Влучний текст про те, чому не варто просити своїх дітей ділитися речами

У дитинстві нас вчили, що негарно бути жадібними. Гратися з тобою ніхто не буде, якщо не ділитися. Дорослі спонукали малюків віддавати свої машинки та намиста, при цьому самі чомусь не поспішали роздавати направо-наліво свої улюблені прикраси та автомобілі.

Ми в Тутка прочитали текст письменниці Оксани Євгенієвої про те, що ділитися не завжди добре, і вирішили, що він гідний того, щоб ви з ним познайомилися.

Вчора на дитячому майданчику я стала свідком неприємної ситуації.

Зазвичай я не пишу про батьківство. Не вважаю себе ідеальною мамою, щоб давати якісь поради. Зазвичай лише одну: для дітей ти все одно найкраща.

Але про вчорашню ситуацію мені дуже хочеться розповісти. Тому що вона — сенс дорослого життя.

Отже. Дівчинка гралася загальною іграшкою. Ну тією, яку інші батьки принесли на майданчик, щоб не нести на смітник.

Це був песик. Велюровий, брудний. Без очей та носа. Але дівчинка гралася з ним. Кутала його, дресувала. Цілий цирк в грі однієї дитини. Чудесно дитина гралася! Дівчинка гуляла з татом. На вигляд їй було близько 5-ти років.

Потім прийшов хлопчик років десь 4-рьох. Теж з татом. І йому захотілося цю собачку. Ще б пак, — такий цирк, магія! Так захотілося, що він почав просити. Не відбирав, не лежав на підлозі, не стукав ногами. Попросив.

Але дівчинка не дала — вона ж гралася.

І тут на арену цирку вийшов тато дівчинки. І пояснив їй, що вона повинна віддати. Ді-ли-ти-ся. Іграшка ж загальна, і всі хочуть нею гратися. Дівчинка заплакала. Він наполягав.

Читайте також: 15 руйнівних фраз, які ми чули від батьків, та котрі не варто повторювати нашим дітям

Дівчинка обійняла цю однооку собачину — батько не знижував градусу. Вона почала кричати. Він — голосно повчати про те, що ділитися дуже важливо. А починати істерики — соромно.

Вона ридала та кричала, намагаючись врятувати свій цирк. Батько захлинався в праведних промовах. Хлопчик стояв мовчки й чекав. Батько хлопчика теж чекав мовчки, навіть трохи посміхався.

ділитися

Тато дівчинки, втомившись від очікування, вирвав іграшку з рук дитини та передав хлопчикові. Промовивши, що йому соромно. Дочка захлиналася в криках та сльозах. Батько взяв її за руку й повів з майданчика, поглядаючи на нас, глядачів.

Йому було соромно за дочку.

Він не розумів, що нам дуже соромно за нього.

Чоловіка, який зрадив свою маленьку принцесу та віддав її друга на поталу тому, кому той був геть неважливим. Хто спостерігав чужу драму та чекав, коли йому в руки вкладуть чужий скарб.

Хлопчик з майданчика пішов. Дівчинка заспокоїлася та повернулася з татом. Тато з вигляду — відмінник, чемний хлопчик в оточенні нас, дорослих батьків. Йому просто хотілося бути правильним.

Вони шукали собаку по всьому майданчику. Хлопчик вже пішов. Шукали довго. По всіх кутках та смітниках. Дівчинка тихо скиглила. Тихо-тихо. Тато був розгубленим і, я б сказала, розбитим.

Не знайшли.

Хлопчик просто взяв і забрав загальну іграшку собі. Якщо стільки шуму навколо неї — треба брати. Батько хлопчика напевно йшов та усміхався.

ділитися

Історія, від якої у мене розболілося серце та я плакала з цією дівчинкою.

Ось так близькі нам люди «для блага» забирають те, що дуже дороге. І віддають. Кому? Яка різниця? Віддають. Зраджують. А потім дивуються, що у дитини немає сил постояти за себе. Зберегти сім’ю. Роботу. Друзів. Витримати натиск тих, кому потрібніше.

Часто треті особи забирають це собі, як хлопчик загальну собачку. А потім їхні батьки несуть ці речі, але тільки вже не на майданчик. А на смітник. Адже це непотрібне та чуже. Навіщо тут ця гидота?

А для когось це був друг з цілим цирком на додачу.

Не робіть так. Я вас дуже прошу. Не робіть. Ні під яким соусом гарного виховання або благих намірів. Не відбирайте у своєї дитини те, що робить її щасливою. Якщо це нічиє. Якщо вона це ні в кого не забрала. Якщо можна цього уникнути. Уникайте.

Для тата це був добрий урок. Вперше в житті я підійшла до чужого батька та сказала йому кілька слів. Мені здається, це ще один мій дар. Я можу сказати так, щоб він прийняв мої слова. І запам’ятав, а не озлобився.

Сподіваюся, для дівчинки не було ніяких уроків і ця ситуація не відкладеться в голові як та, що стає травмою. Тому що тато зрадив їй. Просто для того, щоб бути гарним для людей.

Не зраджуйте близьким. Нехай вони будуть щасливі. Оберігайте цей стан, хто б що не сказав і хто б що не думав.

Ви виховуйте людину, яка потім зможе все. Або не зможе нічого.

Все залежить від того, наскільки ви станете для неї підтримкою або наглядачем.

ділитися

Вас змушували в дитинстві ділитися іграшками?

Джерело

Оцініть статтю
Тутка
Влучний текст про те, чому не варто просити своїх дітей ділитися речами
10 сигналів від організму, що з вами не все гаразд