Будь-яка залежність – це спосіб втекти від життя. І співзалежність в тому числі. Включеність в життя іншої людини позбавляє від необхідності займатися своїм життям. На нього просто не залишається часу.
Зробити з чоловіка людину, вилікувати батька, допомогти подрузі розлучитися з алкоголіком, витягнути брата з ями, позбавити чоловіка від залежності – справ багато у того, хто вважає себе Чорним плащем, на кому лежить місія з порятунку світу. Велике і благородне заняття, соціально схвалюване! Починаючи від необхідності «тягнути свій хрест» і бути «дружиною декабриста», закінчуючи – «не можна кидати друзів у біді», та й кого завгодно можна кидати. А треба рятувати, навіть ціною власного життя, часу, грошей, сил… всього.
Співзалежність
Поки одного разу не наступиш в порожнечу. Чи не потрапиш в гостру точку безсилля і болю. Що межує з відчаєм і з відчуттям власної непотрібності, дурості, використаності. З яскравим і від цього ще більш моторошним усвідомленням, що все це було даремно.
У співзалежності багато гіркоти і болю. Тому що як не старайся, змінити іншу людину неможливо. Поміняти його світ, зробити таким, як ти хочеш, як ти любиш. Як потрібно тобі.
У співзалежності багато образи. Я намагаюся, роблю… а він… а вони… а вона…
Є злість – на себе за дурість, і на іншого за його слабкість, слабовільність, безхарактерність, як приклад – неможливість взяти і кинути пити. Ну кінець кінцем, що тут важкого? Або не може близька подруга кинути свого чоловіка алкоголіка… ну чому? Брат не може поміняти роботу, знайти іншу, нормальну. Або чоловік, зрештою, не може почати заробляти. Ну що тут складного?
Читайте також: Як навчитися розбиратися в людях: мудра порада старця
Рятування інших дає відчуття сили.
По-перше, – рятувальники завжди сильніші за тих, кого вони рятують. Відчуття переваги по розуму. «Чужу біду руками розведу».
І коли рятуєш, відчуваєш багато влади.
Від чого ж залежить співзалежний? Співзалежність – це залежність від дій по порятунку іншого. І від почуттів, якими ці дії супроводжуються.
У систему співзалежних відносин включається особа (особи), яка бажає врятувати залежну.
“Залежний” залежний від алкоголю. А “співзалежний” – від активності по його порятунку.
Навіщо? Навіщо рятувати іншого? Хочеться жити поруч з людиною, у якої все добре. Яка не перебуває постійно в цьому лайні. Якщо цей нещасний НЕ далекий родич або друг, з яким не обов’язково бачитися щодня, а людина, з якою ти живеш пліч-о-пліч, то це впливає на все твоє життя.
Тут постає питання – а чому не втекти і не кинути? Це розуміння тримає мертвою хваткою істинно співзалежних. А не «істинно», тих, хто не виріс з батьком-алкоголіком, – може і не зупинити, підуть, не оглядаючись.
В того, кого рятують, інвестовано багато сил. Часто ці сили вимірюються роками. І пристойними грошима. Шкода все це кидати. І визнавати, що все було марно і даремно.
Боляче бачити, як дорога тобі людина руйнує своє життя. Як той, з ким ви пару років назад ходили в кіно і мило щебетали в кафе, он уже хитаючись, тримаючись за паркан, рухається до найближчої калюжі. Або сильна, яскрава красива подружка, живучи з чоловіком алкоголіком, вже перетворюється на стару руїну. Порятунок – це як азартна комп’ютерна гра. Я за цього гравця і хочу, щоб він переміг! Я не намірена здаватися!
Співзалежність тримає такою самою хваткою, як і залежність. Позбутися від неї ані трохи не легше.
Будь-яка залежність – це спосіб піти від життя. І співзалежність в тому числі. Включенність в життя іншої людини позбавляє від необхідності займатися своїм життям. На нього просто не залишається часу. Сенс, драйв і азарт. Участь в рятувальних операціях наповнює життя сенсом. Додає драйву. Створює двіжуху.
Обговорювати проблеми іншої людини (а попросту пліткувати) завжди безпечніше, ніж думати про свої проблеми, з кимось їх обговорювати і вирішувати. Це можливість переконати себе, що я роблю щось важливе. А що при цьому свої проблеми так і не вирішені… дай Боже не помітити.
Найскладніше в співзалежності визнати і прийняти своє безсилля.
Як би я не старалася, що б не придумувала і скільки б своїх сил не вкладала, «коня можна підвести до водопою, але не можна змусити його пити». Я безсила.
Уявіть на хвилиночку, що ваш чоловік кинув пити. Ось ви його лікували, лікували і вилікували. Він кинув пити, прийшов в себе, з бомжа перетворився в нормального чоловіка і… упс.. якась розторопна курва прибрала його до рук. Молодша за вас років на десять, не зануда і не втомлена, а готова будувати з ним прекрасне, світле, повне новизни і спокус спільне життя… А ви, та, яка кращі роки віддала, ночей не спала, його виглядала, купу грошей влупила, на трьох роботах працювала і сама без нього дітей піднімала, – з чим залишитеся?
Поки ви ним займалися, хтось займався собою, будував кар’єру, подорожував, відпочивав, крутив романи або жив щасливим сімейним життям. А на що ви витратили і збираєтеся ще витратити своє життя?
Уявіть на хвилиночку, що ваша подруга, чиїми проблемами ви живете, нарешті все вирішила. Заробила грошей, зустріла нормального чоловіка і поїхала на Гаваї. У неї навіть немає часу вам дзвонити. Вона шле фотки, де вони на тлі морського заходу, усміхнені і щасливі. Ви-то з чим залишитеся? З вашим життям що?
А ось ваш чоловік нарешті піднявся. Він схуднув (ви стільки сил вклали в його здорове харчування, в мотивацію бігати вранці). Він схуд, покращав, підтягнув біцепси, накачав прес, розгорнув плечі, його невеликий бізнес нарешті пішов у гору. І раптом він з гіркотою і сльозами на очах каже: «Рідна, я тобі так вдячний. Я тільки зараз зрозумів, яка це прекрасна штука – життя. Я хочу ще встигнути пожити. Мені потрібно виїхати. Хочу ще пройти навколо світу на велосипеді». Або «Я зустрів її. Вона молода, красива. Я нарешті відчув себе чоловіком. Зрозумій мене…»
Але буває, що розлучницею стає не жінка, а та, що з гострою косою приходить в довгому халаті. Якщо чоловік багато і довго п’є або вживає наркотики, шансів, що він довго проживе дуже мало. І ось вам за п’ятдесят, двадцять п’ять з яких ви вклали в його порятунок, і що в результаті? Кришка труни і могильний камінь на новому кладовищі.
Найскладніше в співзалежності визнати своє безсилля і ілюзорність влади над іншою людиною.
Визнати те, що ви загралися в цю гру. Вам пора подумати і про себе, про своє життя. Пожити тим, що потрібно тільки вам. Що ви любите, що вам подобається, де відпочиває і співає ваша душа. Зайнятися собою, своїм бізнесом, своєю кар’єрою, навчанням, привести себе в порядок…
А чи можна радіти, гуляти, зустрічатися з друзями, подорожувати і всіляко отримувати задоволення від життя, коли інший поруч хворий? Алкоголізмом, деструктивними відносинами…
Не знаю. Спробуйте… Зрештою, життя заразливе. Раптом, дивлячись на вас, і тому, кого ви хотіли рятувати, сподобається жити.
Я не кажу в цій статті про відповідальність. Мені здається, що і так зрозуміло, що відповідальність за своє життя кожен несе сам. Те, що робить людина зі своїм життям – це її дорослий вибір.
Вихід зі співзалежних відносин – серйозний шлях, повний пасток і ваших власних, “зроблених за індивідуальним замовленням”, гачків. Шукати їх і дбайливо себе від них звільняти – можна тільки в терапії.
За матеріалами: coma.in.ua
