Дуже зручно, коли дитина на всі заборони реагує покірливим послухом. “Туди не йди”, “Цього не роби”, “Тобі не можна”. Тоді дотримується придуманий вами порядок. І, здається, що все йде як треба. Але там, глибоко в душі дитини, можливо, зароджується буря…
Батьківські заборони потрібні. Вони допомагають дитині орієнтуватися в біполярному просторі «можна — не можна», вчать дисципліни, організованості та вмінню себе контролювати. Але бувають діти, яким не можна абсолютно всього: не можна погано вчитися, швидко бігати, голосно розмовляти, слухати модну музику та приводити додому друзів. З якими проблемами в перспективі зіткнеться ця вже доросла дитина, якщо в дитинстві, на її думку ніхто не зважав?
Як відгукнеться в дорослому житті психологічний прес
Проблеми родом з дитинства
Як то кажуть, всі ми родом з дитинства. З дитинства тягнуться комплекси та неприємні спогади. У багатьох з нас батьки виросли та жили в іншу епоху, в СРСР. Тоді в суспільстві культивувалися дещо інші цінності. Ми не маємо на увазі зараз гуманізм, доброту та дружбу. Просто поняття змінюються відповідно до епохи. І не завжди застаріла думка може бути правильною.
Читайте також: 12 ненавмисних помилок дорослих, які можуть в майбутньому нашкодити дитині
Старше покоління звикло вважати свій образ життя еталоном. А якщо хтось із батьків має деспотичний та авторитарний характер, їх дітям можна лише поспівчувати. Незаперечні думки батька або матері щодо того, що забирає права на вибір, свободу. Воно буквально пригинає до землі, пригнічує та забирає можливості навчитися щось вирішувати в цьому житті.
Дитина — маленька людина, у якої є розум і воля на початку свого розквіту. Дитина лише вчиться жити, аналізувати, думати, відчувати, бажати. А постійні заборони не дають їй підготуватися до вступу у важке доросле життя.
Не змушувати, м’яко скеровувати
Що буде, якщо з дитинства на дитину насідають, диктують правила, забороняють бути собою та всіляко припиняють свободу самовираження й прагнення в досягненні цілей, які батькам бачаться «неправильними», «дурними», «безглуздими» та «непотрібними»? Нічого не буде.
Дитина під страхом заробити ляпас, викликати скандал, покірно виконує те, що їй можна, і звикає стримувати свої пориви у хвилини, коли їй хочеться того, що заборонено. Але нічого не відбувається на поверхні.
Всередині спочатку теж тихо, і навіть здається, що маленька людина звикла до таких правил життя, але саме в цей період дитинства чаша терпіння починає наповнюватися. Непомітно вона доходить до країв років десь до 20-25, коли людина розуміє, що, попри свій вік, почуває себе дитиною, яка з усіх боків затиснута обмеженнями.
Звідси є три виходи
- Дитина почне грубо реагувати: бунтувати та протестувати всіма доступними їй формами.
- Чаша терпіння не переповниться, але, образно кажучи, трісне в якомусь місці, і тоді зламається сама дитина. Вона замкнеться в собі та залишиться безсловесною маріонеткою в руках батьків.
- Людина, що виросла в такій сім’ї, буде жити з непереборним почуттям болю та вантажем психологічних травм.
Батьки, пам’ятайте, дитина — не тренажер для відпрацювання ваших авторитарних варіацій та деспотичних схильностей. Ставтеся до неї як до особистості, нехай поки ще маленької.
