Батьки з синдромом Дауна — такі ж люблячі, як і здорові батьки. Такий висновок можна зробити з розповіді сирійського хлопця про свого батька.
Садер Ісса, студент-стоматолог з Сирії, ділиться своїм вихованням у сім’ї людини з синдромом Дауна. Його тато, Джад, оточував його своєю любов’ю і робив усе задля його щасливого дитинства. Садер розповів, що тато був жертовним і став справжньою опорою для рідних. А ми в Тутка ділимося цією чудовою історією з вами.
У цьому відео хлопець розповів сирійській асоціації соціального розвитку, яке це — життя у родині з такою хворобою
Садер не соромиться батька, а навіть навпаки: завдяки йому він виріс справжнім чоловіком, його виховували з правильними життєвими цінностями. Ніхто не буде стверджувати, що життя з такою хворобою легке, — звісно, що це не так. Батькові з сином вдалося налагодити такі стосунки, яким кожен би позаздрив.
Джад — батько Садера, і він хворий синдромом Дауна…
“Я горджуся своїм татом — ціле життя він був моєю опорою, підтримкою в потрібні моменти”, — зізнається Садер. Джада прекрасно сприймають в його оточенні, всі розуміють, що він проявляє свою любов, не очікуючи її натомість.
“Я хотів би, щоби всі люди зрозуміли: відрізнятися — це не те, чого треба соромитися. Люди з синдромом Дауна — інші, але й вони мають почуття, прагнення, свою точку зору, вони здатні прожити нормальне життя, де суспільство їх приймає такими, якими вони є”.
“Дайте їм шанс, і ви побачите, на що вони здатні”, — Садер про людей з синдромом Дауна. “Згідно із даними Організації осіб із синдромом Дауна, в Сирії батьками стало лише троє осіб з такою хворобою, лише троє”. Цікаво, яка статистика спостерігається по світу…
Читайте також: Мама буде любити вас, навіть якщо її серце зупиниться…
…Все ж стосунки між сином і батьком — теплі та ніжні, як і у кожній родині…
А вражає саме те, як Джад відгукується про свого сина: “Мій син — лікар”.
Садер сказав таке: “Його очі так легко наповнюються радістю і задоволенням, мовби хочуть сказати: Так, у мене синдром Дауна, але я народив сина і зробив усе, що міг, щоб він став лікарем”.
Джада вважають стовпом родини, його поважають і родичі, і друзі
Не тільки батьки з цією недугою люблять своїх дітей безумовною любов’ю, а й батьки своїх хворих дітей. Згідно із дослідженням 2012-го року, 99% із 2044 респондентів визнало, що обожнюють своїх малих із синдромом Дауна.
97% визнали, що пишаються своїми нащадками, а 79% зізналися, що їх погляд на життя змінився на більш оптимістичний саме з народженням таких діточок. Лише 5% були несподівано розчаровані, а 4% шкодували про народження такої дитини. Можемо зробити висновок, що більшість батьків дітей із синдромом Дауна радіють своїми дітьми.
Батько Садера любить людей безумовною любов’ю, не очікуючи любові у відповідь. Він неймовірно пишається тим, що його син вивчає стоматологію
Журналісти Bored Panda поспілкувалися зі спеціалістами місцевої організації людей із синдромом Дауна, і ті розповіли, що люди з цією хворобою дуже рідко народжують дітей. Чоловіків часто стерилізують і вони навіть не знайомі з тим, що таке розмноження.
“Жінки із синдромом Дауна можуть завагітніти, але таке трапляється не часто”.
Якщо підсумувати слова спеціалістів, такі особи повільно, але точно досягають того, що і здорові люди. У них свої почуття та емоції, до них треба ставитися з повагою. Вони живуть чудовим життям попри свою недугу. За останні 60 років спосіб життя таких осіб дуже змінився: вони влаштовуються на роботу, починають жити самостійним життям, навчаються у вишах і навіть одружуються”.
А у вас є досвід спілкування із людьми з цією хворобою? Що скажете про такі чудесні стосунки сина і батька? Діліться думками та враженнями в коментарях.
