Батьки хочуть, щоб діти ладнали, любили одне одного. Та в житті ще буде багато речей, які можуть пригнути тебе до землі, то нащо ще битися одне з одним? Все ж, як і з усіма життєвими правилами, винятків є багато. Про це — допис 31-річної Кейт Брайан з Північної Кароліни.
У життєвому та щирому тексті на сайті Love What Matters, матуся поділилася, що вчить дітей постояти за себе та за тих, хто знаходиться поруч із ними, якщо вони бачать насильство в будь-якому вигляді. Треба лише вміти розпізнати відповідний момент і не переступити таку крихку грань.
Задля підтвердження своїх слів Кейт написала правдиву розповідь, як її син виступив проти булінгу. Тутка публікує його для вас!
“Я ішла забрати свого середущого сина після уроку природознавства в школі-садку. Молодша дитина ішла поруч, старша чекала у класі навпроти. І ось що побачила. В одному кутку класу стояла зарюмсана дитина, закривши обличчя руками. З іншого боку знаходилася моя маленька 8-річна особистість, якщо це був точно він: руки зловісно закладені, брови гнівливо зведені докупи. Перед ним, присівши, вчителька намагалася зав’язати з ним розмову. Я навіть не уявляла, що сталося.
Помічник вчителя звернулася до мене зі словами: “стався неприємний випадок”. “Я бачу, ходімо з’ясуємо, що і до чого”, – озвалася я. Малюка залишила на підлозі з іграшкою.
Читайте також: 12 моментів в поведінці дитини, звернувши увагу на які ви зможете краще її розуміти
Побачивши мене, обличчя сина дещо проясніло: добре, що малий зрозумів, що я — з ним. Вчителька давала йому, на мою думку, геть неправильні запитання: “Ти його вдарив?” Мені було важливо не скомпрометувати вчителя саме в очах дитини, тож я спитала її, чим можу допомогти. Здається, вона видихнула з полегшенням. Гадаю, жінка прокинулася сьогодні вранці й навіть не думала, що буде розтягувати двох малих хуліганів із 1-К.
“Що сталося?” *Найперше треба з’ясувати “чому”, а не “що”* “Ма, нас відправили в туалет”. Тут втрутилася педагогиня й пояснила, що дітей задля безпеки, групками по троє осіб, відпустили в туалет. “Отож, ми пішли, а отой горила (показав мій малий на зарюмсаного хлопчика з абсолютно розкаяним виглядом) почав штовхати меншого за себе хлопчика”. Зиркнувши на дітей, про яких розповідав син, я зауважила, що “горила” приблизно на півтори голови вищий за мого малого і майже на 15 кг важчий за свою “жертву. “Він вдарив його, ще раз і ще раз, я попросив його припинити! Я не міг побігти за вчителькою і залишити друга напризволяще. Тож я сильно штовхнув кривдника!”
Я помітила, як педагоги змінилися в обличчі. Вони, мабуть, були переконані, що забіякою був саме мій син. Батько громили прийшов одразу по нашій розмові. Допитавши малого хулігана, той зізнався. Вірогідно, ще під час уроків сталося щось таке, що його засмутило, і він скористався закритим приміщенням туалету, щоб вихлюпнути свою злобу.
Забравши всіх трьох дітей, ми вийшли зі школи та пішли їсти морозиво.
Розумію, що не маю права гніватися на ту дитину, та все ж скажу: інтернет сьогодні ідеально ховає нашу злість за маскою анонімності, та якби хтось тикнув нас у неї носом? Я дозволяю моїй дитині дати вашій стусана чи копняка, яка вона побачить, що ваш син чи донька булить чи ображає інших дітей поруч із собою. Я не вчу її розв’язувати проблему кулаками, та іноді це — єдиний порятунок. Якщо вона відчуває, що її чи її друга ображають — тоді вона має право на захист і самозахист. Заступитися за слабшого — почесно. І мені навіть не соромно, що я навчаю своїх дітей захищати слабших — світові сьогодні потрібні такі люди.
Моя дитина — вольова та сильна особистість, а ще й дуже добра. Він все розуміє, і за потреби міг би навіть обійняти того хлопчика, якого хвилину тому вдарив. Мої діти заступляться за того, кого цькують; захистять вашу доньку, яку принижують однокласники на вечірці; зроблять крок вперед проти булінгу в туалеті.
Мій малий — хоробра, практична, вольова та рішуча дитина. Так, в мене волосся сивіє та зморшки з’являються щодня, бо я хвилююся за всіх своїх дітей, та я просто певна, що цей хлопець гори переверне заради прав людей. Моє завдання як мами — не погасити цього полум’я, та скерувати його в правильний бік.
“Мій син — палкий захисник, та несправедливості він не потерпить”, – розповіла Кейт. Хлопчик навчається вдома, а до школи ходить лише місяць.
Мама хлопчика-хулігана зізналася, що той “нікого ніколи до цього не бив”. Що ж, початок є.
Кейт додала, що всі троє дітей після випадку помирилися і спокійно гралися разом.
Як, на вашу думку, треба ставитися до булінгу? Кричати, сваритися чи спокійно з’ясувати всі моменти ситуації? Цікава ваша думка в коментарях.
