Матусин синочок — назва, яка причепилася до дитини, якщо мама виховує її без батька. Але не варто боятися виховувати дітей самій. Ви нашкодите своїй дитині більше, живучи в невротичних стосунках з її батьком.
Про що вам говорять такі імена: Барак Обама, Том Круз, Пірс Броснан, Аль Пачіно, Джон Леннон, Майк Тайсон? Це відомі особистості, які виросли без виховання рідного батька. І цей перелік можна продовжувати. Мама сама може виховати і президента, і співака, і актора, і боксера.
Княгиня Ольга виховувала своїх синів без батька, але вони не були схожі на “маминих синочків”.
Як виростає “матусин синочок”?
Після розлучення жінка відчуває сильне почуття провини і намагається всіляко вберегти своє маля від нових випробувань. Виконує за нього роботу, з якою б він сам впорався. Відгороджує його від життєвих труднощів. Вмикає гіперопіку. Намагається максимально довго утримати сина біля своєї спідниці. Не зважується на нові стосунки, щоб ніхто не зачіпав прав її сина.
Не обов’язково людина, яка виховала сина, побудувала дім, посадила дерево — справжній чоловік. Дуже часто це звичайна жінка.
Автор невідомий
Або, навпаки, жінки вибирають протилежний шлях — відгороджуються від сина, не виявляють свою емоційність, доброту і теплоту.
Читайте також: Чого не можна забороняти дітям: 11 речей
Для того, щоб виховати повноцінну дитину, мамі самій треба стати повноцінною особистістю. Розібратися зі своїм внутрішнім світом. Є два дієвих способи виховання: любов і особистий приклад
Як не виховати маминого синочка?
У дитинстві я хотіла, щоб у мене були дочки. Я буду їх вчити і оберігати від помилок, — думала я. Але все сталося, не так, як гадалося. Зараз я є мамою двох чудових хлопців. Моїм синочкам 16 і 11 років. Та й не дуже я відчуваю себе мамою, більше старшою сестрою.
Наші стосунки будуються на дружбі та довірі. Я не вмію бути суворим керівником над ними. Коли я намагаюся їх сварити, вони кажуть, що мені це не підходить.
Мене часто запитують: “Важко виховувати синів і шукати з ними спільну мову?” Чесно кажучи, мені не важко. Я спілкуюся вільно на будь-які теми, між нами немає гендерних бар’єрів. Вони розуміють мене і підтримують мої життєві позиції, а я, відповідно, вникаю у їхні інтереси.
Тепер я багато знаю про футбол, геймерів і блогерів. Вигадую, як відмовити дівчині, щоб вона не образилася. Вибираємо разом подарунки для їх дівчат.
Я намагаюся, щоб мої хлопці були самостійними, не контролюю їх як мати-квочка. Я буду поважати їх вибір і не збираюся когось підлаштовувати під себе. Тому, що сама не знаю, як правильно прожити життя. Постійно вчуся на своїх помилках.
А ще хочу сказати, що не шкодую, що розлучилася з їх татом. Навпаки, шкодую, що так довго терпіла “заради дітей”, забирала у них спокійне дитинство. Діти ні разу не дорікнули мене за розлучення.
Зі своїми синами я почуваюся захищеною. Я вдячна своїм синочкам за те, що дозволяють мені бути щасливою і сучасною мамою.
Для кого ми виховуємо своїх дітей?
Не варто сприймати своїх дітей як стримувальні чи обмежувальні фактори. Навпаки, це для нас рушійна і мотивуюча сила. Ми повинні стати гідним прикладом для наслідування. Забезпечити їх підтримкою і опорою.
Подарувавши жінці сина, Бог дає їй можливість спробувати самій виховати Справжнього Чоловіка, здатного не тільки казати компліменти, але і робити вчинки!
Автор невідомий
Матусин синочок — поняття, яке геть не в’язалося з моїм вихованням дітей. Колись я думала, що треба жити заради дітей, а на своє особисте життя — плювати. Але я зрозуміла, наскільки я помилялася.
З цього б вийшло ось що:
- я була б постійно незадоволеною;
- зривалася на кожному кроці;
- дорікала дітям, що все життя їм віддала;
- прищепила їм почуття провини;
- зробила з себе жертву;
- підірвала в них любов і повагу до жінок;
- чекала на склянку води в старості.
Хоча я взагалі не бачу логіки в цьому висловлюванні, навіщо перед смертю вода? Хильніть чарочку чогось міцнішого.
Жарти жартами, але дітей ми виховуємо не для себе. Ми їх виховали, навчили і відпустили.
Тому я пішла іншим шляхом. Мої діти гідні бачити щасливу маму, веселу, енергійну і впевнену собі, яка вміє поєднувати материнство і особисте життя. Ці сфери життя не заважають одна одній, я переконалася в цьому на власному досвіді.
Нам, жінкам, потрібно поважати себе, насамперед робити себе щасливими. Чому в літаку інструктують, що в разі небезпеки кисневу маску потрібно одягнути спочатку мамі, а потім вже дитині? Тому що якщо мама буде не захищеною, вона не зможе допомогти своїй дитині.
Робімо так, щоб наші діти надихалися нами і вірили, що життя прекрасне!
Прислухайтеся до себе і до своїх дітей. Коли ви будете розмовляти і чути одне одного, то уникнете багатьох непорозумінь. Наші діти все розуміють. Тому не потрібно фальшивити, грати якусь іншу роль з ними. Будьте собою! Щиро спілкуйтеся! Не бійтеся визнавати своїх помилок! Зізнавайтеся їм у своїх бажаннях і намірах. Нехай вони відчувають себе потрібними у вашому житті.
З розумним підходом до ситуації ви влаштуєте комфортне життя собі і своїм дітям.
А як ви виховуєте своїх синів?
