиметься у цей процес. Запропонуйте опоненту стати на ваше місце – якби ви відчитували його дитину? (Звісно, якщо він також має дітей).
Прямота та відвертість вимагає від нас стриманості, поміркованості, спокою, довіри та повного контролю над ситуацією.
5. Гумором розрядіть розпалену атмосферу
Якщо ситуація доходить до межі, виправити її допоможе лише гумор. Він має дивовижну властивість розрядити ситуацію та знизити рівень стресової ситуації. Легкий жарт миттю перемінить вітер в інший бік та схилить опонента у ваш бік. Він допоможе розігнати всі грозові хмари та охолодить два ворожі табори.
Звісно, і з жартами треба бути обережними. Декотрі типи гумору доходять до сарказму та приниження, а такі слова лише погіршать ситуацію.
6. Розставте кордони
Якщо людина-опонент – авторитетна фігура в оточенні вашої дитини (вчителька, тренер, родич), задля запобігання схожих ситуацій необхідні особисті кордони. Звісно, дозволяти дитині всього не варто – тут не про те йдеться. Ви маєте право вимагати того, щоб ваш візаві застосовував до дитини ті ж виховні методи, якими користуєтеся і ви. Так в очах сина чи доньки складеться логічна картинка, як правильно, а як – ні, що можна робити, а за що її/його покарають.
7. Роз’ясніть дитині ситуацію
Коли вгамуються пристрасті, з дитиною треба спокійно та зважено поспілкуватися. Цей крок неймовірно важливий, адже ваше ставлення та трактування помилок буде відбиттям того, як і ваша дитина їх сприйматиме.
Підтримайте дитину – та ніколи не жалійте її. Цим ви немовби підтвердите її статус жертви. Натомість твердо стійте на своїй позиції та спокійно поясніть, чому такі типи поводження неприйнятні.
«Ти взяв іграшку Іванка? Як ти гадаєш, що він відчуває? А як би ти почувався, якби він забрав твою улюблену забавку?»
Коли іншій дорослій людині дозволено сварити вашу дитину?
Вам, як батькам, належить виховувати в дитині повагу до старших та поводитися згідно з загальноприйнятими суспільними нормами. Дитина сама мусить усвідомити себе частинкою соціуму (класу, спортивної команди, ігрового майданчика) та зрозуміти, що цими групками керують дорослі! Отож, до прикладу, якщо вона нечемно поводиться в класі, вчитель має право зробити їй зауваження.
Однак кричати на дитину, гнівливо до неї ставитися досить небезпечно. Так вона стає невпевненою в собі, в неї посилюється тривожність, між обома сторонами процесу зникає довіра.
На вас, як на дорослих, покладена місія віднайти з дитиною спільні точки дотику, поводитися з нею із повагою та терплячістю, на яку вона заслуговує.
А ви бували у схожих ситуаціях? Якою була ваша реакція та її наслідки?
Переклад та адаптація – Тутка
Джерело
