У нетрях бразильських джунглів живе народ піраха, який важко зрозуміти сучасній людині. Вони не знають минулого і майбутнього, вважають тривалий сон небезпечним і гадки не мають, що таке стрес. Місіонер, який приїхав до піраха, щоб навчити їх життя, збагнув, що ці люди — найщасливіші на світі. А крізь роки усвідомив, що це йому потрібно вчитися у них, а не навпаки.
Тутка зацікавився цікавим плем’ям і ми готові сьогодні розповісти найбільш шокуючі факти про людей піраха, які бачать світ абсолютно не так, як більшість людей на планеті.
- Суть культури піраха пояснюється гранично просто: «Живи тут і зараз». В їх мові є тільки сьогодні, оскільки, на думку народу, єдина важлива річ, яку варто повідомити іншим, — це те, що переживається в цей момент.
- Піраха вважають, що спати шкідливо. Вони були шоковані, коли дізналися, що люди на світі сплять по 8 годин. Народ впевнений, що якщо заснути надовго, то можна прокинутися іншою людиною. Втім, також існує думка, що такий режим сформований через те, що місцевість, де живе народ, кишить зміями. Тому вони і сплять уривками по пів години і не більше двох годин за ніч.
- Вони розрізняють тільки темний і світлий кольори. Червоний і жовтий народ плутає, як і зелений і синій.
Читайте також: 20 однакових речей, які насправді різні. Та ми цього не знаємо
- Чисельність піраха с всього 800 осіб.
- Зазвичай представники примітивних племен швидше оберуть звести рахунки з життям, ніж втратити пошану і повагу. Але тільки не піраха. Вони в принципі не розуміють, що таке злість або відчай. «Якщо Хааіохааа впустив рибу в воду, це погано. Риби немає, обіду немає. Але при чому тут Хааіохааа?» – лише подумають вони.
- Поняття «вік», «час» і «історія» для піраха — це порожній звук, і майже ніхто з них не пам’ятає своїх бабусь і дідусів. Коли їх запитують, що ж було з племенем колись, вони лаконічно відповідають: «Все те ж саме».
- Матері не розповідають своїм дітям казок перед сном. Крім того, тут в принципі ніхто не пам’ятає ніяких історій: колективна пам’ять вибудовується лише на особистому досвіді найстарішого з живих членів племені.
- Також піраха не знають, що таке провина і сором. Чоловік легко може покинути дружину, якщо вона перестала бути молоденькою і симпатичною. Причому жінка не буде на нього злитися і просто скаже щось на кшталт: «Це трапилося тому, що це сталося, ось і все. Отже, треба шукати нового чоловіка».
- В їх мові немає слів для позначення лівої і правої сторін, і народ не розуміє, навіщо це потрібно.
- Матері-піраха не знають, скільки у них дітей. Але вони розрізняють їх по обличчях. Річ у тім, що цей народ не вміє рахувати. Піраха навіть не сприймають слово «один». Однак у них є поняття «кілька» та «багато». Тобто вони можуть сказати, що у них кілька дітей, але точну кількість назвати не зможуть.
- Піраха не виявляють інтересу до досягнень сучасної цивілізації. Більш того, спосіб життя сучасних людей вони абсолютно не розуміють. «Як можна стільки спати і їсти?» – так народ думає про білих людей. Однак вони почали носити одяг, а також використовувати алюмінієвий посуд, нитки, сірники та риболовецьке начиння.
- У цієї культури відсутні релігія і поняття Бога. Хоча віра в потойбічне зазвичай зустрічається у більшості культур, народу піраха це непотрібне.
- Кожні кілька років жителі народу беруть собі нове ім’я, яке відповідає черговому періоду їх життя.
- Через своєрідне сприйняття часу цей незвичайний народ не бачить необхідності запасати продукти. Більш того, вони взагалі не ставляться до їжі як до чогось значного. Якщо не вдалося знайти щось на обід, то не треба обідати, і поїсти можна на наступний день.
- У піраха усі рівні, відсутня соціальна ієрархія. Можливо, саме тому дослідники відзначають дивовижну життєлюбність цих людей. В їх племені немає заздрості, злоби, злодійства, змов та інтриг.
- Вони не скажуть «дякую», «вибачте» і «будь ласка». Іншими словами, у них немає будь-яких проявів ввічливості. Піраха дивуються, навіщо все це потрібно, адже всі вони і так тепло ставляться один до одного без жодних формальностей.
- Місіонер і лінгвіст Деніел Еверетт хотів навчити піраха всіх благ цивілізації і прожив довгі роки серед цих людей, які нікуди не поспішають, постійно сміються і не знають гріхів. За цей час він сам став атеїстом і змінив свій світогляд. Адже піраха абсолютно не розуміли, навіщо вірити в того, кого ніхто не бачив, і чому цей хтось впливає на щастя і життя окремої людини.
- Піраха не страждають психічними розладами і депресією. На думку Еверетта, у цього народу спостерігається феноменальний рівень задоволеності життям, причому без заборонених речовин і антидепресантів.
- Піраха іноді називають найщасливішими людьми на планеті. На думку деяких фахівців, поки одні люди згадують про минуле або витрачають час на вивчення особливостей інших культур, цей народ просто живе своїм життям, посміхається, сміється і не знає бід.
Як вважаєте, людині з цивілізованого суспільства неможливо зрозуміти мешканців джунглів? Або в їх життєвих принципах є щось привабливе?
