Яблуко від яблуні недалеко падає. Яка хата — такий тин, який батько — такий син. Ці фразеологізми дещо лякають, якщо замислитися про те, що в них людина позбавлена вибору і права щось змінювати у своєму житті. Як би людина не любила свою сім’ю часто не всі підвалини і моделі поведінки в роду їй близькі. При цьому нерідко з покоління в покоління повторюються долі, історії кохання, суперечки і сварки.
Роздуми Оксани Лекселл про те, за якими критеріями повинні оцінювати жінку та чи можна змінити сценарії роду, зачепили за тонкі струни душі Тутку. Тому публікуємо для вас її роздуми.
Коли мама познайомилася з моїм чоловіком, у неї стався тектонічний зсув в корі. Виявляється, є чоловіки, які говорять: ми, а не я купив будинок, нам, а не тобі потрібно помити підлогу, у нас, а не в тебе у раковині брудний посуд.
Зустріч зі свахою-свекрухою стала для мами не меншим потрясінням.
У той самий момент, коли мама вже було кинулася цілувати свасі руки на знак подяки за те, що «її недолуга дочка нарешті добре влаштувалася», свекруха попросила перекласти мамі з англійської:
– Ах, як пощастило нашому синові зірвати джекпот — вашу доньку: не просто розумна, а ще й така красива!
Читайте також: Вчені довели: всі чоловіки закохуються тільки в ту жінку, яка наділена цією рисою
Мама почала хапати ротом повітря і важко дихати.
– Що з мамою? – занепокоїлася свекруха.
– Що з тобою, мамо? – переклала я мамі з англійської.
– Мені просто дуже незвично слухати таке від свекрухи про невістку, — мовила мама, все ще перебуваючи в стані шоку.
Коли багато років тому тато привіз знайомити мою маму зі своєю матір’ю, та процідила крізь зуби:
– Де ти відкопав цю рябу? Навіщо вона тобі?
І мама це почула. Вона була вогненно-руда і вся в ластовинні. Веснянки були навіть на губах, але мама була при цьому кінематографічно красивою. Мама не знала про те, що вона красива: «Дівчинці не можна казати, що вона красива, щоб вона не виросла розпущеною дівкою».
Мама дуже старалася сподобатися свекрусі: каторжно працювала в городі, піднімала два замість одного мішка картоплі, кожен день мила крижаною водою з криниці підлоги в будинку, повністю взяла на себе кухню, але баба Люба залишалася Сніговою Королевою: ряба і ряба, її знецінення було непохитним.
Потім моя «ряба» мама доглядала за свекрухою в нашій крихітній київській квартирі, прибираючи з-під неї все, чим та була наповнена до мами. Снігова Королева померла, так і не сказавши своїй «рябій» невістці спасибі.
Добре, що сімейні сценарії можна і треба переписувати. У більшості випадків через кров і сльози. Під гнітом непідйомного почуття провини, що «ти йдеш проти роду свого», але їх можна і треба переписувати.
У мене пішло багато років і сил на те, щоб переписати жіночі ролі в сценарії мого роду. Ролі дівчаток-селянок, у яких був простий старт: без паспорту, без точної дати народження і практично без вибору. Мама, яка вважає, що цінність жінки в тому, скільки мішків вона може звалити на плечі. Бабуся, яка стала Сніговою Королевою, щоб вижити.
Іноді мені стає шкода: як довго я крутилася, як мені здавалося, намарно. Але коли я дивлюся на свою доньку, я розумію, що все-таки не намарно. Все-таки у дочки був зовсім інший старт. І це, мабуть, найкраще, що я могла для неї зробити. Любити її без умов і завжди казати їй про це.
Ми зараз рідше бачимося з мамою Джеррі (так звуть свекруху). Востаннє ми бачилися на День матері. Вона під’їхала до мене в своєму інвалідному кріслі, попросила нахилитися до неї і сказала тихо, щоб ніхто не почув: спасибі за твою любов до мого сина.
Я розсміялася у відповідь: ‘He made it very easy for me’ («Він спростив мені роботу»).
Не так давно жінку мого роду оцінювали за кількістю мегатонн картоплі, які вона здатна звалити на плечі. Сьогодні її цінують за кількість мегатонн любові, яку вона здатна дарувати.
